Любовні пристрасті османських султанів
-
-
>
-
>
-
>
98753
Найвідомішими закоханими у світі вважають султана Сулеймана і Роксолану. Свідками їхньої любовної історії стали інтимні листи із віршами. Проте й у нащадків цієї пари траплялися палкі романи. Хто із наступних султанів, попри багатолюдні гареми, закохувався до нестями, а також ким були їхні пасії, розповість дослідниця османської історії – кандидатка мистецтвознавства Олександра Шутко.
Віршовані послання Роксолани і султана Сулеймана
Збереглися любовні листи Роксолани до султана Сулеймана, який більшу частину життя провів у військових походах. Усі вони просякнуті її переживаннями через розлуку із коханим. Водночас Роксолана присвячувала султанові поетичні рядки, якими розбавляла текст своїх ранніх послань.
Отримавши 1525 року його листа у відповідь, вона так на це відреагувала:
«Читала, і сльози лилися з лиця від радості.
А може, від болю у серці, яке ви зцілили.
Наповнивши щедротами вірності,
Скарбницю з бажань потаємних зробили
Світло моїх очей, мій султане! Не минає і ночі, щоби світ не палав у вогні моїх страждань. Не минає і дня, щоби не відкрилися небеса від крику мого, викликаного бажанням побачити Ваше осяяне пречистою світлістю обличчя.
День мені в ніч обернувся, о місяцю туги,
Біль розставання, несила терпіти розлуку
Моє щастя! Ваша сповнена світлом душа віддзеркалює чарівну
радість. А Ваше священне обличчя, наче місячне сяйво, дарує мені розраду.
Моя зірка зійшла до мене – це частина сяючого місяця,
Маленький уламок – частинка палаючого сонця.
Ох, моєму серцю розлуку переживати тяжко,
Сум за прекрасним лицем коханого непокоїть, важко».
Читайте також: Любовні листи Роксолани
На жаль, не збереглися листи султана Сулеймана, адресовані Роксолані. Аби зрозуміти, що він міг їй писати, варто звернутися до збірки його поетичних творів «Диван Мухіббі».
Читайте також: Спадок Роксолани
Саме під літературним псевдонімом «Мухіббі», тобто Закоханий, султан Сулейман написав 2 779 газелей (східних ліричних поезій), значну частину з яких присвятив коханню свого життя – Роксолані. Ось, один із цих віршів:
«Питай мене про знаки любові –я розповім тобі.
Втративши голову від кохання, на метелика я подібний…
Прийди, глянь на палацу моєї душі таємниці,
Це будинок з малюнками червоної сльозиці.
Друзі, якщо вся кров моя зникне в ямочках на її щоці, —
не дивуйтеся.
Хто п’яний любов’ю — його бажання такі, надихайтеся.
Вчора вночі ходив до улюбленої і вилив їй душу свою,
А вона спросоння сприйняла це як легенду мою.
Душе моя, мов метелик, погляну на твоєї краси свічу,
Подруго моя, ти – свіча, я метеликом до тебе лечу.
В саду краси твоєї полює птах душі моєї,
Полонило його твоє волосся, Мухіббі божеволіє».
Найстарша збірка поетичних рукописів султана Сулеймана «Диван Мухіббі» зберігається у Варшаві, в університетській бібліотеці. Вона складається зі 100 аркушів, інкрустованих піщинками золота та срібла.
Читайте також: Роксолана – відьма? Чому султану звинувачували у чаклунстві
Поетичні рядки написані насталиком – одним із традиційних почерків арабського письма. Ймовірно, це справа рук султана Сулеймана або ж тогочасного видатного майстра каліграфії Ахмеда Карахісарі.
У Стамбулі ж, у Національній бібліотеці, зберігається інший «Диван Мухіббі», 1566 року написання, – з обкладинкою кольору бордо, що майстерно інкрустована сріблом. Ця збірка рукописних віршів містить тугру (монограму) султана Сулеймана. Докладніше про це можна прочитати у дослідженні «Роксолана: життєпис».
Читайте також: Справжній портрет Роксолани
Читайте також: Руйнівниця міфів про Роксолану. ІНТЕРВ'Ю з дослідницею Олександрою Шутко
Поетка Афіфе у гаремі Мехмеда ІV
Турецькі вчені зазначають, що вірші Роксолани не поступалися за художньою цінністю поезіям султана Сулеймана. Вони щиро дивуються, як такої поетичної майстерності могла досягти жінка-чужинка, яка попервах навіть не володіла надскладною османською мовою…
Утім, у султанському гаремі, окрім Роксолани, були ще одна наложниця-поетка Афіфе. Її вірші, які збереглися в архівах палацу Топкапи, свідчать про роман із Мехмедом ІV – сином іншої султани-українки Хатідже Турхан (Надії).
Читайте також: Ревнива султана: про що писала Роксолана у листі 1526 року
Ось один із них:
«У білому вбранні мій падишах
на місяць божественний схожий.
У чорному – на дім мусульман, священну Каабу, схожий.
В червоному ти – немов кривавий захід сонця.
Найясніший повелителю, ти – море без кінця»
На цей вірш Мехмед ІV відповів Афіфе у тому ж дусі:
«У білому – на найяснішу перлину ти схожа.
У чорному – на чарівну ніч ти схожа.
У зеленому – як життєдайного джерела вода.
Красуне моя Афіфе, ти – весняна троянда»
Читайте також: «Жіночий султанат» в Османській імперії: від Роксолани до Хатідже Турхан
На жаль, ми не знаємо подробиць про ці відносини. Утім, є висока імовірність того, що їх ініціатором стала мати Мехмеда ІV, Хатідже Турхан. Адже в останні роки життя вона не ладнала з його фавориткою – грекинею Гюльнуш, яка народила йому двох синів.
Читайте також: Сакральна дата – 11 вересня: від Віденської битви до терористів
Після смерті Хатідже Турхан Афіфе ще більше зблизилася із Мехмедом ІV. Але 1687 року у ході постання яничарів його скинули з трону. У зв’язку з цим вона написала віршовані рядки, сповнені трагізму:
«Накажіть Гюльнуш зодягтися у чорні шалі,
Щоби померти у печалі.
Султан Мехмед зі смутком у в’язниці зітхає:
«Так мало жалю народ до мене проявляє».
Як склалася подальша доля Афіфе, можна прочитати у романі-трилогії «Хатідже Турхан».
Читайте також: Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини
Нерозділене кохання Абдулхаміда І
Наприкінці ХVIII століття на трон зійшов 49-річний Абдулхамід І. До цього він 44 роки перебував у «золотій клітці», у якій утримували братів правлячого султана. Отримавши владу, Абдулхамід І бажав надолужити згаяний без гарему час і звернувся до лікарів.
Підсумком їхньої роботи став довідник «Повернення султана до молодості». Перша частина містила погодинне меню, друга – поради щодо підтримки статевої форми, третя – описувала медичні засоби для посилення потенції.
Вочевидь Абдулхамід І дотримувався настанов, адже став батьком 22 дітей.
Читайте також: Життя султанського гарему із кавовим ароматом
Для його численних фавориток побудували двоповерхові кімнати у найвіддаленішій частині гарему палацу Топкапи. Проте найулюбленішою жінкою була наложниця Рухшах, якій він писав у листі:
«Моя кохана, будь ласка, винагороди мене сьогодні ввечері своїм прекрасним тілом. Я пожертвую собою заради тебе. Я насилу стримувався минулої ночі, тому, кохана, не муч мене сьогодні ввечері. У мене немає більше терпіння! Дозволь поцілувати твою ногу».
Рухшах не поспішала втішати своєю присутністю султана. Тоді він буквально благав:
«Моя Рухшах, твій Абдулхамід най стане твоїм рабом. Аллах, який створив світ та всесвіт, не може карати без вини людину. Я благаю тебе, потіш мене ввечері своєю присутністю. Якщо ти не зробиш цього, ти можеш стати причиною моєї смерті. Прикласти до твоєї ноги своє обличчя я прагну…».
Читайте також: Султанські драгомани: історії потурчених галичан
Але Рухшах з байдужістю поставилася до благань. Терпець Абдулхаміда І уривався, тому він написав їй розпачливого листа:
«Якщо ти знову не прийдеш сьогодні ввечері, то я подумаю, що ти не любиш мене. Моє нинішнє становище нестерпне! Навіть мої вороги жаліють мене… Тільки ти можеш погасити це полум’я! Якщо не ти, то хто? Ти станеш ліками від моїх страждань».
На жаль, збереглося мало відомостей про життя Рухшах. Знаємо лише, що через три роки після сходження на престол Абдулхамід І зробив її башкадин (головною дружиною) та наділив маєтками. Після смерті султана вона ще прожила 33 роки та здійснила паломництво до Мекки та Медини.
Померла 76-річна Рухшах 1807 року. Її поховали із почестями в Стамбулі, у дворі гробниці Абдулхаміда І.
Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
