Любовні листи Роксолани

Палке кохання султана Сулеймана та Роксолани тривало майже сорок років і було нетиповим для правителів османської династії. Свідченням тому стали любовні листи султани-українки, які зберігаються в османських архівах. Українською їх уперше переклала авторка дослідження «Роксолана: життєпис», кандидатка мистецтвознавства Олександра Шутко й погодилася поділитися у статті таємницями листування цієї легендарної пари.

Навернення в іслам

Перші 8 любовних листів Роксолани (Hürrem Sultan) до султана Сулеймана у 1950-х роках знайшла в архівах Стамбула турецька дослідниця Нігяр Анафарта. Лише 2019 року відшукали ще одне послання. 

Проте листів Роксолани мало бути значно більше, адже її чоловік – султан Сулейман більшу частину життя провів у військових походах, далеко від дружини.

У своїх посланнях Роксолана оповідала про тугу від розлуки з коханим султаном, до якого зверталася так: 

«світло мого життя з ангельським обличчям», «моє найвище дерево у райському саду», «коханий повелителю», «моя щаслива зірко», «лікарю моєї душі», «єдина надіє на цьому і тому світі», «володарю світу та вічності». 

Про себе ж вона писала: «безпорадна рабиня», «нещасна наложниця», «згоріла від вогню розлуки, з печінкою, що перетворилася на кебаб». 

Щодо останнього вислову, то османи, передаючи драматичність ситуації від трагедії та свій важкий душевний стан, зазначали, що, окрім серця і душі, у них «страждала» ще й печінка.

Читайте також: «Жіночий султанат» в Османській імперії: від Роксолани до Хатідже Турхан

Султан Сулейман Пишний. Тиціан.1530-і роки. Музей історії мистецтв у Відн

Приміром, у листі султанові Баязиду ІІ його улюблениця Хюснушах-султан, сповіщаючи про смерть сина Шехіншаха, написала, що «вогонь від страшної новини, який спопеляє душу, руйнує оселі, перетворюючи печінки на кебаб». 

А от вислів «кут моєї печінки», тобто ciğerkoşesim, османи вживали тільки стосовно своїх найближчих рідних. Так валіде Хафса називала у листах єдиного сина, султана Сулеймана, а Мехмед IV – первістка Мустафу.

На початку 1520-х років Роксолана писала султанові про нетривалі миті побачень, про долю, яка її із ним поєднала. Фраза «Я прожила весну своїх років під Вашим захистом, як перлина у Вашій скриньці коштовностей» свідчить про юний вік Роксолани та перше кохання до могутнього правителя, який виокремив її серед великої кількості красунь у його гаремі. На останок, вона передала султанові змочену сльозами сукню.

За переказами польських послів, дружина султана Сулеймана, Роксолана народилася в Рогатині в родині православного священника. Дитиною її з рідної домівки викрали кримські татари і передали до султанського гарему як дарунок Кримського хана. 

Читайте також: Справжній портрет Роксолани

Невдовзі вона навернулася в іслам, про що не забула сповістити чоловікові: «Завдяки моєму султанові, я, знайшовши праведний шлях, обрала віру». Водночас бажала йому перемог над ворогами. Так, у листі від 1526 року, коли султан Сулейман перебував у військовому поході на угорський Мохач, Роксолана у посланні написала:

«...хай допоможе Вам Аллах, щоб із своєю щасливою зіркою і царським знаменом здобували завжди перемоги над нікчемними й мерзенними невірними» (себто християнами).

Читайте також: Руйнівниця міфів про Роксолану. ІНТЕРВ'Ю з дослідницею Олександрою Шутко

Ревнива султана

У першому листі Роксолана писала, як сильно страждала від розлуки: 

«Прийміть ці нікчемні схлипування від цієї безпорадної рабині, яка вигинається від тугого болю і страждає від мук печалі. Я тільки біля Вас можу знайти спокій. Не вистачає слів, щоб висловити щастя, яке я відчувала, будучи поряд із Вами. Пам’ять про моменти, що були у нас із Вами, спогад про дні, які я проводила з Вами, завжди живуть у цьому мускусному серці. Ні в чому іншому, лише у нашому з Вами житті, наших спільних спогадах я можу знайти втіху. Коли вітри навіють Вам про мої страждання, Ви зрозумієте Вашу рабиню, яка, мов соловейко, стогне і божеволіє. Коли я від Вас віддаляюся, залишаюся без зцілення та підтримки, ніхто не може полегшити мій біль. Як побачите моє серце, сповнене смутком, то зрозумієте: я, ніби той ней (східна флейта), що страждає від болю од розставання, геть хвора і розбита».

Читайте також: Життя султанського гарему із кавовим ароматом

Роксолана. Тиціан. 1550-і роки. Музей братів Рінглінг (США)

Про те, що Роксолана ревнувала султана Сулеймана до інших жінок гарему, свідчать рядки з її листа від 1526 року: 

«Ви мені й наложниці Гюльфем флакон парфумів за 60 флоринів ($8 тис. 820) надіслали. Упав мені морок на очі. Відразу я випила той флакон. Бачили б Ви, що зі мною трапилося! У нас були гості, я навіть не знала, що їм сказати. Була мовби в непам’яті. Хтось давав мені щиглики у ніс, а хтось кепкував з мене. Коли ж опам’яталася, то подумала: хто ж мене топче ногами, хто мене знищує? Ви мене завжди ганьбили й нищили! Дасть Бог, поговоримо про це, коли будемо разом…».

Прикметно, що у тому ж листі Роксолана передавала вітання від наложниці Гюльфем, до якої приревнувала султана Сулеймана. Ця жінка від самого початку його правління прислуговувала матері первістка Махмуда, який помер 9-річним 1521 року від віспи. Потім перейшла на службу до нової султанової улюблениці – Роксолани.

Читайте також: Спадок Роксолани

Подейкують, що Гюльфем не лише завідувала її фінансами, а й попервах допомагала із написанням кореспонденції. Адже спершу Роксолана не володіла вільно османською. Про це свідчать такі рядки з її ранніх листів:

«Мій султане, як ви питали: якби ти могла краще читати (османською), то ще більше про свій сум написала б?». 

Але за десять років перебування у гаремі Роксолана почала дуже добре давати раду із цією надскладною мовою, в основі якої арабська абетка із запозиченнями арабських та перських слів, поєднаних тюркською граматикою. Її листи почали «дихати» квітучою, барвистою мовою, якою вона щебетала, немов соловейко, не лише про кохання, а й про релігійні та політичні справи.

Читайте також: Кавалерист чи султана: таємниці львівського портрету Роксолани

Скринька для письмового приладдя ХVI століття з гарему палацу Топкапи

Прочинена скринька для письмового приладдя ХVI століття з гарему палацу Топкапи

Тонкі маніпуляції

Так, не раз у листах Роксолана, називаючи прекрасним лице султана, згадувала Юсуфа (біблійного Йосипа), який, за коранічними текстами, вирізнявся надзвичайною красою, та радила султанові Сулейману прочитати дванадцяту суру Корану. 

Бажаючи султанові довгих років життя, вона також згадувала Нуха (біблійного Ноя). А говорячи про шаха Тахмаспа, проти якого султан Сулейман утретє пішов війною, спересердя просила для нього в Аллаха такого самого покарання, як для Каруна (біблійного Корея).

Читайте також: Зачинателька «Жіночого султанату»: Роксолана у творах художників

Підставка (рахле) для читання Корану, яка належала Роксолані

Окрім Корану, Роксолана знала й давньогрецьку міфологію. Зокрема, в одному з послань вона згадувала міфічну правительку Давньої Греції Кайдафе – царицю Андалусії, чиї володіння намірився завоювати Олександр Македонський. 

Водночас вона намагалася підтримати султана морально, тому надіслала йому сорочку-талісман зі священного для мусульман місця – Мекки. Це, як і у випадку із сукнею, промоченою сльозами коханої, мало нагадувати йому про неї.

Роксолана у листах також сповіщала про епідемію чуми в Стамбулі, повстання яничарів та перемогу османського флоту в Тунісі. А ще просила султана не довіряти другові дитинства – великому візирові Паргали Ібрагіму-паші. Через це турецькі історики вважають, що саме вона винна у його смерті. 

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

Лист Роксолани до султана Сулеймана від 1537 року. Архів палацу Топкапи. У ньому дякує султанові за гроші та волосину з бороди і повідомляє про чуму в Стамбулі

Пізніше, 1554 року, Роксолана заступалася за свого зятя Рустема, який після страти найстаршого сина султана Сулеймана, Мустафи втратив посаду великого візира. І, як не дивно, султан не лише зберіг йому життя, а й повернув посаду. 

Адже Роксолана, за свідченнями венеційський послів у Стамбулі, добре знала «натуру великого володаря» і вміла «тонко ним маніпулювати».

Яскравим підтвердженням цього є рядки з її листа від 1534 року, написані на знак вдячності за подарунки – гроші та… волосину з бороди коханого чоловіка: 

«Мій падишаху, Ви знову зглянулися над своєю наложницею і, піднявши землю, передали через Мехмеда-челебі 5 тисяч флоринів ($735 тис.) – нехай Аллах віддячить Вам благом! Ах, милий султане, навіщо такі турботи? Для мене одна волосина з Вашої бороди дорожча не тільки за 5 тисяч, а й за 100 тисяч флоринів».

Читайте також: Вишивка Роксолани – крізь пів тисячоліття

А ще Роксолана прикрашала любовні послання віршами, адже дуже добре знала, що чоловікові, який на війні чує запахи крові та смерті, свист мечів, гуркіт барабанів, потрібні любов, поезія та прихильність. 

Тому і намагалася «розбавити» написане солодкими висловлюваннями, які б розтопили сталеве серце мужнього воїна й могутнього правителя.

Читайте також: Як росіяни поклали око на Роксолану