Султанські драгомани: історії потурчених галичан

Чимало вихідців із Галичини у ХVI–XVII століттях служили в османських султанів на високих посадах драгоманів – палацових перекладачів. Вони набули слави та багатства не лише в Стамбулі, а й за його межами. Долю найвидатніших із них дослідила авторка книг про історію Османської імперії Олександра Шутко.

Посланець Роксолани – Саїд-бей

Найвідомішим потурченим поляком за правління султана Сулеймана був Ян Кердей. Походив він зі шляхетної родини теребовельського (нині м. Теребовля Тернопільської області) воєводи Зигмунда Кердея. 

У 1498 році Яна захопили османи під час облоги родинного замку в містечку Поморяни на Львівщині й переправили до Стамбула. Згодом він став мусульманином Саїд-беєм. 

Після завершення навчання у палацовій школі для майбутніх сановників та яничарів хлопця помітив великий візир Паргали Ібрагім-паша і припровадив до дипломатичної служби в султанському палаці. 

Уперше Яна Кердея відправили з дипломатичною місією до Польського Королівства 1531 року, коли йому виповнився 41 рік. Потім він бував там у 1532–1533, 1535, 1538, 1539, 1541 та 1543 роках із дипломатичною місією.

Читайте також: Волинський князь Дмитро Вишневецький – на службі у султана Сулеймана та Роксолани

Також супроводжував польського посла Течинського під час подорожі до Палестини та Єгипту. У листах до польського короля 1538 року султан Сулейман називав Яна Кердея «нашим слугою Саїдом».

Водночас наступник Паргали Ібрагіма-паші, великий візир Аяс-паша, у зверненні до польського короля згадував Яна Кердея офіційно як Саїд-бея. Адже за вірну службу султан нагородив його титулом бея, маєтком та проголосив сипахом (особливий рід військового дворянства Османської імперії).

Читайте також: Любовні листи Роксолани

Польські посли на прийомі у султана Сулеймана. Початок ХVI століття. Невідомий автор

У 1543 році Ян Кердей прибув до Кракова з таємним завданням від дружини султана Сулеймана, Роксолани (Hürrem Sultan), яка під виглядом листування з угорською королевою Ізабеллою Яґеллонкою намагалася сконтактувати з її матір’ю – дружиною польського короля Сиґізмунда І (Старого), амбітною італійкою Боною Сфорца. 

Про це – докладніше можна прочитати у моєму романі «Роксолана. Союз із Ягеллонами».

Читайте також: Клейноди Бони Сфорца: легенда про весільну діадему

Крім цієї місії, Ян Кердей мав у Кракові особисті справи. Він прагнув повернути тисячу дукатів ($147 тис.), витрачених на визволення з османської в’язниці сєрадського воєводи та посла у Стамбулі Героніма Ласького. 

І це йому вдалося: 1 квітня 1543 року королівським декретом його наділили п’ятьма селами на польських землях. Ян Кердей швидко їх продав, отримавши таким чином витрачені за визволення привілейованого в’язня кошти. За кілька років по тому він вийшов на пенсію. Помер у Стамбулі після 1557 року.

Читайте також: В гостях у Роксолани: волинський рукопис про посольство до Стамбула

Драгоман Селіма ІІ – Ібрагім-бей

Іншого поляка з галицького містечка Збараж – Йоахима Стража теж полонили османи. Так він на початку ХVI століття опинився у Стамбулі, де здобув освіту і став мусульманином Ібрагімом. Опісля його призначили наставником сина султана Сулеймана та Роксолани, шехзаде Селіма (майбутнього султана Селіма ІІ). 

Завдяки цьому кар’єра Йоахима Стража стрімко пішла вгору. Спершу він виконував у палаці султана Сулеймана обов’язки головного перекладача – драгомана, потім працював у канцелярії Дивану. 

Читайте також: Як волиняни поверталися із кримськотатарського полону

Селім ІІ. Веронезе. Друга половина XVI століття

Саме йому належить переклад з османської листів Роксолани до польського короля Сиґізмунда ІІ Августа. Від 1551 до 1570 року Ібрагім-бей служив головним драгоманом не лише за султана Сулеймана, а й за Селіма ІІ, із яким у нього з юнацьких років склалися добрі стосунки.

Читайте також: Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини

Про Ібрагім-бея в «Турецьких листах» згадував посол Римської імперії у Стамбулі Ож’є Гіслен де Бусбек. Він називав його своїм другом і посередником, котрий слугував йому за зв’язкового зі султанським двором, та розповів, як із ним потоваришував. 

Якось Бусбеку передали від імператора Священної Римської імперії листи, написані бургундською мовою, що вважається мертвою і належить до східно-германських мов. Ці листи перехопили й намагалися прочитати османи.

Першим узявся за цю справу перекладач ради Дивану – Ібрагім-бей, але марно. Тоді він дійшов висновку, що листи написано спеціальним шифром, бо вони є таємними від імператора Священної Римської імперії. 

Читайте також: В гостях у Роксолани: волинський рукопис про посольство до Стамбула

Османський драгоман, XVII століття. Невідомий автор

Проте члени ради Дивану не повірили йому, а почали шукати того, хто б міг ці листи прочитати. Вони звернулися до перекладача венеційського посла. Але той, побачивши ім’я Бусбека на посланнях, відмовився їх перекладати. 

Тоді згадали про старого патріарха, однак і той не зміг нічим допомогти. Довелося передати ці листи адресатові, тобто Бусбеку, що й зробив перекладач Ібрагім-бей. 

Він же і розповів йому історію з проблемним перекладом. Наступного ранку Бусбек сам переклав надіслані листи на раді Дивану, за що отримав похвалу від зятя султана Сулеймана – великого візира Рустема-паші, який привселюдно сказав: 

«Цей гість є дуже молодим. Як ми бачили, цього листа не міг прочитати старий патріарх. Тож цей чоловік із часом стане, без сумніву, видатним ученим».

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

Згодом Бусбека почали залучати до справ при дворі османів, і він частіше бачився не лише з перекладачем Ібрагімом, із яким згодом навіть мандрував Європою, а й із великим візиром Рустемом-пашею. 

Щоправда, французькі посли були незадоволені роботою Ібрагім-бея, який, на їхню думку, недостатньо добре знав латину, італійську та німецьку мови. 

Можливо, тому він, бувши 1562 року послом до імператора Священної Римської імперії Максиміліана І Габсбурґа, виголосив у Відні промову від імені султана Сулеймана саме рідною мовою – польською. Ібрагім-бей служив у султанському палацу аж до самої смерті. Помер він у Стамбулі 1571 року.

Перекладач, музика та художник – Алі Уфкі

За правління сина султани-українки Хатідже Турхан (Надії), Мехмеда ІV головним драгоманом був потурчений поляк Войцех Бобовський, який узяв мусульманське ім’я Алі Уфкі. Він народився приблизно 1610 року в місті Бобова, що нині належить Польщі. 

У Львові отримав гарну музичну й теологічну освіту та вивчив іноземні мови – німецьку, італійську та грецьку. Імовірно, 1624 року під час найбільшого набігу кримських татар його полонили і доставили до султанського палацу в Стамбулі, де той потурчився.

Читайте також: Спадок Роксолани

Войцех Бобовський (Алі Уфкі)

Читайте також: Райський куточок із розкішними садами: як жила Ілона Зріні в Османській імперії

Там Алі Уфкі вивчив східні мови. Водночас володів багатьма європейськими мовами й грав на кількох музичних інструментах. Через це його помітив султан Мурад ІV і запровадив до особистої прислуги. Той тривалий час виконував обов’язки палацового музики. 

А 1671 року Мехмед ІV призначив його на посаду першого драгомана. Прикметно, що у книжці секретаря англійського посольства в Стамбулі Сера Пола Рікота «Сучасний стан Османської імперії», яка вийшла 1668 року, міститься опис гарему та його мешканок, який надав йому «один обізнаний поляк, який провів дев’ятнадцять років у османському палаці», тобто Алі Уфкі (Войцех Бобовський). 

Там міститься і портрет султани-українки Хатідже Турхан, якій на той час виповнилося 40 років. Його автором також став Алі Уфкі. Адже він мав хист не лише до музикування, а й малювання. Про що свідчить низка художніх робіт, які збереглися із його підписом. Тож не дивно, що саме він став одним із героїв мого роману «Хатідже Турхан».

Читайте також: «Жіночий султанат» в Османській імперії: від Роксолани до Хатідже Турхан

Портрет Хатідже Турхан. Алі Уфкі. 1668 р.

Серед досягнень Алі Уфкі – також дві рукописні збірки Османської музики з молитовними та світськими творами. Він першим 1664 року здійснив переклад Біблії османською мовою. Водночас переклав відразу кількома східними мовами реформатські доктринальні документи. 

Велика частина його рукописної спадщини зберігається в паризькій Національній бібліотеці. На піці кар’єри через вживання заборонених ісламом алкогольних напоїв, Алі Уфкі вигнали зі султанського палацу. 

Читайте також: Життя султанського гарему із кавовим ароматом

Подейкують, що після цього він нібито здійснив хадж (паломництво) до священних для мусульман Мекки і Медини. Про його подальшу долю, на жаль, немає відомостей.

Не надто відомі українцям і біографії Яна Кердея та Йоахіма Стража, які були вихідцями із польських шляхетних родин із Галичини. Тож не дивно, що саме їх наблизила до себе Роксолана, яка була родом із Рогатина.

Читайте також: Справжній портрет Роксолани