Сигізмунд ІІ Август та його жінки: передісторія однієї картини

05 Липня 2022, 18:58
Сигізмунд ІІ Август 2470
Сигізмунд ІІ Август
У Художньому музеї Луцька зберігається картина з Олицького замку «Вінчання князя Миколая Радзивіла з Катериною Гонзага». Вона присвячена події, що відбулася 5 липня 1553 року у житті польського короля Сигізмунда ІІ Августа, який тричі одружувався, але помер самотнім, не залишивши по собі нащадка. Про його шлюби та трагічну долю дружин, а також міжнародну політику розповімо у цій публікації.

Пастка Габсбургів

Катерина Гонзага – це третя дружина Сигізмунда ІІ Августа (1520– 1572). Вона була донькою австрійського імператора Фердинанда І (1503–1564) та вдовою мантуанського герцога Франческо ІІІ Гонзага (1533–1550). На момент вінчання, яке зображено на картині, їй виповнилося 20 років. 

Замість нареченого Сигізмунда ІІ Августа поряд із нею зображений литовський князь – Миколай (Чорний) Радзивіл (1515–1565). Він представляв інтереси польського короля, відповідно до процедури попереднього вінчання (лат. per procura).

На цей шлюб Сигізмунд ІІ Август погодився після шантажу Габсбургів, які намагалися завадити поверненню його сестри – Ізабелли Ягеллонки (1519–1559) до Угорського королівства під протекторатом султана Сулеймана (1494–1566), тому провадили перемовини з правителем московитів – Іваном ІV (Грозним) (1530–1584) задля утворення Ліги християнських держав проти Османської імперії. 

Читайте також: Волинський князь Дмитро Вишневецький – на службі у султана Сулеймана та Роксолани

Сигізмунд II Август. Лукас Кранах Молодший, Музей Чорторийських в Кракові
Сигізмунд II Август. Лукас Кранах Молодший, Музей Чорторийських в Кракові

Заради цього Папа Римський планував утворити унію католицької церкви з православною у Московії, визнавши натомість Івана ІV царем Русі. Така ініціатива загрожувала безпеці Польського Королівства.

На той час удовець Сигізмунд ІІ Август тужив за коханою дружиною Барбарою Радзивіл (1520?–1551) і не мав наміру одружуватися знову. Про це він заявляв матері – Боні Сфорца (1491–1557), яка прагнула вмовити його узяти шлюб зі сестрою Генріха ІІ, 29-річною Маргаритою

«Ми і не думаємо про шлюб, бо в такому траурі зараз перебуваємо, що складно про це мислити. А все тому, що дві наші дружини швидко й передчасно померли. І не ми є цьому причиною, а ті, які прагнули цих двох нещасних зжити зі світу. Аби це не сталося втретє, не хочемо нового шлюбу».

Але загрозлива політична ситуація змусила його змінити думку. Відтак 5 липня 1553 року у Відні відбулося попереднє вінчання з Катериною Габсбурзькою. А саме весілля пишно відгуляли у Кракові.

Читайте також: В гостях у Роксолани: волинський рукопис про посольство до Стамбула

Катерина Габсбурзька. Робота Лукаса Кранаха Молодшого
Катерина Габсбурзька. Робота Лукаса Кранаха Молодшого

Незговірлива свекруха

Утім, шлюб із Катериною Габсбурзькою не став щасливим. Пара прожила у суперечках та сварках 13 років. У 1566 році дружина повернулася до себе на Батьківщину, де й померла. Подейкують, що вона не хотіла виходити заміж за Сигізмунда ІІ Августа. 

Приводом для цього стала завчасна смерть його першої дружини Єлизавети Габсбурзької (1526–1545), яка була її старшою сестрою. 

Єлизавета Габсбурзька. Робота Лукаса Кранаха Молодшого
Єлизавета Габсбурзька. Робота Лукаса Кранаха Молодшого

У цьому звинувачували владну матір польського короля – італійку Бону Сфорца, яка ненавиділа невістку. Адже Габсбурги 1535 року відсторонили династію Сфорца від правління Міланським герцогством і прагнули отримати провідне становище в Центрально-Східній Європі. 

Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни

Бона Сфорца в одязі вдови. Лукас Кранах Молодший, Музей Чорторийських в Кракові
Бона Сфорца в одязі вдови. Лукас Кранах Молодший, Музей Чорторийських в Кракові

Тому із самого початку вона була проти шлюбу із Катериною Габсбурзькою. Свою підтримку у цьому їй несподівано висловила дружина султана Сулеймана, котрий воював із Габсбургами за Угорщину, Роксолана (1505?–1558). 

Вона надіслала з посланцем – потурченим поляком Яном Кердеєм звістку до Кракова. Отримавши її, Бона Сфорца почала відкрито діяти і вже наступного дня на таємній раді щодо відносин з османським султаном категорично висловилася проти зближення поляків із Габсбурґами, про що можна прочитати у моєму романі «Роксолана. Союз із Ягеллонами».

Читайте також: Вишивка Роксолани – крізь пів тисячоліття

Тронна зала із портретами Єлизавети та Катерини Габсбурзьких – дружин Сигізмунда ІІ Августа. Музей великих князів литовських у Вільнюсі
Тронна зала із портретами Єлизавети та Катерини Габсбурзьких – дружин Сигізмунда ІІ Августа. Музей великих князів литовських у Вільнюсі

Попри такий спротив Бони Сфорца, все ж відбувся перший шлюб її сина із Катериною Габсбурзькою. Але він не протривав і двох років. Подейкують, що Бона Сфорца позбулася невістки, отруївши її. 

Таку версію остаточно спростували лише 1931 року, коли під час повені у Вільнюсі виявили у крипті кафедрального костелу могили двох перших дружин Сигізмунда ІІ Августа – Єлизавети Габсбурзької та Барбари Радзивіл. Адже до того ці поховання спеціально замурували у невеличкій гробниці, рятуючи від пограбування московитами, які у 1660–1665 роках зайняли Вільнюс.

Через це тривалий час місце їхнього знаходження залишалося невідомим. Після обстеження решток Єлизавети Габсбурзької науковці дійшли висновку, що у її кістках не міститься отрута. Відтак, історики зійшлися на думці, що перша дружина Сигізмунда ІІ Августа померла від епілепсії.

Читайте також: «Квітучий сад втратив найшляхетнішу квітку»: останні роки Ілони Зріні в Османській імперії

Могила Єлизавети Габсбурзької у крипті Кафедрального собору Вільнюса
Могила Єлизавети Габсбурзької у крипті Кафедрального собору Вільнюса

Напади цієї хвороби, відповідно до свідчень сучасників та листів подружжя, почастішали після переїзду до Вільнюса. Саме там одружений Сигізмунд ІІ Август закохався у дочку литовського князя – Юрія Радзивіла, Барбару, яка на той час була удовою Станіслава Гаштовта – сина найвпливовішого тоді литовського магната Альбрехта Гаштольда та кузиною Миколая (Чорного) Радзивіла.

Легенда про вродливу звабницю

Про її неймовірну вроду переповідають легенди. Щоправда, сучасники були стриманішими в оцінці зовнішності цієї жінки. Так, у джерелі німецького походження сказано: 

«Руки й очі гарні, але обличчя литовське (тобто звичайне – О. Ш.)». Є також панегірик, згідно з яким Барбара була «відносно вродливою».

Як же насправді вона виглядала? Реконструкція обличчя Барбари Радзивіл за формою черепа довела, що у цієї жінки був довгий із горбинкою ніс, великі очі та тонкі губи. Тобто витонченою красунею вона не була. Риси її обличчя свідчили про вольовий та харизматичний характер. 

Читайте також: Руські княгині чи європейські принцеси: жінки, які керували Луцьком, Волинню і Європою

Реконструкція обличчя за черепом Барбари Радзивіл
Реконструкція обличчя за черепом Барбари Радзивіл

Водночас Барбара Радзивіл виявилася доволі високою на той час жінкою (зріст – 164 см), але не надто стрункою через широкі плечі, вузькі стегна та кривуваті ноги. Проте такі недоліки можна було вдало маскувати тогочасним об’ємним вбранням.

Подейкують, що Барбара Радзвивіл уміла подобатися чоловікам та була розумною жінкою із гарною освітою. Саме це змусило закохатися у неї польського короля. 

Утім, його мати Бона Сфорца, не встигши видихнути після смерті нелюбої невістки Єлизавети Габсбурзької, навіть і чути не хотіла про нову обраницю сина. Адже та була некоролівського роду і мала не надто добру репутацію серед шляхтичів.

На знак протесту Бона Сфорца навіть виїхала з палацу в Кракові до Варшави. А Сигізмунд ІІ Август, який не тільки одружився із Барбарою, а ще й коронував її, боявся отримувати від матері листи й наказував отриману від неї кореспонденцію та подарунки ретельно протирати. 

Підозрював, що там могла бути отрута. Утім, це не допомогло, адже невдовзі його кохана дружина передчасно померла у 30-річному віці. Тож Польським Королівством одразу поповзли чутки про нову жертву отруєння Бони Сфорци.

Картина «Смерть Барбари Радзивіл», Юзеф Зімлер, 1860 р.
Картина «Смерть Барбари Радзивіл», Юзеф Зімлер, 1860 р.

Читайте також: Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої лікувала Радзивілла «Рибоньку»

Вивчення решток Барбари Радзвивіл спростувало цю версію. Також вчені не виявили і ознак хвороби на сифіліс, від якого, за плітками, та могла померти. Адже цю хворобу у ХVI столітті лікували ртуттю. Для прикладу, кістки Бони Сфорца та її матері – Ізабелли Арагонської були наскрізь просякнуті цими «ліками». 

А от у рештках Барбари Радзвивілл немає і натяку на таке лікування. Навпаки, навіть на фото черепа, яке зробили одразу ж після відкриття її праху, помітні всі, без винятку, цілі зуби в щелепі, які виглядають міцними й білими. 

Могила Барбари Радзивіл у крипті Кафедрального собору Вільнюса
Могила Барбари Радзивіл у крипті Кафедрального собору Вільнюса

Імовірною причиною смерті історики вважають хворобу – рак шийки матки, посилаючись на описи симптомів королівських лікарів.

Парадне полотно – на згадку

Як бачимо, дві перші дружини Сигізмунда ІІ Августа померли природньою смертю. Третю – Катерину Габсбурзьку спокійно сприйняла Бона Сфорца, яка, завдяки її батьку – Фердинанду І намагалася отримати право на Неаполітанське королівство. 

Але 1557 року її отруїли в італійському містечку Барі, куди вона приїхала з Польського Королівства, за наказом іспанського короля з династії Габсбургів, Філіпа ІІ. Адже той не бажав повертати їй чималий борг – 420 тисяч дукатів ($61 млн 740).

Останній шлюб бездітного короля Сигізмунда ІІ Августа із Катериною Габсбурзькою завершився розлученням. Попри це, нащадки Миколая Радзивіла (Чорного), який був заступником нареченого на вінчанні, вирішили увіковічнити таку знакову для роду подію. 

Читайте також: Лицарські обладунки засновника Олицького замку зберігаються у закордонних музеях

Саме тому замовили картину «Вінчання князя Миколая Радзивіла з Катериною Гонзага» придворному художникові князя Михайла Казимира Радзивіла (Рибоньки) – Ксаверію Домініку Геському (Старшому) (1700?–1764 рр.). 

Картина «Вінчання князя Миколая Радзивілла (замісника у Відні Сигізмунда ІІ Августа) з Катериною Гонзага (Габсбурзькою)», ХVIII ст. Фото: Художній музей м. Луцька, відділ Волинського краєзнавчого музею
Картина «Вінчання князя Миколая Радзивілла (замісника у Відні Сигізмунда ІІ Августа) з Катериною Гонзага (Габсбурзькою)», ХVIII ст. Фото: Художній музей м. Луцька, відділ Волинського краєзнавчого музею

Образ нареченої той скопіював із її прижиттєвих портретів авторства Тиціана та Лукаса Кранаха (Молодшого). Персонажів картини у яскравому вбранні ХVI століття він зобразив коло ранньо-барокового вівтаря ХVІІ століття, над яким височіло похмуре небо. 

Так художник «штучно поєднав дві різночасові частини в один простір – на тлі барокового вівтаря помістив персонажі, які немов зійшли із ренесансових портретів ХVІ ст.», – зазначає завідувач Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру, кандидат мистецтвознавства Тарас Откович

На його думку, художнику вдалося органічно поєднати ці зображення в одну структуру, створивши цікаве та оригінальне історичне парадне полотно. Із палацу Радзивілів в Олиці картину 1940 року передали до музейних фондів. Тепер вона є окрасою Художнього музею Луцька.

Читайте такожВрятований принц: у Луцьку є картина знаменитого художника епохи Відродження

Коментар
Код блоку:
09/08/2022 Вівторок
09.08.2022
08.08.2022