Трагедія Ніла Якубчука: герой бою під Новим Загоровом отримав смертний вирок від судді Плахтія у 1984 році

Ми живемо в час, коли українцям повертається справедливість і правда. Коли Українська Повстанська Армія воювала за створення Української Самостійної Соборної Держави проти нацистських і комуністичних окупантів, світ не допомагав їй у боротьбі. 

У великому післявоєнному політичному перерозподілі сфер впливу великих держав у Європі та світі не було місця для сентиментів до невеликої армії повстанців, що наважилася самостійно виступити проти найбільших тогочасних окупантів – нацистів і більшовиків. 

Їм не надавали зброї та міжнародної підтримки, як це роблять сьогодні для України і ЗСУ. І багатьом тоді боротьба УПА здавалася безперспективною. Головна причина такого ставлення – багаторічний окупаційний стан України в СРСР, що піддавав сумніву відродження державності. 

Але пройшло менше століття і на уламках радянської імперії відновилася Українська держава. І оця державницька мрія, яку, вмираючи в кривавих боях і нелюдських концтаборах, передавали з вуст в уста борці з УПА, вижила і зайняла своє головне місце в нашому житті. 

Ми сьогодні продовжуємо добивати окупанта, який не рахується з правом України на власну державну незалежність. І ми сьогодні, як ніколи, розуміємо складнощі боротьби членів ОУН і УПА. 

Вони пов’язані не лише з порівнянням військових потужностей, а й з інформаційною війною та пропагандою, яку нинішня Росія успадкувала в СРСР і продовжує донині вести проти українців.

Путін оголосив метою війни в Україні денацифікацію. Точнісінько таку саму політику проводило і радянське керівництво до окупованих республік. Повернення в 1943-1944 рр. радянської влади в Україну стало періодом жорсткої окупації і радянізації, яку можна назвати ще денацифікацією. 

Вигнавши нацистів з України, радянська влада розпочала боротьбу з місцевим українським населенням, яке активно брало участь у національно-визвольній боротьбі. УПА була передусім народною армією, бо складалася із її вихідців і зуміла понад 10 років протриматися у нерівній боротьби завдяки широкій постійній підтримці місцевого населення. 

Тому радянізація/денацифікація передбачала не лише придушення боротьби ОУН і УПА, а й великий план різноманітних заходів, щоб в очах населення, яке їх підтримувало, скомпрометувати борців за незалежність України, виставити їх у якомога найгіршому світлі, заставити у них сумніватися, боятися, ненавидіти.