Він став би прекрасним правителем: яким був первісток Роксолани – Мехмед

Шехзаде Мехмед помер 6 листопада 1543 року. На той час йому виповнилося лише 22 роки. Батьки – султан Сулейман та Роксолана важко переживали його втрату. Їм співчували сановники та пересічні османи, які саме шехзаде Мехмеда вважали наступником трону. Чому так? Читайте в статті авторки книги «Роксолана: життєпис», Олександри Шутко.

Дитинство та юність

Шехзаде Мехмед народився наприкінці 1521 року і став первістком Роксолани, який прославив її як нову фаворитку султана Сулеймана після черкески Махідевран. У червні 1530 року йому разом зі зведеним братом Мустафою та молодшим братом Селімом зробили обрізання. Цю подію урочисто відсвяткували в Стамбулі. 

Шехзаде Мехмед із дитинства був дуже прив’язаний до матері. Про це свідчать листи, які він у підлітковому віці писав батькові, що був в іранському поході. У них зазначав: 

«Моя валіде (мати Роксолана) хоч ззовні й виглядає добре, але в душі дуже переживає розлуку із коханим султаном». 

За словами Мехмеда, її стогони та плач здатен розбудити мертвих, тому він просив батька якнайшвидше знищити ворога й повернутися додому.

Читайте також: Любовні листи Роксолани

Відбиток печатки шехзаде Мехмеда

У цьому ж листі, за намовлянням матері, шехзаде Мехмед також заступився за пашу Пілака, якого незаслужено звільнили з посади адмірала флоту. 

Завдяки цьому, того невдовзі реабілітували, призначивши намісником Єгипту. У дружини йому Роксолана віддала свою служницю Шах Іхубан, що підвищило статус Пілака-паші в очах пересічних османів.

Загалом, шехзаде Мехмед був освіченим хлопцем. Окрім звичного набору східних мов (османської, арабської, фарсі), він знав італійську. 

В одному з листів зазначив, що наразі читає другий том Менавіна – італійського бранця османів, який служив при дворі предків султана Сулеймана і з поверненням на батьківщину написав п’ять томів про релігію, закони та життя османів.

Читайте також: Освіта в Османській імперії: як навчалися султани та їхні наложниці

Улюбленець батьків

З досягненням повноліття шехзаде Мехмеда мали відрядити до провінції Османської імперії (санджаку) задля набуття навичок управління державою. Роксолана зробила все можливе, аби її син поїхав до Маніси, в яку відряджали престолонаступників. 

Задля цього, плетучи інтриги, навіть посунула звідти сина Махідевран, Мустафу. Шехзаде Мехмед мав у Манісі численний двір – 552 особи. Тридцять осіб були наближеними до нього сановниками.

Найбільшу платню (50 акче, тобто $150) щодня отримував його наставник. Загальна сума витрат на щоденні виплати їм становила 621 акче ($1 тис. 863). У шехзаде Мехмеда ще була група з 11 військових музикантів. 

Його також обслуговували шість лікарів, на щоденну плату яким витрачали 83 акче ($249), шістдесят кавалеристів, п’ятдесят зброєносців і багато служників (візників, банщиків, кухарів тощо).

Читайте також: Суперниця Роксолани – Махідевран: чи калічила вона рабинь-українок?

Султан Сулейман розмовляє з шехзаде Мехмедом. Османська мініатюра ХVI століття

За свідченнями турецького історика Ерхана Афйонджу, шехзаде Мехмед був симпатичним, ввічливим, людяним, а також турботливим та щедрим шехзаде. А писар султана Сулеймана Джеляльзаде Мустафа-челебі у спогадах про нього зазначив: 

«Якщо поглянути на його обличчя, здається, ніби воно осяяне сонцем. Шехзаде Мехмед був, безумовно, улюбленцем батька і найріднішим сином».

Європейці ж про шехзаде Мехмеда писали таке: 

«...Цей принц розумний і добрий. У славну годину народився він на світ, бо рука Господня простяглася над серцем його і над душею. Справедливий, милосердний, чесний та щирий, він завжди тримав слово, любив своїх ближніх і в небезпеці був хоробрий, як лев. Його батьки душі не чули за ним, що не дивно, бо важко було б зустріти і при європейському дворі красивішого, уславленішого, гіднішого і хоробрішого принца. Безсумнівно, він став би прекрасним правителем та могутнім Володарем Блискучої Порти...».

Читайте також: П’яничка та нікчемний правитель: чи насправді таким був син Роксолани – Селім ІІ

Роксолана з шехзаде Мехмедом (актор – Гюрбей Іллері) з серіалу «Величне століття»

Сльози султана

Через три роки перебування у Манісі шехзаде Мехмед у розпал святкування османами взяття фортеці Естергом підхопив віспу і помер після шестиденної гарячки. Тіло покійного привіз до Стамбула його наставник Ібрагім-челебі. 

Султан Сулейман дізнався про смерть сина під час поїздки в Едірне. Тоді він одразу ж зірвався з місця і два дні, не змінюючи коня, мчав до Стамбула. А коли прибув, то дві години лив сльози над його бездиханним тілом. Шехзаде Мехмеда відспівали в мечеті султана Баязида ІІ. 

Сорок днів невтішний султан Сулейман та його сановники носили траурний одяг. Над могилою шехзаде Мехмеда звели величний мавзолей з надбудованим балдахіном, який мав свідчити про бажання батька-султана зробити його своїм наступником. 

Інтер’єр гробниці вирізняється коштовним оздобленням барвистими ізнікськими кахлями. Блакитні, сині, зелені, білі, золотисті й червоні візерунки квітів півонії, граната і стебла рослин нагадують райський сад, в який після смерті потрапляють праведні мусульмани.

Читайте також: «Весна мого життя»: як султан Сулейман переживав втрату Роксолани

Гробниця шехзаде Мехмеда

Смерть первістка Мехмеда стала тяжким ударом для Роксолани, яка вдруге по втраті сина Абдуллаха ховала свою дитину. Подейкують, що будівництво його гробниці вона особисто контролювала. 

Якось навіть несподівано прибула туди під час будівельних робіт і побачила, як юнаки – учні яничарського корпусу, яких час від часу набирали з християнських сімей, босоніж, з непокритою головою носили каміння для споруди.

Роксолана пожаліла їх і виділила з виручених із продажу своїх прикрас, золота та перлин гроші, які внесла до скарбниці задля видачі юнакам платні – щомісяця по 5 акче ($15). Згодом султан Сулейман узаконив ці виплати під назвою «гроші на взуття», які багато століть поспіль видавали яничарам після року служби.

Читайте також: Спадок Роксолани

Хустка з гробниці шехзаде Мехмеда, як могла вишивати Роксолана

Поряд із гробницею шехзаде Мехмеда за п’ять років у Стамбулі архітектор Сінан звів на його честь величну мечеть, на яку витратив 300 тисяч золотих ($44 млн 100 тис.) зі султанської гробниці. Потім до неї добудував громадську їдальню та школу для духівництва, утворивши цілий благодійний комплекс.

Мечеть шехзаде

Читайте також: Хатідже Турхан – султана-українка на османському престолі

Донька шехзаде

Про особисте життя шехзаде Мехмеда, на жаль, немає достатньо інформації. Знаємо лише, що за кілька місяців по його смерті народилася дочка Хюмашах, яку виховувала бабуся Роксолана. Адже її мати – овдовілу Аю видали заміж за Пертева-пашу.

Хюмашах виходила заміж двічі. Спершу, 1566 року, – за Ферхада-пашу (помер 1575-го), з яким мешкала у частині Старого палацу. Її другим чоловіком став намісник Шехрізора – Мехмед-паша (помер 1592-го).

Перший чоловік, Ферхад був третім візиром Дивану, а також знаним майстром копіювання Корану. Кожен примірник він продавав за 100 золотих ($14 тис. 700). Один із таких Коранів Ферхад-паша подарував дружині Хюмашах першої шлюбної ночі. Цей подарунок вона заповіла до свого благодійного фонду.

Читайте також: Рустем-паша – кмітливий зять Роксолани, або Щаслива історія хвороби

Від першого шлюбу у Хюмашах було… восьмеро дітей! Вона заповіла їм усе своє майно, детально розписавши, кому яку річ слід віддати. Окрім того, наказала поховати її поряд із батьком, шехзаде Мехмедом, у його мавзолеї. 

Хюмашах виписала до дрібниць, як саме, хто і за скільки її має ховати, які сури Корану повинні під час поховальної церемонії читати та скільки днів молитись у мавзолеї за упокій її душі.

В архівах збереглися її листи до діда, султана Сулеймана. Вони за стилем написання дуже схожі на послання її бабці Роксолани, яка до останніх днів життя шанувала пам'ять про улюбленого сина Мехмеда. 

Навіть у документах благодійних фондів позиціонувала себе як матір покійного шехзаде Мехмеда, а не молодших синів Селіма, Баязида чи Джихангіра. Адже вважала його майбутнім османської династії. Проте доля розпорядилася інакше, і трон посів її інший син – рудий Селім.

Читайте також: Правда та вигадки «Величного століття»: як насправді виглядала Роксолана