Суперниця Роксолани – Махідевран: чи калічила вона рабинь-українок?

Конкурентка Роксолани, Махідевран прожила довге (80 років) і нелегке життя. Спершу вона втратила кохання султана Сулеймана, а потім і сина Мустафу, якого стратив батько. Нещодавно в архівах турецького міста Бурса знайшли документ – «итикнаме» про звільнення у червні 1581 року рабів померлої Махідевран, серед яких були й українки. Хто вони, і як потрапили до неволі, розповідає авторка книжок «Роксолана: життєпис» та «Гарем османських султанів. Доба жіночого султанату» Олександра Шутко.

Поневіряння у Бурсі

Після страти в 1553 році сина Мустафи, якого султан Сулейман звинуватив у зраді, його мати Махідевран, переїхала разом із десятьма наближеними особами до Бурси – першої столиці Османської імперії. 

Так того вимагали тодішні традиції. Там же, за наказом султана Сулеймана, з-під її опіки обманом виманили семирічного онука Мехмеда й по-звірячому його вбили.

Читайте також: Роксолана – відьма? Чому султану звинувачували у чаклунстві

Похорони сина Мустафи, Мехмеда. Османська мініатюра зі збірки Хюнернаме, 1561 рік

Переживши важку втрату нащадків, Махідевран залишилася на самоті та ще й без засобів для існування. Відтак доживала віку у злиднях та скруті. 

Турецький історик Каміль Кепеджіоглу серед постанов суду шаріату Бурси знайшов документ, у якому зазначено, що мати покійного Мустафи не виплачувала десять років орендну плату за будинок, у якому мешкала. 

Суд наказав їй сплатити 34 тисячі 200 акче (за сучасними розрахунками – $102 тисячі 600) боргу. 

Читайте також: Спадок Роксолани

Імовірний портрет Махідевран невідомого автора. Джерело: Fox Talbot Museum and Village

В іншому позові йшлося про те, що люди Махідевран, які намагалися придбати на базарі в Бурсі за золото м’ясо, хліб, мед, масло тощо, вимушені були чекати, доки крамарі обслужать інших покупців. Іноді з ними взагалі нешанобливо поводилися.

Читайте також: Любовні пристрасті османських султанів

Гроші – на гробницю сина

Цікаво, що через кілька років по смерті Роксолани Махідевран наважилася написати листа своєму кривдникові – султанові Сулейману, в якому скаржилася на злиденне життя. Він пішов їй назустріч і з допомогою місцевого судді шаріату погасив усі борги за оренду будинку та надав пенсію. 

У 1564 році для неї купили в Бурсі в районі Гісаре за 120 тисяч акче ($360 тисяч) будиночок, який належав Лейсзаде. Так у неї зникла потреба мешкати в орендованих приміщеннях. Тож Махідевран могла подбати про зведення над могилою сина Мустафи розкішної гробниці. 

Читайте також: «Весна мого життя»: як султан Сулейман переживав втрату Роксолани

Вхід до гробниці Мустафи в Бурсі

У цьому їй матеріально допоміг син Роксолани, султан Селім ІІ, який виділив гроші за закупівлю будівельних матеріалів та майстрів. Махідевран на цю справу також заповіла свій будинок, два млини та 100 тисяч дірхемів ($840 тисяч).

У результаті над могилою Мустафи постала велична гробниця, багато оздоблена ізнікськими кахлями. Серед написів, виведених на її стінах, були, крім цитат із Корану, й такі рядки: «Лани потойбічного світу», «Смерть – чаша, і кожен з неї нап’ється. Могила – двері, й кожен через них пройде».

Спершу до гробниці Мустафи перепоховали тіло його сина Мехмеда. А на початку 1581 року там знайшла вічний спокій і його невтішна мати Махідевран.

Читайте також: «Жіночий султанат» в Османській імперії: від Роксолани до Хатідже Турхан

Могила Махідевран і її онука Мехмеда у гробниці cина Мустафи

Причини каліцтва

В останні роки життя Махідевран прислуговували двадцять осіб. Серед них було шестеро чоловіків (четверо чорношкірих, можливо, євнухів) і чотирнадцять жінок. П’ятеро з них – українського походження. Інші ж – з африканських та балканських земель.

На жаль, нам не відомі українські імена рабинь Махідевран. Знаємо лише їхні мусульманські. Під час звільнення українок із рабства у зв’язку зі смертю власниці суд зазначив, що вони мали шрами на руках та обличчі. 

Читайте також: Життя султанського гарему із кавовим ароматом

Махідевран із серіалу «Величне століття». Актриса Асіє Нур Феттахоглу

Так, у середнього зросту, світлоокої і білолицьої Абіде (в перекладі – «віддана»; та, яка вклоняється господареві) був шрам на нижній шелепі, а у світловолосої Зейнеб (у перекладі – «прикраса», «світло», це ім’я належало доньці пророка Магомета) – рана на обличчі. 

У високої світлоокої Дільруби (Чарівна красуня) містився шрам над лівим оком; у середнього зросту із сірими очима та трьома родимками над бровами Махпейкер (Місяцівна) – шрам на правій руці; а в смаглявої кароокої Ферахшад (Благословенна) – шрам на правій щоці.

Це може свідчити про жорстоке поводження з боку рабовласниці Махідевран, гонористої доньки черкеського князя. Однак турецькі історики схиляються до думки, що свої поранення українки отримали під час захоплення у полон кримськими татарами. 

Читайте також: Як волиняни поверталися із кримськотатарського полону

Коран наказує добре ставитися до рабів та звільняти їх через 5–8 років полону. Султан Сулейман дотримувався цієї настанови. Навряд чи Махідевран посміла б знущатися з них.

Імовірніше, що поранені невільниці потрапляли до неї через її фінансові негаразди. Залежно від віку, вроди, стану здоров’я та навичок, раби коштували в Османській імперії XVI століття до 3 тисяч акче ($9 тисяч). 

Тих, хто мав фізичні вади та каліцтва, работоргівці віддавали майже задарма. Мабуть, саме так і було у випадку Махідевран, яка після старти сина переживала скруту й вигнання зі султанської родини.

Читайте також: Які документи з історії України зберігаються у архівах Туреччини