Дев’ять століть війни з росією. Частина сьома: вулкан Huayanaputina, або Як князі з козаками москву воювали

У 1600 році в Південній Америці відбулось одне з найсильніших у світовій історії виверження вулкана з прекрасною назвою Huaynaputina. Він викинув в повітря так багато попелу, що це вплинуло на клімат Землі. Не стало винятком і московське царство.

В наступні роки погодні умови змінились там настільки, що це призвело до найстрашнішого голодомору в історії росії. Історики стверджують, що в результаті цього в царстві померла третина населення країни. 

Цим важким станом московії не могли не скористатись сусіди. І на її землі вдерлися війська Речі Посполитої.

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина шоста: царя Дмитра на московський престол посадили волинські князі

Вулкан Huaynaputina

За кілька десятиліть до цього перервалась правляча династія Рюриковичів. Річ Посполита, а точніше – не так держава, як приватні особи (зокрема, волинські князі Вишневецькі) – вирішили посадити на престол в москві свою людину. 

Цей московський цар ввійшов в Історія як Псевдо Дмитро (або «Лжедмітрій»), названий в честь сина царя Івана IV Васильовича. Щоправда, довго він не проправив. Менш ніж за рік від в’їзду в кремль Псевдо Дмитра вбили у ході боярського заколоту. 

Новим правителем Москви став Василь Шуйський, однак значна частина населення його легітимність не визнавала. Тим більше, що у нього з’явився новий конкурент – Псевдо Дмитро ІІ (або «Лжедмітрій ІІ»), який нібито чудом вижив. 

Ким був цей кандидат в московські царі, не відомо. Однак підтримку він отримав гарну. В його армію ввійшли козаки й татари, шляхтичі з усієї Речі Посполитої, московські дворяни та стрільці, які не визнавали царем Шуйського. 

Але основу війська склали особисті загони волинського князя Адама Вишневецького, який ставив на престол першого Псевдо Дмитра, і Романа Ружинського, представника ще одного славного волинського князівського і гетьманського роду.

Читайте також: Як москвичі хотіли, але не змогли захопити Луцьк

Табір Псевдо Дмитра ІІ

Псевдо Дмитра ІІ царем визнало ряд міст від українських земель до самої москви. Його сили навіть розбили армію Василя Шуйського, але столицю захопити не змогли. Тому стали табором поруч в селі Тушино. 

Цього разу Шуйському пощастило.  Він зумів домовитись зі шведами, укласти з ними мирний договір і після цього повернути свої сили проти тушинців. Подивившись на все це, у війну проти московського царства вирішив вступити король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ Ваза. 

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина перша: Андрій Боголюбський

Момент він вибрав непоганий: його армія оточує Смоленськ, а у битві при Клушині засновник міста Жовква гетьман Станіслав Жолкевський вщент розбиває московсько-шведське військо, яке було в 7 разів більше від його сил.

В битві при Клушині московити виставили 45 000 війська проти 6500 гусарів Речі Посполитої

Влітку 1610 року біля москви утворилось три табори: війська Псевдо Дмитра ІІ, армія Жолкевського і власне московити. Останні вирішили, що краще домовлятись з офіційною Річчю Посполитою, аніж зі Самозванцем. 

У ході переговорів було домовлено, що новим московським царем стане королевич Владислав, син Сигізмунд ІІІ Ваза.

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина друга: Золота Орда

Домовленість домовленістю, але склалось не так як гадалось. Частина населення і бояр московії виступила проти цього і в москві розгорнулось нове протистояння. В кремлі в оточенні опинилась частина військ Речі Посполитої. 

В грудні 1611 року на чолі невеликого загону (біля 500 чоловік) у ході відчайдушного прориву в кремль прорвався один з найвідоміших авантюристів і полководців того часу – Самійло Корецький. Цей волинський князь зумів доставити провіант і врятувати гарнізон від голодної смерті.

Читайте також: Самійло Корецький, або Як волинський князь втік з турецької в’язниці

Наш князь Самійло Корецький був знаним у всій Європі через свої подвиги та авантюри

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина третя: Московське князівство

На той час в москві офіційно вже вибрали нового царя. Ним став син відомого московського боярина Федора Романова – Михайло. Царем він став, а от фінансів для керування у нього не було. А тут ще й претендент на престол! Адже королевич Владислав все ще не залишав надії отримати царську корону.

Однак фінансів на ведення війни у нього було не багато, а власне сама Річ Посполита коштів на це не давала. А тому він вирішив звернутись за допомогою до козаків. Гетьман Петро Сагайдачний розумів, що він дуже потрібний королевичу Владиславу.

Тому висунув дуже серйозні вимоги за військову допомогу.  Розширити козацьку територію, збільшити козацький реєстр, і відновити православну церкву в Речі Посполитій, яка була поза законом. 

І королевичу, і його батьку діватись було нікуди, і ультиматум козацького гетьмана вони прийняли. Влітку 1618 року 20-тисячне козацьке військо під проводом Сагайдачного вирушило в похід.

Читайте також: Арешт Вселенського патріарха як початок московського патріархату

Сагайдачний веде козаків на москву

До кінця осені того ж року козацькі загони захопили найважливіші міста і фортеці між українським землями і москвою. Була конфіскована частина царської казни для підкупу кримського хана. 

Загони полковника Михайла Дорошенка (майбутнього гетьмана) провели рейд по Рязанщині, а Федора Бориспільця – в Мещерські краї. Армія московитів не зуміла втримати козаків на переправі через річку Оку. 

І 6 жовтня 1618 року в районі Донського монастиря в москві Сагайдачний розбиває другу армію на чолі з Василем Бутурліном. Починається облога москви. Однак захопити столицю царства, не дивлячись на всі зусилля, козакам і війську королевича Владислава не вдалось.

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина четверта: виникнення московського царства

І тоді Сагайдачний розсилає свої загони в рейди по центральним землям царства. Ярославська, Вологодська, Серпуховська і Калузька волості були розорені, а потужна фортеця Калуга – взята в облогу.

Московити були в шоці: не дивлячись на холодну зиму, козаки не планують зменшувати обертів. Тому сторони починають нові перемовини 3 грудня 1618 року.

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина п’ята: «собіранія руських Земель», або як наші предки воювали з московським царством

Помаранчевим кольором виділені землі, які повернулись у склад Речі Посполитої

Через 8 днів, 11 грудня 1613 року, завдяки військовій силі козацького війська, Річ Посполита підписала Деулінське перемир’я з московською державою. Воно стало її найбільшим успіхом у тривалому протистоянні з кремлем.

1. Перемир’я укладалось на 14,5 років.

2. У склад Речі Посполитої верталась значна частина територій, серед яких були Смоленська, Чернігівська і Новгород-Сіверські землі.

3. Московський цар втрачав титул правителя лівонського, смоленського і чернігівського.

4. Владислав IV зберігав право називатись «царем московським».

Дякуючи цьому перемию Річ Посполита досягла найбільших розмірі у своїй історії – майже 990 000 км².

Читайте також: Росія в останні десятиліття: від імперських амбіцій до розпаду