Самійло Корецький, або Як волинський князь втік з турецької в’язниці

Сім місяців тривала облога іспанськими військами міста Лейден. Коли вже сил не залишилось, союзні армії були розбиті, а їжі залишилось обмаль, то в місто прилетів голуб з проханням принца Вільгельма Оранського протриматися ще три місяці.

Лейденці витримали ще три місяці та направили послання Вільгельму, в якому заявили, що вони, як і обіцяли, протрималися три місяці — два з продовольством і один без нього. Та тільки через два місяці після цього послання зміг майбутній правитель Нідерландів звільнити місто.

На знак пошани й подяки Оранський запропонував їм на вибір: або не збирати з міста податки, або збудувати університет. Подумали лейденці та вибрали останнє. Так виник найстаріший університет Нідерландів!

Читайте також: Найдовший костел світу в Гданську очолював абат з Торчина

Лейденський університет

І саме в цьому університеті навчався герой цієї історії – славетний полководець, відчайдушний авантюрист і відомий своїми подвигами на всю Європу русинський князь і виходець із Волині Самійло Корецький. 

Корецькі, які володіли не лише містом, яке дало їм назву, а й величезними угіддями на Волині і Поділлі, були відомі як захисники цих земель від агресивних сусідів. Знали їх татари, турки не раз страждали від міці князів, та й у походи на Москву ходили вони, як за розкладом.

Наш герой теж не був винятком. Скоріш навпаки – став він відомим ще за життя і слава його котилася від Лондона до Стамбула.

Читайте також: На службі у князів: як захищали та чим допомагали волинські татари

Самійло Корецький

Разом з братом Каролем вчився вже у відомому вам університеті в Лейдені. А, повернувшись додому, виступив на стороні короля, коли на того спробувала «наїхати» місцева шляхта. Останнім Корецький разом з такими ж харцизяками Ходкевичами та Вишневецькими добряче так шаблею втовкмачив, хто тут найсильніший.

Через кілька років грянула війна з Московським царством і затятий рубака та полководець рушив на схід. Там він відзначився по максимуму. Корецький взяв дуже активну участь у битві під Клушино, де проти коронних військ стояла російсько-шведська армія. 

І те, що ворогів було в чотири (!) рази більше, не зупинило князів Речі Посполитої. Самійло в тому бою двічі міняв коней, але все-таки добився перемоги. Російську армію була знищили, московські бояри скинули царя Шуйського і вибрали новим московським правителем польського королевича Владислава.

Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни

Битва під Клушино

У 1611 році на чолі всього 500 козаків Корецький пробився в Москву і передав провізії польському гарнізону в Кремлі. Однак уже через два роки молодий полководець повернувся на Волинь. Після смерті батька він отримує титул князя і вирішує, що не воював він ще в Молдові. І ця справа не обійшлась без жінок!

Відомий молдовський аристократичний рід Могили в той час активно родичався із такими ж магнатами з українських і польських земель. А оскільки у них були достойні конкуренти у вигляді Османської імперії, то Могили теж шукали військових союзників. 

Так, Єлизавета Могила (Чомортань-Лозинська) вмовила своїх зятів Потоцьких і Вишневецьких піти в похід на Молдову, щоб зайняти престол для її сина. А ці магнати потягнули з собою за компанію і Корецького.

Читайте також: Руські княгині чи європейські принцеси: жінки, які керували Луцьком, Волинню і Європою

Теща нашого героя Єлизавета Могила (Чомортань-Лозинська)

Зайняти трон їм не вдалося. Претендента на владу вбили, Потоцького взяли в полон, а свій же уряд видав спеціальний указ, щоб усі походи в Молдову припинити. Втішило Корецького те, що він теж породичався з багатими Могилами – його дружиною стала красуню Катерина. 

І, як і його сусіди магнати (а за сумісництвом і родичі через молдовські зв’язки), князь із головою поринає у цей клубок політики, війни, боротьби за владу і сімейних зобов’язань.

Разом з Вишневецьким Самійло все-таки захоплює престол в Молдові, на який садовить молодшого брата своєї дружини. Турки такого кроку не зрозуміли та зібрали військо. Варшава висловила глибоку стурбованість, але в справи магнатів влазити не захотіла. 

Два роки Корецький затято воював із ворогам. Ганяв османів по усій сучасній Буковині, Молдові і Румунії, громив десятки загонів і захоплював фортеці. Проте рано чи пізно ця нерівна боротьба мала закінчитися. Його союзник Вишневецький гине, а Самуїл потрапляє в турецький полон.

Читайте також: Багаті теж плачуть, або Історія про любов найбагатшої нареченої XVI століття з Острога

В’язниця Єдикуле, або Семивежний замок в Стамбулі

Цього луцького старосту і молдовського олігарха XVII століття разом зі шваґром ув’язнюють в Семивежному замку (Єдикуле) в Стамбулі. Проте Корецький не втрачає духу і намагається якось вибратися звідти.

Його сім’я відправляє туди свого слугу, який цілий рік встановлював контакти з місцевими християнами та англійським й французьким посольствами. Він зумів втертися в довіру охорони в’язниці та передати князю мотузку і напилок.

Читайте також: В гостях у Роксолани: волинський рукопис про посольство до Стамбула

В 1617 році Корецький сенсаційно втікає з Єдикуле. Спочатку він переховується в місцевій християнській общині, потім переправляється на острови Іонічного моря, далі на Сицилію. По дорозі витримує атаку піратів і навіть забирає у них судно і через кілька місяців потрапляє до Риму.

Його втеча і мандри принесли йому загальноєвропейську славу! З цим його привітав англійський король. А папа Римський Павло V особисто зустрівся з ним, щоб запросити у лави «християнської поліції» для боротьби з турками-османами.

Читайте також: Лист з Риму: як у кінці XV століття повідомили про обрання нового єпископа Луцька

Герб Корецьких

Через рік після втечі зі Стамбулу Самійло Корецький повернувся додому. На батьківщині його зустрічали як героя війни з турками. Проте вже в листопаді 1618 року помирає його красуня-дружина і князь залишається сам з маленькою донькою Ганною.

Великі володіння, маєтки й замки, села і міста – Корецький тоді був на вершині слави. Саме тоді з’явилися перші пісні, присвячені його подвигам. А написали таких гімнів цьому магнату біля 30! Проте вже дуже скоро Самійло знову пішов на війну.

Річ Посполита вкотре втрутилась в молдовські справи й Османська імперія прийняла цей виклик. Корецький під командуванням гетьмана Жолкевського, з яким не раз перемагав, рушили на південь. Щоб через кілька тижнів зазнати нищівної поразки від османів.

У битві під Цецорою загинув гетьман і десятки аристократів. Вбили керівників найманих загонів, а до в’язниці Єдикуле відправили магнатів Жолкевських, Потоцьких, Балабанів і Самуїла Корецького.

Читайте також: Волинський емір бедуїнів, або Як ковельські старости володіли Підгорецьким і Олеським замками

Битва під Цецорою

За нього вболівали та домовлялися майже всією Європою. Польський король просив, Збаразькі і Ходкевичі готові були заплатити будь-який викуп. Навіть англійський король Яків І Стюард клопотав за волинського князя. Та все даремно!

Корецького стратили 27 червня 1622 року. Перед смертю він ще зумів вихопити ніж в одного з дев’яти катів і завдати їм важких ран, допоки його ззаду не задушили рушниками. Турки відмовилися віддавати тіло, однак Станіслав Конєцпольський, за якого був заплачений викуп, зумів вивезти його. 

Тіло Самійла законсервували в смолі та привезли до його рідного Корця, де і поховали в костелі францисканців.

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

Вбивство Самуїла Корецького в Стамбулі

Цікаві факти:

• Самійло був чудовим дударем і грою на сопілці розраджував соратників у в’язниці. 
• Костел, в якому був похований князь, зараз православний жіночий монастир. На його території є ще могила Анни Андро, якій Пушкін присвятив кілька віршів.
• В 1613 році Корецький був послом до сейму від Луцька (аналог народного депутата зараз). Його донька Ганна стала дружиною Анджея Лещинського, який збудував для неї відомий костел в Чорторийську.
• Разом з Корецьким до турецького полону потрапив майбутній козацький гетьман Богдан Хмельницький. В полоні він провів два роки.
• Самійло Корецький загинув у віці 36 років.