Найвідоміший капелан УПА: шлях праведника й мученика

Василь Шевчук – отець Кадило, греко-католицький священник, офіційний капелан Української повстанської армії.

Василь Шевчук народився 12 серпня 1903 року в місті Стрий на Львівщині в родині судового урядника Івана Шевчука та Уршулі Яблонської. Згодом сім'я, де було ще шестеро дітей, переїхала до Дрогобича. 

Навчався в Дрогобицькій, Перемиській та Стрийській гімназіях. Після навчання та служби в польському війську вступив до духовної семінарії в Перемишлі.

30 березня 1930 року був висвячений на священника в неодруженому стані єпископом Йосафатом Коциловським. Свою першу Службу Божу відправив 6 квітня 1930 року в церкві Святої Тройці в місті Дрогобичі. Душпастирював у селах Дорожів, Меденичі (Дрогобиччина), та Грушатичі (Самбірщина).

Від вересня 1932 року продовжував служіння на території Закерзоння в селах Смерековець, Павлокома і П’яткова Руська. 

Працюючи на парафіях, отець Василь Шевчук не залишався осторонь громадського життя селищ, був одним з активних учасників товариства «Просвіта», зорганізовував селян до культурного життя, закликаючи відвідувати читальні, де вони могли почути багато для себе корисного з питань історії України та політики, керував хорами.

Читайте також: Книжки з «Просвіти» виховували патріотів

Отець Василь Шевчук

Про патріотичність о. Василя Шевчука також свідчить намальований тризуб із написом «Борцям за волю України» на стіні церкви, де він відправляв службу, який пізніше був знищений поляками.

Як священник Василь Шевчук вболівав за свій край, де розпочалася національно-визвольна боротьба. Він відчував, що найбільше потрібний тим, хто веде цю боротьбу в лавах УПА. 

Ще влітку 1944 року о. Василь проводив служби Божі для вояків УПА. Від них о. Василь Шевчук отримав псевдоніми Отець Кадило і Пластун. Спершу був військовим капеланом сотні Громенка, а згодом цілого Перемиського куреня УПА.

Читайте також: «Сотня стань – на могилу глянь»: як на Волині відновлювали пам'ять про воїнів УПА

Почот Перемиського Куреня УПА. Крайній зліва Курінний капелан о. Василь Шевчук

З 1945 року о. Василь Шевчук духовно опікується сотнями Громенка, Бурлаки, Крилача та Ластівки ТВ-26 «Лемко» ВО «Сян» частини оперативної групи УПА-Захід. 

Отець Кадило служив польові Літургії, сповідав вояків, надавав їм духовну підтримку, хоронив полеглих в бою.

Під захистом УПА священник також турбувався про вірян, які, через воєнні обставини, залишилися без душпастирів. Не раз доводилося йому ходити у села, щоб підпільно сповідати і причастити, провести вінчання чи охрещення.

У проповідях-бесідах о. Василь прищеплював повстанцям християнські основи віри, повчав прощати ворогам своїм, пояснював різницю в значенні Божої заповіді «Не убий» із кримінальним вбивством і необхідністю виконання військових обов’язків на службі Батьківщини, і твердив, що «боротьба за волю – священна». 

Читайте також: КОЛКІВСЬКА РЕСПУБЛІКА СВОБОДИ

Отець Василь Шевчук

У війську священник користувався високим авторитетом і повагою.

Як згадують сучасники подій, о. Шевчук «мав великий моральний вплив як на бійців, так і на командирів» і «його дуже любило військо, до всіх він ставився по-батьківськи, зі зрозумінням».

Повстанський душпастир створив хор, у який входили всі вояки сотні УПА. Вони співали служби Божі, панахиди та народні пісні, які використовувались на концертах з нагоди роковин Т.Шевченка чи інших дат і національних свят. Проводив і патріотично-освітницьку діяльність.

Виголошуючи проповіді на церковні та національні свята, о. Василь Шевчук підкреслював роль повстанців у боротьбі за визволення рідної землі, згадував полеглих героїв. 

Зокрема, на «Святі Зброї» отець у промові сказав: «Коли на сторожі нашого народу будуть наші оборонці зі зброєю, народ буде жити вільно. Де наша зброя не допускає ворога, ми живемо українським життям. У теренах, пильнованих нашою повстанською армією, маємо свою церкву».

Читайте також: Дата створення УПА – 14 жовтня: як формували святкову традицію

Проповідь о. Василя Шевчука до вояків УПА на Святі Зброї

Під час відзначення роковин Т.Шевченка та річниці загибелі Євгена Коновальця, у Дилягівському лісі о. Василь говорив, що якби «усе населення України було таке віддане нашій справі…, то ми давно прогнали ворогів з України».

Через виселення українського населення була підірвана матеріальна допомога повстанцям. Становище погіршилося після ухвали операції «Вісла» у квітні 1947. Відтак 13 червня 1947 року о.Василь вирушив у рейд загону УПА на Захід із сотнею М. Дуди–Громенка. 

Дорогою вони мали сутички із чеською армією і Збором народної безпечности (комуністичний каральний внутрішній орган), часто були у скрутних умовах життя і постійно відчували голод: їли лише ягоди, гриби, пили воду. 

І тому разом із групою фізично ослаблених вояків, яких залишив Громенко в с. Грубові, залишився і капелан. 

«Виснажений фізично довгими переходами і боями… захворівши на легені, з високою температурою, він зовсім вибився із сил і, щоб не бути зайвим тягарем для сотні, постановив залишитися», – згадував Іван Кривуцький.

За свідченням Юрія Борця, у селі Грубів о. Василь Шевчук «пішов до католицької церкви… мав повне довір’я до чеських католицьких священників». 

Відомо лише, що через три дні 27 червня 1947 р. о. Василь Шевчук покинув церкву і, прямуючи колією, був затриманий словацькою поліцією та ув’язнений у гуменнівських казармах. 

Читайте також: Монастир став прихистком для чоти УПА: 80-річчя бою у Новому Загорові

Анкета

3 травня 1948 р. із 68 вояками та командиром УПА Бурлакою капелана передали владі комуністичної Польщі. Під час слідства і суду о. Василь Шевчук перебував у ряшівській тюрмі в південно-східній частині Польщі. 

Протокол затримання

Дослідник Ігор Антонюк повідомив, що у в’язниці о. Кадилу довелось пережити страшні знущання, як з боку польських агентів УБ, так і співкамерника Вайди. Часто агенти майже до смерті били священника, після чого заносили його до камери, оскільки він не міг самостійно йти. Коли приносили їжу в’язням, душпастир на колінах був змушений повзти, щоб поїсти.

Читайте також: Польське Пшебраже – українське Гайове: конфлікт без переможців

Титульна сторінка справи проти Василя Шевчука

8 червня 1948 року Військовий районний суд у Ряшеві засудив Василя Шевчука до смертної кари, вирок виконали 13 вересня у показовій формі. Капелана УПА, поборника української державності розстріляли. Про це засвідчують документи з його справи, яка зберігається в Інституті національної пам’яті Польщі.

«О. Кадило – кара смерті» – про такий напис на бетонній стіні лазні ряшівської в’язниці засвідчив Микола Телефенко в спогадах «На грані двох світів». 

Протокол розстрілу Василя Шевчука

Досі невідомо місце поховання о. Василя Шевчука. Вважається, що він похований на місцевому цвинтарі з позначкою «Побітне», де знайшли останнє пристановище багато синів українського народу.

Читайте також: Панська долина: села немає, а жителів досі рахують