Найдовший костел світу в Гданську очолював абат з Торчина

25 Листопада 2021, 12:40
Олівський собор 2593
Олівський собор

Зібралися якось французькі аристократи й вирішили піти у монахи. Та не просто так піти, а створити свій орден з найсуворішими правилами. Щоб, так сказати, не піддаватися спокусі мирського життя. І заснували вони монастир Сіто, і назвалися вони цистерціанцями!

Потім подивилися по сторонах і вирішили нести свою правду у всі сторони світу. Одні з них так дійшли далеко на схід. Доки не побачили гарну місцину – на кам’яному пагорбі серед лісу, біля джерела, з видом на море.

Сподобалося їм так тут, що звернулися вони до місцевого князя:

Цистерціанці: «Подобається нам тут. Можна поселитися?»

Князь їм: «А мені що з того буде?»

Вони: «Навчимо місцевих писати та читати.»

Князь: «Геть не цікаво!»

Цистерціанці: «А ми скажемо, що добре діло, коли народ шанує тебе, бо влада твоя від Бога!»

От тоді князь і погодився. І вирішили монахи назвати це місце Оліва, як оливкове дерево olive – біблійний символ миру. Так у 1186 році на околиці майбутнього Гданську заснували цистерціанський монастир в Оліві. Проте через кілька років прийшли до монастиря місцеві племена пруссів і такі:

«Тут росли наші смерічки! Хто їх зрубав? Ану, браття, гаси монахів!», – і спалили обитель.

Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі

Цистерціанці знову відбудувалися, а пруси знову прийшли та все спалили. Тоді звернулися монахи до Папи Римського, щоб звільнив їх від сплати церковних податків. Той погодився і ті гроші пішли місцевим князям, як знак вдячності за захист монастиря. Диво дивне, але набіги пруссів на Оліву після того припинилися.

А ще через кілька десятків років ті землі опинилися під владою хрестоносців. І останні до церковного життя підійшли ґрунтовно: землі навколо віддали монастирю, плюс усілякої фінансово-гуманітарної допомоги виділили, аби тільки церковники знали за кого молитися.

Читайте також: 400 гривень і 4 міста: скільки коштував Луцьк і Володимир 900 років тому

Але, видно, щось пішло не так, бо розслабилися останні та привели монастир у стан непридатний для нормального життя. А коли затіяли генеральне прибирання у 1350-их роках, то так чистили комин, що зчинилася пожежа. І все згоріло: і церква, і будівлі навколо.

«То знак Божий! Потрібно все заново перебудувати. А то і так все було старе і не гарне. Та й романський стиль вже вийшов з моди. На вулиці, як не як, XIV століття. Дайош ГОТИКУ!» – сказали монахи.

Багачі світу тих часів на монастир виділили грошей не мало: і хрестоносці, і гданські купці, і німецькі маркграфи. Проте ще через кілька десятиліть до берегів Балтики дібралися чеські воїни-гусити та трохи провели ревізії вже не самих бідних монахів.

Читайте також: Князівське місто Перемиль: тисяча років історії

А ще пройде кілька десятиліть, і північ Європи прийме протестантизм. Прийдуть у 1550-их роках мешканці сусіднього Гданську і запитаються у цистерціанців:

«Так ви ж щось там говорили про аскезу, про суворість і усамітнення. І рішуче НІ дорогоцінностям, коштовностями і розкоші. А у вас стіни у золоті. Ану давайте вертайтесь до скромного монастирського життя!»

Церковники так образилися, що пішли аж до польського короля, подарували йому кілька тисяч золотих, і той наказав монастир не чіпати. І, на усілякий випадок, війська там свої розмістив. Ще й змусив Гданськ штраф сплатити. Штраф то сплатили, але відмітку в голові про Олівський монастир гданчани залишили.

Читайте також: Костел в Олиці на світлинах міжвоєнного періоду

І почала обитель знову квітнути та процвітати! І потекли до праці у ній струмки робітників – і стіни звести, і інтер’єр бароковий чи рококовий зробити, і вежі добудувати, і парк навколо облагородити. І королі з дітьми й дружинами подарунки надсилають, а за ними інші аристократи не відстають.

В одному тільки соборі збудували аж 23 мармурових вівтарі в моднячому тоді стилі нідерландського Ренесансу. Одним словом, Оліва була «як у Бога за пазухою»!

А в 1660 році саме в ньому, в цьому монастирі, підписали відомий Олівський мир. Шведи, Священна Римська імперія і поляки зобов’язувалися більше не воювати й вічно товаришувати. Точніше, поляків змусили визнати, що вони програли, і що найкрутіша тут Шведська імперія.

Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни

Заодно «підсуєтився» курфюрст Бранденбург (тобто, головний у Берліні) Фрідріх Вільгельм. Він добився своєї незалежності від польського короля. За його успіхи потім народ і історики назвуть його der Große Kurfürst (реально Самий Великий Князь).

Поляки зацінили цей монастир і його розташування, а також те, яким авторитетом користується його настоятель. І у швидкому часі Олівою починає керувати Міхал Антоній Хацкі – священник, меценат, науковець і дипломат. А, заодно, секретар польського короля і керівник… його контррозвідки (круто, еге ж?).

Саме за нього був збудований головний великий вівтар у бароковому стилі, котрий радує наше око і до цього часу. І, якщо без жартів, він неймовірно гарний і об’ємний. Художники кінця XVII століття створили 3D шедевр, коли рівна стіна перетворилася на вигин хмар, серед яких видно янголів.

Читайте також: Душа храму, де ангели погубили пір'я: зворушливі враження від костелу в Берестечку

У 1740 році Олівський монастир очолив наш земляк, виходець з Торчина – Яцек Рибіньскі. Саме при ньому обитель набула того вигляду, в якому дійшла до нашого часу. Користуючись дружбою і впливом на найбагатших людей Речі Посполитої, Яцек починає велике будівництво.

Читайте також: Бійки, грабунки та стовп ганьби: невигадані історії Торчинського ярмарку

По перше, він перебудовує собор. При довжині в 107 метрів він стає найдовшим цистерціанським костелом у світі. По друге, облагороджують мармуровими плитами усипальню місцевих князів і герцогів. Елементи ренесансу і бароко розбавляють рококо (пізніше добавиться і класицизм).

І, по-третє, майстер Йоган Вільгельм Вульф створює НАЙБІЛЬШИЙ на той час ОРГАН у СВІТІ! 5100 труб (83 голоси), вперше в історії окремий стіл для гри на ньому і, знову ж вперше, статуетки, зірки та сонце, на фасаді органу, які рухалися. Все це виглядає крутяцько і до цього часу!

Читайте також: Старовинний орган олицького костелу розібрали на самогонні апарати

Але у 1772 році Оліва опинилася у складі Пруссії і абату Яцеку нова влада сказала: 

«Палац біля монастиря збудував? Молодець. От тепер там і живи. Але грошей на всі твої забаганки більше не дамо.»

Ще через 10 років його не стало, і новим настоятелем обрали (точніше, назначив прусський король) князя Кароля Гогенцоллерна.

Оцініть жарт історії:

В XVI столітті в монастирі жив останній магістр хрестоносців Альбрехт фон Гогенцоллерн, який виділяв гроші на ремонт монастиря. Пізніше він визнав свою залежність від Польщі. В XVIІ столітті в монастирі, незалежності від Польщі добився курфюрст Фрідріх Вільгельм фон Гогенцоллерн.

В XVIІІ столітті прусський король Фрідріх-Вільгельм ІІ Гогенцоллерн приймає участь у поділі Польщі з Росією та Австрією. І назначає в монастир свого родича: спочатку то був Кароль, а пізніше Йозеф. А потім монастир зачиняють і відновить свою діяльність він вже після 1945 року.

Олівський монастир став свідком падіння хрестоносців, розквіту Прусського дому, падіння Польщі, розквіту Третього рейху, падіння останнього і знову розквіту Польщі. Мені цікаво, чи буде ще якийсь Гогенцоллерн в історії монастиря.

Читайте також: Руські княгині чи європейські принцеси: жінки, які керували Луцьком, Волинню і Європою

Монастир діє і до цього часу. Він продовжує вражати своєю красою, сумішшю стиль і епох і найбільшим органом XVIІ століття! А ще за ці віка собор осів більше, ніж на метр. Щоб ввійти в середину його, потрібно спуститися по сходам. І це варто зробити, бо Оліва неймовірно гарна і атмосферна.

Читайте також: Берестечко або мандрівка у минуле

Коментар
02/12/2021 Четвер
02.12.2021
01.12.2021
30.11.2021