Берестечко або мандрівка у минуле

12 Жовтня 2021, 13:19

2602

Берестечко

Тут було високе небо. Зазвичай, за містом і в середині осені воно завжди високе і бездонне. Але я не завжди це помічаю. Тут помітив. Постояв, помилувався цією безмежною красою. Щоб через мить знову опинитися у вирі воєн, масових вбивств, грандіозних баталій і…спокою. Саме таким я побачив, почув і відчув Берестечко.

Це була завершальна цього сезону мандрівка від Волинської експедиції.

Постійні учасники казали, що вже бували тут. Розповідали, що у цьому місті чудовий директор місцевого музею, що місцина вражає дуже сильно, що і без Пляшевої є чому здивуватися, що історія і пам’ятки тут на будь-який смак. Так воно і є.

Я ж як звик, що Берестечко – це місце відомої битви. Місце татарської зради та польського тріумфу. Місце козацького подвигу і «нас тут триста, як скло, товариство лягло». Це правда. Але історія цього місця набагато глибша і різноманітніша.

Читайте також: Битва під Берестечком: як поразка козаків, яку прославляла Москва, об’єднала українців

Саме тут було одне з найстаріших літописних міст часів Русі – Перемиль. Воно було зведене на високому березі ріки Стир, звідки відкривається і до нашого часу панорамний вид на десятки кілометрів.

На цьому городищі знаходили й варязькі мечі, яким понад 1000 років, і перші сліди вогнепальної зброї у цих краях, і укріплення, які будували по прикладу чи то Римської, чи то Візантійської імперій.

Перемиль тепер звичайне село, а колишнє князівське місто носить горде ім’я Панська Гора і добре береже свої таємниці. Залишилися тільки місцеві мешканці, які шукають щось цікаве у минулому села, малюнки останніх власників місцевого маєтку, які пережили концтабори німців і совєтів, і ріка Стир, яка несе свої хвилі вздовж високих валів.

Читайте також: Історія Перемильського палацу та його мешканців на панській горі

А потім було Берестечко – тихе, сонне і наповнене історіями і таємницями. З першого погляду, це класичний провінційний районний центр, який застряг десь у 1970-их роках. Але якщо придивитися, то можна зрозуміти, що колись тут вирувало життя, будувалися грандіозні будівлі і крутилися немаленькі гроші.

І за усіма цими забутими архітектурними нагадуваннями величі відкриваються такі сторінки Історії, що мурашки бігають по тілу. Тут на околиці містечка серед полів стоїть піраміда.

І не просто піраміда, а пам’ятник над могилою князя Пронського (а може і не одного князя?). Князя, чиї предки мігрували з Московії у ці землі ще понад пів тисячоліття тому.

Князя, який вибирав не одного польського короля і керував чи то Луцьком, чи то Волинню. Князя, який став одним з найвідоміших протестантів у Східній Європі. Князя, якого, по легенді, поховали у кришталевій труні, яку підвісили на ланцюгах.

Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі

Тут у центрі міста поляки збудували величний костел на честь перемоги над козаками. Ну а що? Перемогли? Це факт. Мають право на возвеличення подвигу предків. Костел будували 300 років тому у модному стилі рококо. Храм вийшов гарним – як писав один з дослідників, «один з найкрасивіших католицьких храмів на Волині».

А, щоб не забували хто переміг під Берестечком, поляки залишили всередині костелу шаблю Яреми Вишневецького. Давно минули ті часи. Шаблю викрали більшовики у 1920 році, костел зазнав нещадних руйнувань під час воєн, а що не розкрали під час боїв, те розгребли чорні археологи.

Читайте також: Душа храму, де ангели погубили пір'я: зворушливі враження від костелу в Берестечку

На пам’ять нам залишилися потужні і високі стіни, напівзруйнована стеля і вежі, залишки розписів в перемішку з вицарапаними «тут був…» і аура. Аура помираючої краси і минулої величі. І нагадування як швидко проходить людська слава.

Читайте також: Зі стіни «дивиться» снаряд, а на вівтарі смажать голубів: чим живе костел Святої Трійці у Берестечку

Напроти костелу в часи Російської імперії почали будувати православний собор. В пам’ять про загиблих козаків під час битви. І зрозуміло, що собор цей мав бути гарнішим, величнішим і більшим, аніж костел.

Як то говориться, щоб всі відразу бачили, хто у Берестечку головний! Будувався собор довго. Майже 100 років.То одна світова війна розпочнеться, то поляки знову стануть правити тут, то в радянські часи тут склад для овоче-фруктового заводу зроблять.

Тільки на початку 2000-их років православний собор святої Трійці (він називається як і костел!) добудували після того, як тут побував президент України Леонід Кучма.

І добудували так, що не те, що костел, а й більшість столичних соборів нервово курять в стороні! 58 метрів висотою собор у містечку Берестечко з населенням 1700 людей на 10 метрів вищий за Володимирський собор у Києві і на 1,5 метри за… Айя-Софію у Стамбулі.

Читайте також: «Село це не буде забуте Богом». Історія Кисилина в двох святинях

Собор добудували, а прикрашати його вже залишили місцевій громаді. І у всіх трьох храмах собору може поміститися не одне Берестечко. Проте тут зараз гуляє вітер, кілька десятків прихожан і священник, який не втрачає оптимізму. І не поштукатурені бетонні стіни наповнені теплом, щирістю і відчуттям віри, що не може не радувати.

А потім ми поїхали за місто.

Туди, де безкраїй волинські поля, і повзає трактор, і ліс підступає до сусіднього ставка. В такому місці лише стояти, милуватися красою і радіти життю. Проте саме тут в далекому жовтні 1942 року німці розстріляли близько 3000 мешканців Берестечка і навколишніх сіл єврейського населення.

Читайте також: Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка

І від цього дисонансу стає тільки страшніше – навколо тиша і краса, а під землею криваве минуле. В пам'ять про ці події тут стоїть невеликий пам’ятник. І трава, яка майже його сховала. Дорога назад була в сутінках.

Я сидів і дивився як минають села за вікном і як сонце повільно ховається за обрієм. І ця дорога немов нагадала мені минуле – моє і моєї землі.

Колись саме в таких селах проходило моє дитинство. З синіми сутінками, молодим місяцем над лісом, димом з комину і першими заморозками вночі. Я навіть відчув той аромат осіннього села і домашнього хлібу з печі.

А ще я, як той книжковий тисячолітній Миколай, згадував селян, які ховали загиблих козаків і січових стрільців. Згадував архітекторів, які будували синагоги, костели і церкви.

Згадував дружинників, які боронили стіни Перемиля від монголів, не випускаючи мечі і після смерті. Згадував священників, які несли віру і добро в важке і жорстоке життя. Згадував минуле…

Берестечко – тихе, сонне і наповнене історіями. Можливо тому що пережило велике, значуще і неймовірне. І лише через таке цікаве минуле варто туди їхати!

Читайте також: Провалля у Часі