Берестечко або мандрівка у минуле

12 Жовтня 2021, 13:19
Берестечко 908
Берестечко
Тут було високе небо. Зазвичай, за містом і в середині осені воно завжди високе і бездонне. Але я не завжди це помічаю. Тут помітив. Постояв, помилувався цією безмежною красою. Щоб через мить знову опинитися у вирі воєн, масових вбивств, грандіозних баталій і…спокою. Саме таким я побачив, почув і відчув Берестечко.
 
Це була завершальна цього сезону мандрівка від Волинської експедиції.
 
Постійні учасники казали, що вже бували тут. Розповідали, що у цьому місті чудовий директор місцевого музею, що місцина вражає дуже сильно, що і без Пляшевої є чому здивуватися, що історія і пам’ятки тут на будь-який смак. Так воно і є. 
 
Я ж як звик, що Берестечко – це місце відомої битви. Місце татарської зради та польського тріумфу. Місце козацького подвигу і «нас тут триста, як скло, товариство лягло». Це правда. Але історія цього місця набагато глибша і різноманітніша.
 
 
Саме тут було одне з найстаріших літописних міст часів Русі – Перемиль. Воно було зведене на високому березі ріки Стир, звідки відкривається і до нашого часу панорамний вид на десятки кілометрів. 
 
На цьому городищі знаходили й варязькі мечі, яким понад 1000 років, і перші сліди вогнепальної зброї у цих краях, і укріплення, які будували по прикладу чи то Римської, чи то Візантійської імперій.
 
Перемиль тепер звичайне село, а колишнє князівське місто носить горде ім’я Панська Гора і добре береже свої таємниці. Залишилися тільки місцеві мешканці, які шукають щось цікаве у минулому села, малюнки останніх власників місцевого маєтку, які пережили концтабори німців і совєтів, і ріка Стир, яка несе свої хвилі вздовж високих валів.
 
 
 
А потім було Берестечко – тихе, сонне і наповнене історіями і таємницями. З першого погляду, це класичний провінційний районний центр, який застряг десь у 1970-их роках. Але якщо придивитися, то можна зрозуміти, що колись тут вирувало життя, будувалися грандіозні будівлі і крутилися немаленькі гроші. 
 
І за усіма цими забутими архітектурними нагадуваннями величі відкриваються такі сторінки Історії, що мурашки бігають по тілу. Тут на околиці містечка серед полів стоїть піраміда.
 
І не просто піраміда, а пам’ятник над могилою князя Пронського (а може і не одного князя?). Князя, чиї предки мігрували з Московії у ці землі ще понад пів тисячоліття тому. 
 
Князя, який вибирав не одного польського короля і керував чи то Луцьком, чи то Волинню. Князя, який став одним з найвідоміших протестантів у Східній Європі. Князя, якого, по легенді, поховали у кришталевій труні, яку підвісили на ланцюгах.
 
 
Тут у центрі міста поляки збудували величний костел на честь перемоги над козаками. Ну а що? Перемогли? Це факт. Мають право на возвеличення подвигу предків. Костел будували 300 років тому у модному стилі рококо. Храм вийшов гарним – як писав один з дослідників, «один з найкрасивіших католицьких храмів на Волині». 
 
 
А, щоб не забували хто переміг під Берестечком, поляки залишили всередині костелу шаблю Яреми Вишневецького. Давно минули ті часи. Шаблю викрали більшовики у 1920 році, костел зазнав нещадних руйнувань під час воєн, а що не розкрали під час боїв, те розгребли чорні археологи. 
 
 
На пам’ять нам залишилися потужні і високі стіни, напівзруйнована стеля і вежі, залишки розписів в перемішку з вицарапаними «тут був…» і аура. Аура помираючої краси і минулої величі. І нагадування як швидко проходить людська слава.
 
Напроти костелу в часи Російської імперії почали будувати православний собор. В пам’ять про загиблих козаків під час битви. І зрозуміло, що собор цей мав бути гарнішим, величнішим і більшим, аніж костел. 
 
Як то говориться, щоб всі відразу бачили, хто у Берестечку головний! Будувався собор довго. Майже 100 років.То одна світова війна розпочнеться, то поляки знову стануть правити тут, то в радянські часи тут склад для овоче-фруктового заводу зроблять. 
 
Тільки на початку 2000-их років православний собор святої Трійці (він називається як і костел!) добудували після того, як тут побував президент України Леонід Кучма.
 
І добудували так, що не те, що костел, а й більшість столичних соборів нервово курять в стороні! 58 метрів висотою собор у містечку Берестечко з населенням 1700 людей на 10 метрів вищий за Володимирський собор у Києві і на 1,5 метри за… Айя-Софію у Стамбулі.
 

Читайте також: «Село це не буде забуте Богом». Історія Кисилина в двох святинях

 
Собор добудували, а прикрашати його вже залишили місцевій громаді. І у всіх трьох храмах собору може поміститися не одне Берестечко. Проте тут зараз гуляє вітер, кілька десятків прихожан і священник, який не втрачає оптимізму. І не поштукатурені бетонні стіни наповнені теплом, щирістю і відчуттям віри, що не може не радувати. 
 
А потім ми поїхали за місто. 
 
Туди, де безкраїй волинські поля, і повзає трактор, і ліс підступає до сусіднього ставка. В такому місці лише стояти, милуватися красою і радіти життю. Проте саме тут в далекому жовтні 1942 року німці розстріляли близько 3000 мешканців Берестечка і навколишніх сіл єврейського населення.
 
І від цього дисонансу стає тільки страшніше – навколо тиша і краса, а під землею криваве минуле. В пам'ять про ці події тут стоїть невеликий пам’ятник. І трава, яка майже його сховала. Дорога назад була в сутінках.
 
Я сидів і дивився як минають села за вікном і як сонце повільно ховається за обрієм. І ця дорога немов нагадала мені минуле – моє і моєї землі.
 
Колись саме в таких селах проходило моє дитинство. З синіми сутінками, молодим місяцем над лісом, димом з комину і першими заморозками вночі. Я навіть відчув той аромат осіннього села і домашнього хлібу з печі.
 
А ще я, як той книжковий тисячолітній Миколай, згадував селян, які ховали загиблих козаків і січових стрільців.  Згадував архітекторів, які будували синагоги, костели і церкви. 
 
Згадував дружинників, які боронили стіни Перемиля від монголів, не випускаючи мечі і після смерті. Згадував священників, які несли віру і добро в важке і жорстоке життя. Згадував минуле…
 
Берестечко – тихе, сонне і наповнене історіями. Можливо тому що пережило велике, значуще і неймовірне. І лише через таке цікаве минуле варто туди їхати!
 
Читайте також: Провалля у Часі
 
Коментар
27/10/2021 Середа
27.10.2021
26.10.2021
25.10.2021
24.10.2021