Провалля у Часі

09 Серпня 2021, 16:46

2209

Сокіл

Такі місця – як провалля у Часі. Мало того, що вони знаходяться десь за обрієм і за нормальними дорогами, так вони ще й ховаються в минулому. І добираються до них лише найзавзятіші та найвпертіші, такі як – Волинська Експедиція.

Ми їдемо туди навіть не основним маршрутом, а об’їжджаючи не один десяток кілометрів. «Там найгірша дорога на Волині», – кажуть мені з якоюсь гордістю і я дивуюся. «Оце там круті люди живуть, що вибороли це почесне перше міста. Найгірша дорога на Волині. Хмм, круто!».

А потім ми добираємося до цілі – села Сокіл. Колись містечка Сокуль. І місця, звідки пішла однойменна князівська династія (князівська, вірно ж?). Згадую як я тут бував вперше десь ...надцять років тому.

І як з захопленням вчорашній студент-історик дивився на древні вали, серед яких збудували амбулаторію. І як у пам'ять врізався відносно новий (початку ХХ століття) костел, у стіні якого застряг снаряд часів війни. За останні півтора десятка років тут нічого не змінилося: вали, амбулаторія, костел, снаряд і церкви. Нічого нового й історичного не розкопали.

Читайте також: 20 цікавих фактів про Сокіл, що існує на Волині 475 років

А таке відчуття, що повітря тут можна різати ножем. Немов воно застигло десь на рубежі ХІІІ і ХІХ століть (вибирай будь-який вік до свого бажання) і тільки декорації змінюються. Колись тут по Стиру точно ходили човни між князівськими Лучеськом і Пінськом, а місцеві ховалися за високими валами від набігів кочівників.

Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі

А потім по сусідніх селах з’явилася нова шляхта і деяким пощастило стати відомими на всю країну – династіям Четвертинським, Чорторийським чи ще якимось Збаразьким. Сокуль нахвалявся своїми Сокольськими ярмарками двічі в рік, торгівлею зі столицею і гордим титулом міста. Він ріс і ставав все більшим. На сусідніх вулицях мешкали євреї, русини, поляки та німці.

Читайте також: Відновили шляхетський герб, частини якого знайшли у Сокільському замчищі

Будували й костел, синагогу, церкву. Сокуль (чи Сокіл?) будувався по плану і його вулиці вимощувалися деревом і камінням. А за новими валами горді шляхтичі звели палац. Сокульські змінилися Єловецькими, а після тих прийшли Стемпковські. І тільки містечко не змінювало своєї назви…

Читайте також: Як у селі Сокіл будували костел 110 років тому

Давно вже немає тих шляхтичів. Костел був дуже понищений і його оголені стіни мовчки дивляться на навколишні хати й ховають всередині маленьку громаду вірян. Палац не пережив лихоліть світової війни, і тільки вали все так само похмуро бережуть свою пам'ять.

Читайте також: Сім цікавих фактів про найдавнішу культову споруду Рожищенського району

А нащадки попередніх мешканців Сокола нещадно вирізували один одного, щоб зараз роз’їхатися по різних країнах. Маленьке містечко стало ще меншим селом. Проте останнє – це не лише історія. Це і люди, які тут зараз живуть.

Люди, які по копійці віддають на те, щоб старовинні церкви та костели не занепадали.

Люди, які вивчають своє минуле для того, щоб дітям з гордістю розповісти про цікаве.

Люди, які в далеких столицях пишуть про місцевих князів і такі інтриги, що жодному Мадридському двору і не снилося, Gorozhenko Anna, дякую вам за це від усього серця!

Люди, які хочуть, щоб слава колись цікавого і відомого князівського центру знову ожила.

Ірина Воротна, хай так і буде!

P.S. А на околиці села, біля старої кам’яної церкви XVI століття, до горизонту іде ґрунтова дорога. Я стояв під віковими деревами біля неї й дивився на навколишню природу. І десь саме тут гуляла та Історія, яка привела мене до Сокола. Історія цікава і незвичайна…