400 гривень і 4 міста: скільки коштував Луцьк і Володимир 900 років тому

20 Серпня 2021, 17:30
Умовне зображення князя Давида Ігоревича 9245
Умовне зображення князя Давида Ігоревича

«Якщо буде геть погано, то поїду на Чорне море! Або перекрию торгівлю з Константинополя і хай вертають мені мій спадок. І, взагалі, мій татко раніше всіх сидів на Волині. І то мої володіння!» – якось так, напевно, думав 900 років тому один з найактивніших героїв боротьби за владу, Волинь і Луцьк – князь Давид Ігоревич.

Князь, котрий втратив батьківські володіння і право на престол у Києві, але тим не менш зумів не лише повернутися з міграції, а ще виторгувати чотири міста і …400 гривень.

Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі

Я поки що нагадаю початок тієї неймовірної суміші інтриг, воєн, шлюбів, туризму, політики та релігії, яка зветься історія України.

Отож, був такий собі князь Ярослав Мудрий. Він правив на Русі біля 1000 років тому. І було у нього аж сім синів і три доньки. Щоб вирішити хто і в якому порядку буде правити після його смерті, князь ввів лествичне право – коли престол передавався від старшого брата до молодшого, а потім їхнім синам. 

А у кого батько помирав до правління, той втрачав право на верховну владу у Києві таотримував титул «ізгоя». Після смерті Ярослава на Русі правило три його сини, які організували тріумвірат. Ці ІзяславСвятослав і Всеволод іншим своїм братам і племінникам наказували жити й керувати то в одному місті, то в іншому, а то і взагалі бути у них на побігеньках. 

Князівства на Русі у той час
Князівства на Русі у той час

Так росло нове покоління, яке втратило свої князівства, але зовсім не втратило апетиту до влади. На Волині у той час правив один з синів Ярослава Мудрого – князь Ігор. Проте через три роки після смерті батька тріумвірат Ярославичів вирішили, що «а їдь ти, братику, в Смоленськ. А Волинь ми віддамо іншому племіннику Ростиславу»

Куди було тому діватися – поїхав, проте вже через три роки помер. Діти його право на київський престол втратили та поповнили ряди перших князів ізгоїв. Найвідомішим з його дітей і був князь Давид Ігоревич – один з наших сьогоднішніх героїв.

Читайте також: Кохання Святого Володимира

Князь Ростислав, якого дядьки посадили на Волині замість Ігоря, був найстаршим онуком Ярослава Мудрого і чи не найголовнішим конкурентом тодішній владі з молодого покоління. Проте на Волині йому не сильно сподобалося, а тому він одружився на угорській принцесі, яка народила трьох синів, і… втік у Тмутаракань

Це місто на березі Чорного моря на землях теперішньої Кубані було дуже популярне серед подібних князів- мігрантів, князів-втікачів і просто бездомних князів. І було б тут добре тому Ростиславу з сім’єю, але був він дуже активним. Все намагався вернутися на Русь і постійно організовував походи туди. 

А ще завоював землі аж до самого Кавказу. Тому в якийсь момент сусіди-візантійці, у яких були свої інтереси до цих земель, Ростислава отруїли. Місцеве населення, яке князя любило за веселу вдачу і постійний «двіж», такого вчинку не зрозуміло. 

Народ підняв повстання, головного отруювача забили камінням і влаштували добрячу бійку візантійським володінням в Криму. Так, місто Херсонес (де зараз наш Севастополь) на кілька років ізолювали від візантійської столиці. Діти Ростислава – РюрикВолодар і Василько – зі своєю мамою, угорською принцесою Ланкою, знову змушені були пуститися в мандри в пошуках кращої долі. 

Три брати Ростиславовича – Рюрик, Володар, Василько
Три брати Ростиславовича – Рюрик, Володар, Василько

Служили вони своїм князівським дядькам і братам на Русі. Безуспішно намагалися знову завоювати Тмутаракань (видно, біля моря їм сподобалося!). І потихеньку знаходили підтримку серед родичів мами за Карпатами і на галицьких землях, де ще живі були спогади про незалежність цих країв від Києва.

У 1084 році старший Ростиславович – Рюрик захопив владу у місті Перемишль. А ще протягом двох років його брати осіли в Звенигороді та Теребовлі. Так був поклаений початок галицькій державності. Відчуваючи підтримку місцевого населення і військову допомогу угорців ці брати вирішили зазіхнути й на Волинь. 

Там саме правив Ярополк Ізяславович (герой нашої попередньої історії). Останній з допомогою інших князів зумів відбити напад Ростиславовичів і зберегти Луцьк і Володимир за собою. Проте через три роки його вбиває свій же дружинник Нерадець, після чого втікає до Перемишля.

Здавалося б, доля вже посміхнулася галицьким князям – Луцьк і Волинь залишилися без князя. Але Київ віддає ці землі у керування іншому – вже раніше згаданому князю Давиду Ігоревичу! Життя цього правителя не менш цікаве, ніж у братів Ростиславовичів. 

Але, якщо у них була хоч якась підтримка від угорських родичів, та й батько прожив досить, щоб здобути авторитет, то у Давида все було не так. Батько його отримав у спадок Волинь, проте помер у Смоленську. І юний Ігоревич був завжди на службі у старших правлячих братів. 

Читайте також: Як князі-меценати перетворили Острог на центр духовності

До 23 років таке життя йому набридло і він втікає з Волині з Володарем Ростиславовичем (так-так, одним з вищезгаданих братів)…в Тмутаракань! (Немов медом було їм намазано там на півдні!) На короткий час вони захоплюють владу у місті в свої руки, проте їх швидко звідти виганяє ще один князь-ізгой Олег.

І, якщо Володар вертається назад до братів, то Давид з вірними йому військами стає в гирлі Дніпра і перекриває основний торговельний маршрут тих часів: Київ – Константинополь (через 400 років його перейменують у Стамбул). 

Центральна влада розуміє, що легше домовитися, аніж бігати за ними по причорноморських степах, і дарує у його володіння місто Дорогобуж між Луцьком і Києвом.

«Ось воно, щастяЦе ж тепер вся торгівля з Європою проходить через мене!» – думає Давид. А ще через два роки як до нього приходить звістка, що у ході явного замовного вбивства від сусідів і колишніх соратників по міграції в Тмутаракань – князів Ростиславовичів, гине ще один сусід – волинський князь Ярополк (він же «перший король Русі»).

І Київ вирішує, що галицьким володарям віддати Волинь буде занадто, а ось більш адекватному і не такому сепаратному Давиду довіритися можна. У 1087 році, через 30 років після того як його батько полишив ці землі, Давид Ігоревич стає волинським князем.

Проте князівські міжусобиці та боротьба за владу на Русі тільки досягали свого апогею. У покійного волинського князя Ярополка, при якому вперше згадується Луцьк, залишився живим молодший брат Святополк, який через кілька років стає великим князем київським. 

На той момент серед князів вже сформувалося кілька коаліцій і династій. Як зараз би написали, «Київські слуги народу», «Чернігівський Опозиційний блок», «Переяславський Голос», «Галицька Свобода» і «Луцький рух за майбутнє». І всі об’єднання воювали, суперничали, зраджували й заново домовлялися.

Святополк Ізяславович, прийшовши до влади, забажав у свої володіння Волинь і Галичину. На що місцеві князі, звісно, відповіли дружнім «іди до дідька!». Тоді під час чергового з’їзду князів для обговорення серйозних питань (типу, теперішньої Верховної Ради) за наказом київського князя захопили одного з галицьких братів Ростиславовичів – Василька, якого осліпили.

Читайте також: Як управляли Луцьком півтисячоліття тому

Скандал був грандіозний. Суспільна думка проклинала князя. І Святополк, щоб відвернути від себе увагу, сказав, що його на це злочин підговорив…луцький князь Давид. Так почався новий виток війни між Волинню і Галичиною. Проте дуже швидко у цей весь «двіж» втрутилися угорці, які ласо поглядали на ці землі, і поляки, яких найняв Давид, і сам Святополк, який під шумок вирішив все-таки розширити володіння, і князь Мономах з компанією, які були не проти посилити свій вплив на Русі.

Ростиславичі та Давид, розуміючи, що їх знову можуть відправити десь…у Тмутаракань, домовилися про союз. Спочатку вони вщент розбили київські війська, а потім об’єдналися з загонами половців і розтрощили угорців так, що ті повтікали аж за Карпати.

Князівські коаліції з Наддніпрянщини почухали потилиці (нахрапом завоювати Волинь і Галичину не вдалося ж!) і запропонували…знову зібратися і поговорити. Ростиславовичі покрутили пальцем біля скроні:  «Ви на такому з’їзді вже одного з нас зробили сліпим!» і не поїхали. А ось Давид Ігоревич поїхав. З військом, звичайно.

На цьому Витичівському з’їзді князі вирішили, що так як Василько тепер сліпий, то і керувати своїми землями не може, а тому нехай він їх віддасть, а «ми за нього (і місто, і князя) подбаємо». Василько і його брати просто проігнорували це рішення. 

Князі зібралися на Витичівський з
Князі зібралися на Витичівський з

На своїх землях він правив ще майже четверть століття. Давид Ігоревич, який на той момент заручився підтримкою свого тестя – польського короля і загонами половців, з якими контактував ще з часів своїх юнацьких пригод в Криму і біля Чорного моря, до війни був готовий. 

І коли йому запропонували віддати Володимир і Луцьк, то запитався: «А що на замість?» Торгувалися довго, але кінець кінцем він замість цих двох міст отримав ДорогобужБузькДубноОстрог і Чорторийськ. І 400 гривень компенсації додатково.

Позначені міста, які князь Давид отримав за Володимир і Луцьк
Позначені міста, які князь Давид отримав за Володимир і Луцьк

На той момент 400 гривень – це було 60 кг срібла, або утримання 1000 селян протягом року, або повне утримання 50 професійних воїнів. Гарно виторгував! За 14 років, як Давид вернувся зі своїх мандрів в Дорогобуж, він зумів розширити свої володіння у кілька разів, півколом оточивши шляхи між Києвом і Волинню.

Зразок срібної гривні тих часів. Вага біля 150-200 г
Зразок срібної гривні тих часів. Вага біля 150-200 г

Луцьк, як і Володимир, стали власністю київських князів з клану Мономаховичів. А ще через 40-50 років тут розгорнеться новий виток боротьби за місто вже між самими нащадками Володимира Мономаха. І про ті неймовірні події ви зможете дізнатися у наступній статті!

Читайте також: Фундаторка Почаївської лаври володіла луцьким селом

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
26.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром