Князівське місто Перемиль: тисяча років історії
-
-
>
-
>
-
>
6948
Високі вали на березі ріки Стир пам’ятають епоху князів, кочівників, угорських королевичів і час, коли це місто (а не село!) було визначним центром на рубежі Волині і Галичини. Зараз цю гору називають Панською, але сотні років тому це було літописне городище Перемиль!
Історія Перемиля вражає і дивує. Ще не було більшості теперішніх обласних центрів України, а це місто вже ставало точкою конфліктів і торгівлі між князями. У 1097 році Перемиль вперше згадується у літописах.
Тоді волинського князя Давида Ігоревича звинуватили у тому, що він осліпив князя Василька. І щоб домовитися з його братами про мир, місцевий правитель запропонував на вибір забрати якесь із його міст: «або Всеволож, або Шеполь, або Перемиль».
Князі домовилися, Василько повернувся додому, Давид залишився на троні, а Перемиль…потрапив у Історію.
Читайте також: 400 гривень і 4 міста: скільки коштував Луцьк і Володимир 900 років тому
Проте, якщо добряче копнути в минулому і в землі (що роблять археологи!), то виявиться, що люди тут жили ще і раніше, до усіх цих князів. І в околицях Перемиля знаходять усілякі знаряддя праці, побуту і війни.
Наприклад, варязький меч із клеймом «ULFBERHT». Варяги – це круті скандинавські хлопці, які мандрували по усій Європі у пошуках погано укріплених міст і багатої здобичі. Дібралися вони і до нашого літописного міста. Як кажуть археологи, з’явилися вони тут ще за 100 років до першої згадки про Перемиль.
Усвідомлюючи наскільки вигідне розташування міста, його володарі у різні часи активно укріпляли Перемиль. Висота валів досягала 40 метрів – а це 13-14 поверхів! Саме місто розташувалося на березі річки Стир, звідки відкривався панорамний вигляд на кілька кілометрів.
Та й сама річка тут перетворювалася у болотисту низовину, що посилювало оборонну міць міста.
Читайте також: Як москвичі хотіли, але не змогли захопити Луцьк
Саме під його стінами воювали молоді князі Данило і Василько – майбутній король Волині і Галичини і його вірний брат-союзник, відбираючи володіння свого батька у ворогів. Саме тут билися волинські полки проти армії угорського короля Андрія. Саме тут пройшли численні війська монголів, які знищували все на своєму шляху.
Не минула така доля і Перемиль. Проте волинський князь Василько досить швидко відбудував місто як один із найважливіших центрів на півдні Волинського князівства. Біля Перемиля він не раз зустрічав монгольських послів і засипав їх подарунками, щоб могутні загони Золотої Орди не вторгалися на ці землі.
Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі
Значення цього міста залишилось значимим і для наступних володарів Волині. Литовські князі розуміли важливість Перемиля – саме тут проходив торговий шлях по Стиру вверх до Луцька. Тому відомий князь Любарт викупив це місто у поляків і добре укріпив.
Археологи знайшли тут чи не найпершу вогнепальну зброю на Західній Україні. А це, на хвилинку, понад 600 років тому! А ще через кілька десятиліть великий князь Любарт надає Перемилю магдебурзьке право.
Тут встановлювалося самоврядування, населення віддавало податок державі у розмірі десятої частини від врожаю і промислів, а торгівці мали сплачувати третину від торгівлі м’ясом, борошном і взуттям! Одним словом, держава непогано так заробляла на своєму населенні у ті часи.
З часом, у XV-XVII століттях, Перемиль стає бажаним шматком у боротьбі між князівськими династіями. Як і пів тисячоліття тому, заможні землевласники починають боротися за нього. Тут відмітилися чи не всі найвідоміші аристократичні сім’ї Волині тих часів.
Спочатку містом володіли князі Четвертинські. Пізніше місто стало володінням ковельських і каширських Сангушків. На усе це подивилися Вишневецькі і…захопили Перемиль. Сангушки такого відвертого рейдерства не зрозуміли, тому й розпочався між двома олігархами князями конфлікт.
Читайте також: Старовинний храм у селі Четвертня береже скарби та історію
А через те, що сили були приблизно однакові, то закінчився він прогнозовано: Перемиль розділили навпіл між сторонами. Щоправда, вважається, що замок у місті залишився у володіннях Вишневецьких.
Їх можна зрозуміти – у ті часи через Волинь, як через прохідний двір, ходили у набіги українськими, білоруськими і польськими землями кримські татари. І навіть такі могутні магнати, як Вишневецькі, Острозькі чи Чорторийські, ховалися в укріплених містах і фортецях.
Це не завжди допомагало – так, за деякими відомостями, того самого князя Івана Вишневецького, який свого часу захопив Перемиль, у тому ж таки місті взяли у полон з дружиною та родиною. Татари його відпустили, отримавши великий викуп.
Читайте також: На службі у князів: як захищали та чим допомагали волинські татари
Князь не витримав такого сорому, помер і був похований у Києво-Печерській Лаврі. Щоправда, його син за батька добре відомстив: Дмитро «Байда» Вишневецький заснував на острові Мала Хортиця замок, який вважається прототипом Запорізької Січі.
Наступні володарі Перемиля не захотіли розвивати місто, вникати у справи та займатися економікою. Тому почали його віддавати в оренду усіляким спритним підприємцям Абрамовичам, Якубівкам, Пілецьким та іншим. А ті, в свою чергу, просто почали викачувати з міста гроші, не особливо дбаючи про наслідки.
І древнє місто потроху занепало, перетворившись у звичайне селище. У XVIIІ столітті Перемиль потрапив у володіння сім’ї Лещинських, у яких народився син Станіслав. Останній трохи поїздив по світу, поправив воєводою у Познані, а пізніше його обрали польським королем.
Він навіть підписав союз із правлячими колегами – шведським королем Карлом XII та гетьманом Іваном Мазепою – проти Росії. Проте це нічого хорошого йому не принесло і він виїхав до Франції. Там і прожив багато років і навіть успішно видав заміж свою доньку – за самого французького короля Людовіка XV.
Через 20 років Лещинський ще раз вернувся до Польщі, де його знову обрали королем, але проправив вблизько п'яти років і знову втік до Франції.
Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни
В історію Станіслав Лещинський увійшов як останній герцог Лотарингії, як польський король, який прожив найдовше – 88 років і 4 місяці і як…власник Перемиля.
На рубежі ХІХ і ХХ століть колишнє відоме містечко остаточно перетворилося у село, яке потроху ховалося в тіні свого колишнього хутора – Берестечка. Саме в цей час на місці колишнього замку, на тих самих князівських валах, збудували маєток, в якому жили місцеві шляхтичі Петрушевські.
Читайте також: Історія Перемильського палацу та його мешканців на панській горі
Їхня донька Михайлина дуже полюбляла малювати, а тому вступила до Варшави в Академію образотворчих мистецтв. Там вона закохалася у свого куратора Конрада Кжижановського і через кілька років вони взяли шлюб.
У часи Першої світової війни подружжя проживало саме у маєтку в Перемилі, де організовували пленери для художників. З цих часів до наших днів збереглося кілька десятків картин пари, на яких зображені ці місця і навколишні пейзажі.
Стоять вали літописного міста над Стиром. І річка тихо несе свої води між ними та лісом, як і сотні років тому. І тільки вітер у гілках дерев на Панській горі розповідає про цікаве минуле Перемиля…
Читайте також: Берестечко або мандрівка у минуле
