Організатор відділів УПА на Волині: що відомо про Юрія Стельмащука

Майже всі офіційні та не лише джерела донедавна писали дату народження організатора відділів УПА у Волинській і Берестейській областях Юрія Стельмащука – «Рудого» – 17 жовтня 1920 року. Однак волинським історикам вдалося знайти точнішу інформацію – 15 жовтня.

Кілька місяців тому Сергій Наумук у Державному архіві Волинської області знайшов метричну книгу, де записані дати народження всієї родини Стельмащуків, у тому числі й Юрія. Він встановив, що його хрещеними батьками стали Трохим Михайлович Тандрик та Акилина Дем’янівна Мартинюк. 

Охрестили хлопчика 22 жовтня того ж року.

Хрещені батьки Юрія Стельмащука

Запис про хрещення

Друге підтвердження вдалося знайти мені у тому ж таки Державному архіві Волинської області, але в польській кримінальній справі, заведеній на Юрія, його двоюрідного брата Степана та ще кількох друзів. Усіх їх польська влада підозрювала у причетності до членства в Організації Українських Націоналістів. 

Саме під час слідства Юрій мусив власною рукою написати текст, за яким би звірили його почерк із почерком на націоналістичній листівці. У цьому тексті йдеться про те, що Юрій народився 15 жовтня селі Коршів нині Луцького району Волинської області.

Читайте також: Монастир став прихистком для чоти УПА: 80-річчя бою у Новому Загорові

Рукопис Юрія Стельмащука під час польського затримання

У сім’ї Олександра і Пелагії Стельмащуків було четверо дітей. Найстаршою була Ганна. Другим Юрій, згодом народилися Ніна і Лев. З польського рукопису Юрія довідуємося, що початкову освіту він здобував у школі рідного села, потім продовжив навчання в іншій школі. 

У 1935 році Юрій вступив у перший клас Луцької гімназії, яку закінчив у 1939 році. Серед архівних документів Луцької гімназії є список учнів 4 класу 1939 року, серед яких і зазначене прізвище Стельмащука.

Читайте також: Руйнують чи реставрують: що чекає на будівлю, в якій діяла Луцька українська гімназія

Список учнів 4 класу Луцької гімназії у 1939 р.

До речі, єдине фото, на якому всюди позначають Юрія Стельмащука саме з ось цього оригінального групового фото учнів Луцької гімназії.

Учні Луцької гімназії. Юрій Стельмащук стоїть перший зліва

Старша сестра Юрія – Ганна – була провідницею жіночої ланки ОУН на Волині. Тож і він був залучений до справи боротьби за незалежну Україну: брав участь у засіданнях нелегального націоналістичного гуртка, на яких читали підпільні українські видання, обговорювали спротив окупаційній владі. 

У травні 1939 року польська влада затримала Юрія, його двоюрідного брата Степана і ще кількох учнів гімназії, запідозривши їх у членстві в ОУН.

Читайте також: Перстень коханої як символ розлуки: історія кохання оунівців з Жидичина

Документ польського слідства про затримання учнів

Документ польського слідства про затримання учнів

Серед документів польської слідчої справи є лист Ганни до Юрія, в якому вона застерігає його не надто довіряти Степанові, який, можливо не витримав тортур у в’язниці та міг дещо розповісти слідчому та інші зауваження. 

Цікаво, що сестра веліла одразу по прочитанню знищити цей лист, але, очевидно, Юрій не встиг. Лист став речовим доказом, однак зібраних матеріалів було недостатньо, щоб ув’язнити гімназистів, тож 4 липня 1939 року справу закрили.

Читайте також: Польське Пшебраже – українське Гайове: конфлікт без переможців

Лист Ганни Стельмащук

Після приходу радянської влади у вересні – листопаді 1939 року Юрій Стельмащук працював секретарем сільради у рідному селі, вступив на заочне навчання у Львівському університеті. Невдовзі довідався від друзів, що його особою почали цікавитися працівники НКВС. 

Аби уникнути арешту, у січні 1940 нелегально перейшов кордон у Польщу, а з квітня почав навчання в Холмській гімназії, яку закінчив у грудні. Екстерном склав іспити та отримав диплом про здобуття середньої освіти. 

Саме там Юрій Стельмащук став до лав ОУН, пройшов вишкіл організаційних референтів ОУН, закінчив військові курси у Німеччині. У той час його батьків вже репресувала радянська влада. 

Ганна Стельмащук трагічно загинула 22 травня 1941 року. Вона і п’ятеро членів ОУН із Жидичина – Люба Бахів, Петро Петрук, Григорій Пасічник, Олексій Чесюк, Ананій Кушнір були оточені в стодолі однієї з хат у селі Вишків під Луцьком. 

Вони до останнього подиху відбивалися від НКВС. Коли солом’яну стодолу охопив вогонь, на заклик здаватися вийшла Ганна й вигукнула: «Ми не здамося. Гинемо за Україну!» і повернулася у вогонь до друзів.

Читайте також: Галина Коханська: керівниця жіночої розвідки УПА пів життя прожила під чужим іменем

Ганна Стельмащук

Напередодні німецько-радянської війни 16 червня 1941 Юрій Стельмащук із групою ОУН перейшов угорсько-радянський кордон. З Ужгорода 2 липня 1941 року прибув до Львова. Звідти разом з похідною групою ОУН вирушив до Житомира.

Однак, за рішенням керівництва у серпні 1941 року повернувся до Луцька, де став військовим референтом у молодіжній парамілітарній організації ОУН «Січ». Провів два вишколи молоді, 60 осіб у Луцьку, і 100 у Ковелі.

Після того, як німецька влада почала арештовувати представників українського визвольного руху перейшов на нелегальне становище. Стельмащук використовував псевдоніми «Грім», «Рудий», «Кайдаш», був воєнним референтом Луцької (12.1941 — 01.1942) та Ковельської округи ОУН (02.1942 — 03.1942). 

За завданням «Сома» (Василь Івахів), представника центрального проводу ОУН, займався пошуком зброї, складів, підбором людей. Було проведено кілька вишколів районного та окружного активу, людей із поліції направлено в ліси. У Ковелі, за розпорядженням Стельмащука, здійснили напад на тюрму та концтабір, а людей забрали до лісу. 

З березня 1943 року «Рудий» займався організацією відділів УПА в Волинській і Берестейській областях. Упродовж квітня – серпня 1943 року він командував загоном «Озеро», а 15 вересня 1943 року  очолив військову округу УПА «Турів».  

За цей час не однократно брав участь в боях з радянськими партизанами, був одним з організаторів операцій зі звільнення від нацистів містечок Колки і Камінь-Каширський.

Читайте також: Колківська республіка в спогадах чекістів

Повстанці

З наближенням Червоної армії Юрій Стельмащук відповідав за перехід відділів УПА через лінію радянсько- німецького фронту. 

Восени 1944 року «Рудого» призначили командиром західної військової групи «Завихвост» (відома ще як група № 33), яка охоплювала територію Волинської області. Через важкий побут підпілля Юрій Стельмащук захворів на тиф. 

Під час бою загону УПА з бійцями 3-го батальйону 169 полку НКВС 26 січня 1945 роуц у районі села Яйно Камінь-Каширського району, лежачого на санях командира захопили в полон. Сотня «Волі», яка супроводжувала хворого Стельмащука спробувала його відбити, але втратила 17 повстанців і змушена була відступити. 

Подальші спроби його звільнення з полону також зазнали невдачі. Дослідник біографії Юрія Стельмащука юрист Сергій Рябенко з’ясував, як радянська пропаганда намагалася використати захоплення «Рудого» у власних цілях. 

Допитував полоненого особисто заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. Від імені Стельмащука поширювалися листівки з пропозицією припинити боротьбу, а його самого змушували виступати перед земляками з відповідними промовами. 

Довгий час вважалося, що саме свідчення «Рудого» допомогли енкаведистам вирахувати і знищити ще одного легендарного командира УПА Дмитра Клячківського («Клима Савура»). Однак, розсекречені документи радянських спецслужб свідчать, що до загибелі Савура призвела низка обставин.

Після того як пропагандистський ефект від виступів «Рудого» не виправдав надії НКВД, командира УПА вирішили позбутися. Уже в червні Юрія Стельмащука повторно заарештували і засудили до найвищої міри покарання. 

Повстанця розстріляли 5 жовтня 1945 року в Лукʼянівській в’язниці в Києві. Місце поховання невідоме.

Читайте також: Волинські шляхи останнього Головнокомандувача УПА Василя Кука