Вікі любить пам'ятки: світлини, які перемогли у спеціальній номінації «Елементи екстер’єру»

28 Березня 2024, 15:12
Фасад палацу графів Шенборнів. Фото Олександра Мальона 415
Фасад палацу графів Шенборнів. Фото Олександра Мальона

У 2023 році вперше в українській частині фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» була спеціальна номінація «Елементи екстер’єру». Під час конкурсу 94 автори та авторки подали понад 1800 робіт, на яких зображено елементи екстер’єру майже 900 об’єктів культурної спадщини. 

Про це йдеться на сайті конкурсу.

Після перевірки організаційним комітетом на відповідність вимогам номінації на перший раунд журі потрапили 1492 фотографій. З них журі вибрало 159 світлини, які перейшли у другий раунд, де кожну світлину оцінювали за дев’ятибальною шкалою (параметри — цінність для Вікіпедії, технічна якість, оригінальність).

Лише 23 світлини із найвищим рейтингом потрапили до останнього раунду, із якого й визначили переможців. 

До журі спецномінації ввійшли: мандрівниця, краєзнавиця та фотографка Наталія Шестакова, фотограф, медійник Назар Ярошенко та фотограф Серафим Громов.

За оцінками журі виділили 10 світлин-переможців, які представляють об’єкти із семи регіонів України — Вінницька, Харківська, Дніпропетровська, Закарпатська, Львівська, Київська та Луганська області. Окремо відзначили серію світлин елементів екстер’єру пам’ятки із Чернігова.

Перше місце

Перше місце посіла світлина з розписами зовнішніх стін собору Гранівського монастиря, що розташований у селі Тишківська Слобода Вінницької області. Автор фото — Вадим Постернак.

Собор Гранівського монастиря — пам’ятка архітектури національного значення (охоронний номер 962). Собор звели 1867 року. Окрема стаття у Вікіпедії про цей об’єкт ще відсутня.

«Автору світлини вдалось з великою любов’ю та увагою відобразити деталі унікального зовнішнього розпису пам’ятки, який має певні риси «наївного живопису» української народної ікони. Унікальність цього «колоритного шедевру», Успенського собору Гранівського монастиря полягає саме у суцільному зовнішньому розпису кам’яних стін, який є дуже рідкісним для України, зокрема Центральної, і більше притаманний Молдові та Румунії. 

Відзначити цю світлину 2020 року, з гарним ракурсом, освітленням і добре продуманою композицією потрібно ще й тому, що цей оригінальний і рідкісний живопис 155-річного собору, пам’ятки національного значення, руйнується усе більше з кожним роком (що частково видно і на фото), певні спроби його реставрації так і не були завершені. Тож невідомо, що із залишків цього чудового живопису зможуть побачити туристи Вінниччини не тільки цього року, а й у подальші роки — тож ця світлина, певним чином, є документальною. І, сподіваюсь, популяризація пам’ятки через світлину-призера вчергове приверне увагу до необхідності якісної та ретельної реставрації», — прокоментувала роботу членкиня журі конкурсу Наталія Шестакова.

Вадим Постернак зауважив, що «спеціально до спецномінації фотографій не робив, але регулярно намагаюсь фотографувати цікаві деталі екстер’єрів (маскарони, різьблені вікна і двері, тощо)».

Читайте також: Вікі любить пам'ятки: визначили найкращі відео культурної спадщини України 2023 року

Друге місце

Друге місце посіли дві роботи: світлина фрагменту Земельного банку у Харкові, авторства користувача Lystopad та фото екстер’єру прибуткового будинку у Дніпрі на проспекті Сергія Нігояна, 50, авторства Олега Бєсєдіна.

На світлині показано фрагмент фасаду другого поверху будинку 28 на майдані Конституції у Харкові. 

Будівля Харківського Земельного банку — пам’ятка архітектури ХІХ століття, розташована на Майдані Конституції. Збудована у 1896-1898 роках у стилі неоренесансу за проєктом українського архітектора Олексія Бекетова. Будівля щедро прикрашена пілястрами, скульптурами, барельєфами, карнізами тощо.

Банк закрили у 1920 році через прихід у Харків більшовицької влади. З 1928 року і по сьогоднішній день в будинку розташований Харківський автотранспортний технікум імені Серго Орджонікідзе. У березні 2022 року будівля постраждала під російських ракетних обстрілів.

 

«Продумана, вдала композиція та підібраний час зйомки за освітленням дозволили автору дуже привабливо презентувати особливості водночас і дуже пишного, і вишуканого декору неоренесансного фасаду популярної 125-річної пам’ятки Харкова. Гра світла та тіней надає скульптурним композиціям та елементам додаткової глибини та виразності. Одне з найвдаліших зображень екстер’єру будинку серед тих, які завантажені на Вікісховище. Світлину зроблено у 2017 році, у 2022 році будівля вже постраждала від російських обстрілів (у ній було вибито вікна), тож усвідомлення того, що пам’ятка практично щоденно, як і увесь Харків, знаходиться під загрозою обстрілів та руйнування, додає фотографії щемкості та документальності», — відзначила членкиня журі Наталія Шестакова.

Робота привертає увагу до автентичних дерев’яних конструкцій вікон прибуткового будинку 1900-тих років по проспекту Сергія Нігояна, 50, у Дніпрі. Це пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 120).

«Цікава презентація конструктивного та декоративного рішення одного з композиційно найоригінальніших житлових будинків Дніпра з 120-річною історією. Автор дуже вдало підкреслив «родзинку» саме старої, напевно, оригінальної конструкції, власне, віконних рам (не знищеної ані решітками, ані пластиковими рамами). Теж можна вважати це фото документальним, оскільки хтось із нових власників, вірогідно, з часом надасть перевагу пластику та знищить автентику», – зауважила членкиня журі Наталія Шестакова.

Третє місце

Третє місце посіли дві світлини: фасад палацу графів Шенборнів у селі Карпати, авторства Олександра Мальона, та фото екстер’єру будівлі колишньої Галицької ощадної каси у Львові, авторства Сергія Онькова.

Палац графів Шенборнів — пам’ятка архітектури національного значення (охоронний номер 1128 / 0), збудована у кінці ХІХ століття графом Ервіном Шенборн-Бугхаймом.

«Неймовірно популярна пам’ятка, проте подібний незвичний ракурс у поєднанні із гарним освітленням робить її привабливою та корисною для Вікіпедії», — зауважила Наталія Шестакова.

Олександр Мальон, багаторічний учасник конкурсу, вважає, що «як ніколи актуально фотографувати архітектуру України. І робити світлини загальнодоступними».

Будівлю колишньої Галицької ощадної (кредитної) каси у Львові на проспекті Свободи, 15, звів львівський архітектор доби історизму Юліан Захаревич (1837—1898).

Яскраво й виразно оформили вестибюль, викладений поліхромною плиткою, прикрашений панелями з кольорового каменю та вітражами фірми «Тіролер Ґласмалерай» з Інсбруку. Інтер’єри і фасад будівлі декоровані роботами зі скульптурної майстерні Леонарда Марконі

Завершує будівлю купол зі шпилем. Біля основи куполу розміщена алегорична скульптурна група, яка символізує економічне процвітання Галичини. З 1951 року у цій будівлі діє Музей етнографії та художнього промислу.

На думку Наталії Шестакової це одна з найвдаліших світлин основної принади дуже відомої пам’ятки – куполу і скульптурної групи на ньому. 

«Дуже вдало вибраний час зйомки (6 година ранку літнього дня) дозволив автору вхопити миті, коли перші промені надають кольорам та композиційним особливостям особливою глибини та виразності. Дуже приваблива презентація пам’ятки та непогана технічна якість, враховуючи відстань, з якої фотографувався купол на високій будівлі», – розповіла членкиня журі. 

«Хотілося показати пам’ятки України українцям та світові; позмагатися з досвідченими фотографами», – розповів автор фото та багаторічний учасник конкурсу Сергій Оньков.

Четверте місце

Тут журі відзначило зображення деталі фасаду костелу Воздвиження Святого Хреста у Фастові Київської області. Автор — Вадим Постернак. Журі відзначило вдале композиційне рішення та освітлення.

Костел Воздвиження Святого Хреста у Фастові — пам’ятка архітектури національного значення (охоронний номер 915). Це оригінальна неоготична пам’ятка, одна з небагатьох історичних, зокрема культових, споруд міста. Розташована  неподалік сучасного центру на правому березі Унави на майдані, що носить ім’я Зигмунда Козара. 

Храм зводили за проєктом архітектора Домбровського у період з 1903-го по 1911-й роки. За два роки після початку будівництва загальний проект культової споруди дещо змінили, а до його виконання залучили українського архітектора Федора Троупянського

Костел урочисто освятили 18 вересня 1911 року. У 1934 році радянська влада закрила його, служби відновилися 1990 року. З 1991 року до 2004 року тривали масштабні ремонтно-реставраційні роботи.

Читайте також: Вікі любить пам'ятки: обрали найкращі фото у спеціальній номінації «Інтер’єри»

П’яте місце

Журі відзначило роботу Олександра Мальона із зображенням деталі водяного млина Абрамовича у селі Буки Київської області. Млин є щойновиявленою пам’яткою архітектури. Його звели 1846 року. 

«Гарно продуманий ракурс зображення та освітлення дозволили автору дуже виразно презентувати в середовищі основну функціональну деталь найстаршого в Київській області млина — майже 180-річний млин починав свою «трудову діяльність» саме на водяній тязі. Це одне з найвдаліших зображень зовнішніх решток механізму колеса із завантажених на Вікісховищі», — зазначила Наталія Шестакова. 

Шосте місце

Робота із зображенням фрагмента фасаду Благовіщенської церкви у Дніпрі. Автор — багаторічний учасник конкурсу Олег Бєсєдін. Журі відзначило вдалу композицію фотографії.

Свято-Благовіщенський храм Олександра Невського — пам’ятка архітектури місцевого значення у Дніпрі (охоронний номер 119). Храм звели наприкінці 1890-х років на колишній землі, що з середини XIX сторіччя називалася «Циганським майданом». 

Сьоме місце

Світлина із зображенням вікон будинку №1 по вулиці Полтавський Шлях у Харкові, яку відзначило журі, фіксує сліди руйнування фасаду. Автор — користувач Lystopad.

Прибутковий будинок Буркевича — пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний номер 7292-Ха ). Це двоповерхова будівля в історичному районі Залопань у Харкові. Будівлю збудували у 1888 році за проєктом Андреа-Моріца Томсона

Найвиразнішим елементом будівлі є башта з куполом. Фасад прикрашений пілястрами, барельєфами, великою кількістю кронштейнів, головами людей і тварин, лучковими сандриками й щитами. У будівлі розміщувався свого часу кінотеатр «Міньйон». 

Усередині збереглися широкі сходи, велика кількість ліпнини, щитів, пілястр, кронштейнів і плитка. У дворі є флігель-прибудова, можливо із 1900-х років.

«Одна з найкращих та найпривабливіших презентацій декору 135-річної цікавої пам’ятки. На жаль, з 2006 року будівля закинута та повільно руйнується, у 2022 рухнули перекриття, тож скільки часу їй залишилось жити і у якому стані вона зустрічатиме наступні роки у Харкові під обстрілами — невдомо. Можна вважати це фото 2017 року вже архівно-документальним...», – зауважила Наталія Шестакова.

Восьме місце

До десятки найкращих світлин елементів екстер’єру ввійшла робота із зображенням фрагменту фасаду Вознесенської церкви у селі Новоборове Луганської області. Автор – багаторічний учасник і призер конкурсу Вячеслав Непран.

«Гарна композиція, ракурс та освітлення дозволили автору вдало презентувати оригінальні особливості декору 110-річної церкви. Оригінальне кольорове орнаментальне рішення з використанням усіх архітектурних особливостей та декору самої будівлі храму, дуже вдале за смаком сполучення кольорів дозволили за допомогою дуже простенької за виробництвом та звичайної за кольорами плитки створити неповторний унікальний об’єкт (я не пригадую в Україні церков, настільки привабливо та суцільно декорованих простою кольоровою плиткою).

Варто особливо відзначити цю світлину і цю пам’ятку також тому, що село Новоборове, де знаходиться церква, як і практично увесь Старобільський район, знаходяться зараз під російською окупацією, тож фотографія, яку зроблено у 2018 році, фактично є документальним свідоцтвом і невідомо, наскільки вцілілими будуть і церква, і люди в Новоборовому, коли вдасться вибити звідти окупантів»,  — прокоментувала Наталія Шестакова.

Для Вячеслава участь у конкурсі це важливо для «популяризації рідної Луганщини в Україні і за її межами».

Читайте також: Війна руйнує пам'ятки: підсумки спеціальної номінації міжнародного фотоконкурсу

Серія світлин

Окремо журі відзначило серію світлин елементів зовнішнього оздоблення будинку Молявка — пам’ятки архітектури місцевого значення — авторства Олени Куннової. Вона детально відфотографувала вікна, двері, балкони житлового будинку по вулиці Коцюбинського, 39, у Чернігові. Охоронний номер — 17-Чг.

«Композиційно продумане зображення популярної пам’ятки Чернігова — будинку Молявко — привабливо презентує одну з декоративних принад — вікна-арфи, що за задумом мали нагадувати вигини жіночого тіла. Ці арфоподібні вікна є однією з головних «візитівок» сторічного будинку — оригінального дерев’яного варіанту архітектури віденської сецесії. Вдалий ракурс, який дозволив вписати у композицію гілки з яскравими осінніми ягодами та листям, привносить у світлину додаткові відтінки ностальгії та сентиментальності. 

Усвідомлення того, що будинок належить до середмістя Чернігова, чиї архітектурні пам’ятки постійно загрожені обстрілами з різноманітної зброї, додає фотографії щемності та документальності», – прокоментувала це фото із серії Наталія Шестакова.

Щодо цієї роботи Наталія Шестакова зауважила так: «Авторка зображення першою з усіх, хто завантажував світлини на Вікісховище, звернув увагу не тільки на архітектурні особливості та декор стін та вікон пам’ятки, а й на метлахські кахлі з оригінальним орнаментом перед входом у будинок. Детальна та симпатична презентація непопуляризованої до того особливості. 

До речі, оригінальні метлахські кахлі пов’язані також із Харковом, оскільки більше 100 років тому їх виготовила харківська фірма Бергенгейма».

Олена взяла участь у конкурсі, щоб «поділитися своїми світлинами, долучитися до наповнення Вікіпедії. І показати, насамперед, пам’ятки рідної Чернігівщини». Повну серію світлин зовнішніх елементів пам’ятки її авторства можна переглянути за цим посиланням.

 Читайте такожЄврейська спадщина: світлини-переможці спецномінації фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки»

Коментар
18/04/2024 Четвер
18.04.2024
17.04.2024