Визволив батька з німецького полону: маловідомі факти про волинян – учасників бою під Крутами

З нагоди 106-річниці битви під Крутами у Луцьку відкрили виставку «Український символ – Крути». У Волинському краєзнавчому музеї відбулася коротка лекція про історичну битву та експозиція зброї, яку використовували в роки Української революції. 

Захід відвідала й журналістка Район.Історія.

Завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії Волині Богдан Зек нагадав присутнім ключові події бою. 

Богдан Зек

За версією історика Михайла Ковальчука, бій під Крутами відбувся саме 30 січня. Адже 29 січня більшовики дали телеграму, у якій писали, що зайняли станцію Крути. Проте цього не сталося, бо попереду вони ще цілий день мали вести бій. 

У складі більшовиків були матроси, революційні армії Павла Єгорова та Рейнгольда Берзіна. 

«Який був рівень цих сил? Для моряків сухопутна битва, то не їх профіль. Не всі із загону з Петрограду мали належний військовий досвід…», – розповів Богдан Зек. 

Офіцер радянської армії Михайло Муравйов закликав своїх бійців: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров'ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

Виставка

Було вирішено йти в багнетну атаку. Більшовики були переконані, що на станції буде небагато українців, вони побачать величезне військо й самі розбіжаться. 

Українські лави складали добровольці та майбутні військовики школи імені Богдана Хмельницького. Ці юнаки півтора місяця стримували війська Берзіна на станції Бахмач. Виснажені в боях, вони продовжували виконувати поставлені завдання. 

Сотник Тимченко від'їхав до Ніжина, щоб запропонувати полку імені Тараса Шевченка перейти на бік Української Центральної Ради (УЦР), але курінь вирішив підтримати «червоних». 

Читайте також: Бій за майбутнє України: спогади крутянина Ігоря Лоського

Відвідувачі

Коли більшовики підійшли до станції на відстань кулі, українці «привітали» їх звуками роботи 16 кулеметів. Атака з боку радянської армії зазнала поразки. Армійці позалягали у земляні ями й активних бойових дій того дня не вели. Почали очікувати можливості для оточення станцію. 

Українське командування отримало вісті про те, що полк у Ніжині заявив про підтримку радянської влади. Постала загроза отримати удар від полку імені Шевченка, тому було прийнято рішення залишити станцію. Їх відхід мала перекрити перша сотня юнкерської школи. 

Як зазначають у своїх мемуарах більшовики, як тільки вони почули гудки бойового потяга, вони зрозуміли, що українці відступають. Гвардія пішла в останній штурм. 

Захід

В темряві, студенти втратили орієнтири й 27 юнаків (щодо кількості хлопців версії різняться) потрапили до більшовиків у полон. Втекти не могли. Полонених взяли під варту. Коли офіцер Муравйов дізнався про втрати своїх людей на невеликій станції, то з люті наказав розстріляти студентів. 

«Є багато міфів про втрати бойового складу. Заведено вважати, що з українського полку загинуло 70-100 осіб, серед більшовиків – втричі більші, тому що ті атакували попри кулеметний вогонь», – зазначив історик. 

Читайте також: Імена героїв Крут

Фото панахиди

Фото 1918 року часто плутали з похованням крутянців, проте це панахида за жертвами більшовицького лютневого терору в Києві. 

Бій тривав лише шість годин, але в результаті було затримано просування радянських військ на чотири дні. Завдяки подвигу під Крутами, 29 лютого підписали Берестейський договір, який визначав Україну незалежною державою. Під час переговорів у столиці ще стримували більшовиків. 

Богдан Зек згадав волинян та учасників бойових дій Крут з інших регіонів, які згодом проживали на Волині. Серед них Остап Гаврилюк. Після закінчення революції, він пішов на службу у польське військо. З повернення радянської влади його заарештували та ув’язнений у Луцькій тюрмі. 

У 1941 році радянська влада наказала розстріляти всіх бранців, але йому та вдалося врятуватися. Однак 1944 року, коли радянська влада зайняла владу на Волині, за участь в революції йому присудили 10 років ув’язнення. 

Читайте також: Волинська Голгофа: що варто пам'ятати про Трагедію Луцької тюрми

Захід

Гнат Мартинюк був курсантом. За свою проукраїнську позицію та просвітницьку діяльність потрапив у немилість до радянських активістів. У 1943 році його застрелив учасник радянсько-партизанського руху. Історик зазначив, що часто учасники визвольних змагань 1917-18 років ставали священниками. Ним був і Гнат. 

Таке ж розповідають про Івана-Йосипа Грушецького. Він став отцем й опікувався питанням українізації церкви.

Волинянин Матвій Данилюк після революції продовжував службу в полку Петлюри. Згодом Матвія відправили на примусові роботи до Німеччини. Його син, Володимир був у лавах УПА й у 1944 році його мобілізували до Червоної армії. 

Богдан Зек розповів що, Володимир дійшов з боями до Німеччини, де у 1945 році визволив власного батька. Матвій Данилюк – учасник бою під Крутами, який дочекався незалежності України. 

Експонати

Богдан Зек провів для відвідувачів екскурсію експонатами музею. Це були зразки стрілецького озброєння, яке використовувалося в роки Української революції.

Револьвер «Сміт і Вессон» виготовляли наприкінці ХІХ століття у штатах. Його використовували для озброєння російської армії. Зброя була тяжкою і незручною, і пізніше її замінили револьвером «Наган».

«Попри те, що ця зброя використовувалася для війська, її видавали різним підрозділам. Тому теоретично можемо припустити, що крутяни теж їх мали. Особливість цього револьвера у тому, що перед кожним пострілом, потрібно було зводити бюро. Напевно зверху вирішили,  що якщо солдати багато разів натискатимуть на крючок, то втратять багато набоїв. А їм треба економити не людські життя, а кулі. Згодом зрозуміли, що це нісенітниця, тому револьвери випускали подвійної дії. Мінуси: набої потрібно було забивати по одному. В реальному бої, якщо ви зробили сім пострілів, і вам треба перезарядити зброю, то вважайте, що все. Це займало надати багато часу», – розповів історик. 

"Насан"

Револьвер «Велодог» спочатку був призначений для велосипедистів, щоб відлякати собак. Згодом концепція змінилася. Його зробили зручнішим, а набій сильнішим, і револьвер вже можна було використати як «зброю останнього шансу» – у близькому бою. Коли набої кулемета закінчувалися, то з «велодога» можна було зробити ще п'ять пострілів. 

«Маузер» 1896 року мав прицільну дальність півтори тисячі метрів. У прикладі можна було зберігати пістолет. Цей вид потребував дуже багато ресурсів і часу на виготовлення, тож пізніше його зняли з виробництва. 

«Для щоденного носіння був затяжкий і незручний, тому належав до військової зброї. Проте військові дуже любили «Маузер». Можливо не стільки використовувати в бою, скільки хизуватися», – додав Зек.

Зброя

Зброя

«Хопкінс і Аллен»: зброя цивільного зразка й щоденного насіння, але й використовували як зброю останнього шансу. Виготовляли наприкінці ХІХ століття. 

«Недоречно поділяти револьвери на жіночі та чоловічі. Жилетні револьвери та пістолети навіть самою назвою вказують на їх призначення. Їх можна було покласти у кишеню і використовувати незалежно від того чи ти чоловік, чи жінка», – зазначив він.

Виставка

Також колекцію музею складає брошура «Крути» – реферат, які виголошували повстанці у лавах і яку читали на зборах. Брошури видавалися підпільно у криївках. 

Радянська влада дуже боялася відродження української історії, тому людей, які мали буклет Євгена Коновальця чи таку брошурку, могли репресувати й назначити 25 років примусових робіт. Серед експонатів і оголошення й накази української влади. Такою є постанова Волинської губернії про збереження порядку. 

«Революція революцією, але на вулицях міста має бути дисципліна і порядок. Бо українська влада будує демократичну державу», – пояснив Богдан.

Читайте також: Причина катастрофи Крут