Втратила навіть прізвище: спогади волинянки про допити в Луцьку

Тетяна Барбелюк (1933-2019) була активною учасницею націоналістичного підпілля, письменницею та громадською активісткою. Вона народилася 1933 року в селі Забороль Луцького району в сім' Мусія і Федори Дейнег. Вони проживали на хуторі Підпожарниця,

Своїх дітей Михайла і Тетяну вони виховували у національно-патріотичному дусі. Михайло був зв'язковим ОУН. Після того, як брата заарештували, Тетяна вступила у юнацьку сітку ОУН. Мала псевдо «Цьоня». Після арешту брата, про її сім’ю не забули. 

У 1948 році Таня розпочала навчання у Луцькій школі №3, паралельно відвідувала музичну школу. Очевидно, за порадою «з органів» господар квартири А. Школьник, яку в зимовий період знімала дівчина, шукав у її речах підозрілі предмети. 

Він знайшов два учнівські зошити з її патріотичними віршами і щоденник, де дівчина записувала свої думки про життя. Це він і передав у НКВС. Жінка згадувала: 

«Коли мене заарештували, він був кравцем, а коли я повернулася з табору – став капітаном міліції». 

Тетяну арештували у п'ятнадцять із половиною років. Школярку, що відвідувала 8 клас. Утримували не в слідчому ізоляторі Луцької тюрми, а у внутрішній тюрмі обласного управління міліції.

Тетяна Барбелюк зберегла у своїй пам'яті спогади про знущання та допити: 

«Я дивлюся на ту браму, де зараз обласна прокуратура, і здригаюся. Туди мене відразу завезли в підвал на допит. Три місяці я сиділа там. В першу ж ніч мені попекли носа і коліна цигарками, роздягли догола, обзивали «політічєкой простітуткой», «шлюхою». Над моєю камерою був кабінет слідчих і ми постійно чули ті крики, як на допит дівчат вели, а назад вже несли. Допити починали після півночі, щоб люди в Луцьку не чули, як кричать. Коли мене вперше голу привели до камери – всередині не було де сісти – ні нарів, нічого. Побої лікували власною сечею. Кожен день на допити – ні зустрічей із близькими, ні прогулянок, ні передач».

Читайте також: Одна з наймасовіших депортацій: спогади лучанки Марії Плакущої про операцію «Запад»

Фото Тетяни під час арешту

На першому допиті на столі слідчого лежало фото, яке знайшли під час обшуку, де Тетяна і її подруга в українському народному вбранні, та два зошити з її власними віршами.

«Слідчий, коли мене приводили на допит, виставляв цю фотографію і казав: «О, бандеровка, видно, шо ты – бандеровка. Шо это у тебя за костюм такой?! Советская девушка должна быть: белый верх, чёрный низ и красный галстучек на шее. А ти ж бандеровка, посмотри!» – згадувала вона.

Фото дівчат в українських строях

Численні допити (часто вночі) тривали три місяці. Чекісти намагалися залякати дівчину і змусити її назвати членів ОУН села Забороль та навколишніх сіл, взамін на інформацію обіцяли волю. 

«Зачем писала эти мерзопакостные стишки? Почему не писала «Верной быть СССР»? Надо было играть на балалайке, а не на бандуре», –  знущався енкаведист, гасячи об коліна школярки недопалки. 

Читайте також: Воркута-1953: повстанці вимагали звільнити всіх політичних в'язнів

Час початку допиту

Час завершення допиту

Дівчина мужньо трималася. У її кримінальній справі немає жодного названого прізвища підпільників, вона взяла всю провину на себе. Тетяна з гідністю витримала всі допити у підвалах внутрішньої тюрми міліції (нині вул. Винниченка), після чого до суду її відправили до Луцької в’язниці (нині старе приміщення тюрми на вул. Кафедральній). 

Слідчі, озлоблені за те, що не вивідали нічого потрібного їм, зробили все, щоб строк засудження був максимально довгий, навіть припис у одному документі є про те, що бажано її утримувати в місцях загального ув’язнення, де навіть дорослим політв’язням було важко вижити. 

Суд відбувся 7 вересня 1949 року і судова колегія Волинського обласного суду ухвалила засудити 15-річну школярку за статтею 54-10 ч. 1 на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 

Тетяна Барбелюк зі сльозами розповідала:

«Я позбулася навіть прізвища, а на 10 років мала стати № 202–Д… Конфіскацію майна зробили мені в п'ятнадцять років – все забрали від мами. Я вернулася з тюрми, то вона спала на соломі на ліжку, навіть рядна не було – куфайкою вкривалась».

Про те, як склалася подальша доля Тетяни Барбелюк читайте у статті Лесі Бондарук – Арештували у 15: історія волинянки із Забороля, яка пройшла сталінські табори.

Читайте також: За що судили волинських шістдесятників