Врятувати Костюшка, або Волинський шляхтич, який особисто знав Наполеона

Євстахій Сангушко – військовий і політик, генерал, учасник кривавих битв. Коли його життя було на волосині, він сам рятував побратимів. Він отримував найвищі польські та французькі військові нагороди. Обидві за боротьбу проти імперії Романових. Проте найбільшою трагедією для нього стала раптова смерть доньки у 1821 році. Євстахій Сангушко важко переживав цю втрату. Він навіть вірш написав: «На смерть доньки Дороти». Скільки подій може вмістити людське життя? Давайте поглянемо!

Воїн, борець, герой

Євстахій Сангушко народився 26 жовтня 1768 року поблизу Любліна. Перша половина його життя складалась із настільки типових для тогочасної шляхти моментів, що замість його прізвища можна підставити будь-кого з Жевуських, Любомирських чи Потоцьких і розповісти їхні біографії. 

Сангушко навчався у Шляхетському колегіумі у Варшаві, а пізніше у військових закладах Варшави та Страсбурга. Він їздив у навчальну подорож іноземними країнами: терени сучасних Франції та Італії, пройшов службу у полку французьких драгунів. 

Читайте також: Банкет у княгині Четвертинської: хто вбив князя Сангушка

Євстахій Сангушко

Попри все, у другій половині 1780-х років повернувся до Речі Посполитої й розпочав військову та політичну кар’єру. Був послом на Чотирирічний Сейм від Люблінського воєводства, засідав у Посольській Ізбі. 

Князь Сангушко був учасником процесу реформування та модернізації держави, стежив за порядком та безпекою краю. 

Після відновлення боїв між військами Речі Посполитої та імперії Романових, взяв до рук зброю і пішов до війська. Сангушко був учасником найбільших битв свого часу. У червні 1792 року він брав участь в битві під Жилинцями, що на території сучасної Хмельниччини.

Читайте також: Князі Сангушки, Ковель і …Білий Ковель

Битва під Жилинцями. Войцех Коссак

Тоді стримали війська Російської імперії. Король Речі Посполитої заснував орден «Virtuti Militari». Таку відзнаку, особисто з рук монарха, отримав і Євстахій Сангушко. Він був одним із 16 перших кавалерів нагороди. 

У 1794 році волинський шляхтич вже був під Варшавою, де допомагав військам Тадеуша Костюшка. Під час битви під Щекоцінами він навіть врятував керівника повстанців від смерті. Повстання тоді програло, а Сангушку присудили смертну кару. 

Згодом її змінили на обмеження пересування. Князя «замкнули» у резиденції в Славуті. Його квитком на волю стала лише смерть Єкатєріни ІІ.  

Славута

Євстахій Сангушко і сильні світу цього

Між іншим, з імператрицею Сангушко був знайомий особисто. Ще у 1793 році він їздив до неї на аудієнцію задля збереження своїх маєтків. Цариця зробила Сангушку розкішні подарунки та спокушала посадами, але їхні відносини не склалися. 

Як уже згадувалося, за участь у повстанні Костюшка Євстахія Сангушка покарали. Це рішення не втрачало сили до смерті Єкатєріни ІІ. Лише її син Павєл І «пробачив» Сангушка. Дещо передчасно.

У 1811 році волинський шляхтич став на бік Наполеона Бонапарта і знову воював проти Романових. Сангушко був стовпом польського війська в армії Наполеона: бригадний генерал, керівник посполитого рушення, учасник походу на Москву. 

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

Євстахій Сангушко

З Наполеоном князь Сангушко також був знайомий особисто. Вони часто і довго бесідували, а імператор позитивно відгукувався про волинського магната: «князем Есташем надзвичайно задоволений». 

Євстахія Сангушка нагородили Великим Хрестом Почесного легіону, але після поразки Наполеона він був змушений ховатися. Тепер в Галичині. Цього разу його теж помилували і він повернувся у володіння на Волині.

Син, чоловік, батько… 

Матір Євстахія Сангушка померла, коли йому було чотири. Батько, Єронім Сангушко, увійшов в історію як останній очільник Волинського воєводства Речі Посполитої. Після смерті дружини він одружився знову. Його відносини з сином не були простими, хоч і не позбавлені тепла. 

Хлопцем опікувалися бабусі – Катерина Коссаковська та Барбара з Дуніних. Під наглядом першої він виростав, друга займалась його освітою. Щодо батька, є версія, що неправдива інформація про смерть Євстахія Сангушка загнала того в могилу. 

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина восьма: наша перша війна з династією Романових

Ієронім Януш Сангушко

Єронім Сангушко дізнався про нібито смерть сина і подолав на коні відстань від Заслава до Славути. Мав тоді 69 років і помер незадовго після цього від інсульту. Син виявився живим.

Сам Євстахій Сангушко був люблячим батьком. Він важко переживав заслання сина Романа в глибини Російської імперії та неможливість тому бачитись з родиною. Ще важчою виявилась несподівана смерть доньки Дороти. 

З дружиною князя, Климентиною Чорторийською, вона поїхала до Рима. Дорогою отримала запалення легень і померла. Сангушко писав вірші її пам'яті. Поховали її, як пізніше і самого шляхтича, у родовій усипальниці – костелі св. Дороти в Славуті.

Читайте також: Багаті теж плачуть, або Історія про любов найбагатшої нареченої XVI століття з Острога

Костел св. Дороти у Славуті

Волинська «імперія» Сангушків

Як більшість магнатів, Євстахій Сангушко мав свою «імперію». Він володів Славутою, Антонінами, землями в тогочасній Волинській та Київській губернії, Тарновом тощо. У Славуті мав виробництво на суконній фабриці, підприємство з випуску паперу, лісопильню і ін. 

Свою паперову продукцію реалізовував на території Волинської, Київської, Подільської, Полтавської та Херсонської губерній, транспортував до інших країн. Сангушко мав частку у Корецькій порцеляновій фабриці. 

Його хімічний завод у Варварівці, що біля Славути, виробляв оцет. 

Читайте також: Волинський бренд: порцеляна та фаянс із Корця

Антоніни

Князь цікавився паровими двигунами, механічним обладнанням, які впроваджували у Англії, Бельгії. У літній резиденції в Антонінах Сангушки мали парк, сад і оранжерею. Це безліч видів квітів, якими опікувалась Климентина Чорторийська. 

На каналах парку плавали лебеді. Також на цій території можна було побачити верблюдів, страусів, фазанів і ін. За комплексом доглядали німецькі садівники. 

Читайте також: Вийшов Файний подкаст про мальовничий та неприступний замок у Старокостянтинові

Палац в Антонінах

Сангушки були знаними меценатами. Вони утримували та будували храми: костел св. Дороти, храм Різдва Богородиці тощо. 

Храм Різдва Богородиці

Костел св. Дороти у Славуті

Серед найбільших пристрастей Євстахія Сангушка коні. У Славуті він мав породистих арабських скакунів. Привіз їх із Сирії. У Алеппо на нього працював агент – араб, який допомагав купувати коней. 

Далі їх везли до Одеси і у володіння магната. Про любов Сангушка до коней знали всі. Коли він був на аудієнції в Єкатєріни ІІ, вона теж подарувала йому білого скакуна.

Через кордони, мови і держави, але на рідній Волині  

Неможливо відповісти, скільки всього може вмістити людська доля. Через які державні та внутрішні кордони ми можемо переступити. Як багато подій і людей пропустити через себе, якими емоціями та почуттями наповнити свої години, місяці та роки. 

Особливо складно залишатися собою, коли твій наступний крок співпадає з ходою світу, який невпинно рухається до кінця. Наприкінці XVIII століття три чорні «орли» заклювали білого: імперії Романових та Габсбургів, а також Пруссія поділили Річ Посполиту. 

Це стало кінцем світу, у якому століттями жили мешканці наших теренів. Довелося приймати рішення і визначатися, по який бік барикад стати. Волинський шляхтич Євстахій Сангушко «пострибав» по барикадах життя, але залишився вірним собі.

Читайте також: Імені Повстанців 1831 року