Волинська письменниця переклала вірш Роксолани 1525 року
Кохання султана Сулеймана та Роксолани тривало майже сорок років і було нетиповим для правителів османської династії. Свідченням цієї історії любові стали листи, які зберігаються в османських архівах. Більшу частину життя Сулейман провів у військових походах, тож усі листи султани-українки просякнуті її переживаннями через розлуку.
Всього збереглося 9 листів Роксолани. З османо-турецької на українську мову їх вперше переклала дослідниця османської історії, кандидатка мистецтвознавства, авторка книжок «Жіночий султанат: влада та кохання» та «Роксолана: життєпис» Олександра Шутко.
Отримавши 1525 року його листа у відповідь, Роксолана відреагувала так:
«Читала, і сльози лилися з лиця від радості.
А може, від болю у серці, яке ви зцілили.
Наповнивши щедротами вірності,
Скарбницю з бажань потаємних зробили
Світло моїх очей, мій султане! Не минає і ночі, щоби світ не палав у вогні моїх страждань. Не минає і дня, щоби не відкрилися небеса від крику мого, викликаного бажанням побачити Ваше осяяне пречистою світлістю обличчя.
День мені в ніч обернувся, о місяцю туги,
Біль розставання, несила терпіти розлуку
Моє щастя! Ваша сповнена світлом душа віддзеркалює чарівну
радість. А Ваше священне обличчя, наче місячне сяйво, дарує мені розраду.
Моя зірка зійшла до мене – це частина сяючого місяця,
Маленький уламок – частинка палаючого сонця.
Ох, моєму серцю розлуку переживати тяжко,
Сум за прекрасним лицем коханого непокоїть, важко».
Олександра Шутко також зауважує, що це один із її ранніх листів. Листи ж султана Сулеймана, адресовані Роксолані, не збереглися. Аби зрозуміти, що він міг їй писати, варто звернутися до збірки його поетичних творів «Диван Мухіббі».
Більше про це можна дізнатися у статті «Любовні пристрасті османських султанів».
Читайте також:
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром