Іван Липовецький: видавець дивізії Армії УНР
Виповнюється 127 років від дня народження сотника Армії Української Народної Республіки, кооператора, члена персонального відділу штабу Української національної армії, редактора і видавця Івана Липовецького.
Він народився 24 березня 1897 року в Рівному. Закінчив комерційне училище, навчався у Київському комерційному інституті. У 1916 році його мобілізували до армії. Він служив у 83-й артилерійській бригаді. Згодом закінчив 4-ту Київську школу прапорщиків (1917).
Останнє звання у російській армії — прапорщик. З кінця 1919 року Іван Липовецький служив у Корпусі Січових стрільців Дієвої армії УНР, був членом редколегії часопису «Український Стрілець».
Читайте також: Українська держава – спадкоємиця УНР
У 1920 році – у 6-й Січовій дивізії Армії УНР, був керівником дивізійної друкарні та видавництва. 6-та дивізія увійшла до складу польської 3-ї Армії генерала Едварда Ридз-Сміглого.
8 травня 1920 року ця армія вступила до Києва. Наступного дня провели парад на Хрещатику. Утримували місто протягом місяця, а тоді були змушені відступити і вести бої з більшовиками на Поліссі.
Бійці 6-ї дивізії зупинили радянську 1-у кінну армію Семена Будьонного, яка проривалась на Варшаву. Після того дивізія з’єдналась з Дієвою армії УНР, що воювала з більшовиками на Поділлі.
З 1923 року Іван Липовецький жив на еміграції у Варшаві. Закінчив Вищу комерційну школу, працював у польській Головній статистичній управі. Був членом редколегії часопису «На чужині».
Читайте також: Марко Безручко: українець, який врятував Польщу
З 1944 року проживав у Західній Німеччині. Видавав часописи «Наше Життя», «Юні Друзі», «Господарсько-Кооперативний Часопис». З 1952 року жив у Торонто. У період 1959–1970 років очолював Союз бувших вояків-українців у Канаді. Був видавцем часопису «Дороговказ».
25 вересня 1960 року Івана Липовецького відзначили нагородою – Воєнний Хрест. Отримав звання підполковника. Військовий діяч помер 30 грудня 1975 року. Похований на цвинтарі «Проспект» у Торонто.
Читайте також: Створення Директорії 105 років тому: як це було на Волині