111 років тому народилася громадська діячка Володимира Бандера
-
-
>
-
>
-
>
637
Володимира Бандера (по чоловікові Давидюк) – громадська діячка, яка за свої переконання та приналежність до родини Бандер відсиділа у радянських концтаборах 10 років.
Вона народилася 10 березня 1913 року в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. Про це пише Український інститут національної пам'яті.
Після того як померла мати, Володимирою Бандерою, якій було вісім років, опікувалася тітка Катерина Антонович. Дівчинка ходила до Ягільницької школи, а згодом вступила до Стрийської гімназії. У 1932 році, після завершення навчання вона повернулася до рідного села.
Через рік разом з батьком переїхала до села Воля Задеревацька і вийшла заміж за священника Федора (Теодора) Давидюка. Протягом десяти років подружжя брало участь у роботі «Просвіти», підтримувало зв’язки з ОУН та УПА. У 1946 році подружжя Давидюків заарештували НКВДисти.
Військовий трибунал МВД засудив їх на 10 років таборів та 5 років позбавлення прав. Їхніх шістьох дітей радянська влада відправила до дитбудинків. Через три роки після цього Федір Давидюк помер.
Володимира Бандера-Давидюк відбувала покарання спочатку в Красноярському краї, згодом – у Казахстані в таборі Карабас на розробці кам’яного кар’єру, пізніше – на цементному заводі, через деякий час – у Спаському таборі смерті.
Ярослава Луцак-Князевич, яка була медсестрою в УПА і відбувала каторжні роботи разом з Володимирою згадувала:
«Серед таборових посестер я побачила невеличкого зросту худу та знеможену жінку. Вона була напрочуд спокійною, але найбільше вразили очі, які навіть у таборі, серед бруду, криків та матюків охоронців ясніли добротою. У ту мить чомусь одразу пригадалося рідне село, батьки».
Читайте також: Сестер Бандери в Сибіру оберігала батькова Біблія
Про те, що це сестра Степана Бандери, дівчина дізналася згодом. Володимира просила її не розповідати про це, бо разом із політв’язнями знаходилися злочинці («блатні»), які могли «політичних» забити до смерті. Дівчата підтримували одна одну, усім ділилися, навіть ділили навпіл 300 грамів хліба та миску баланди.
У 1953 році жінку етапували до Москви, де протягом шести місяців допитували у Лефортовській в’язниці. Сюди привезли старших сестер Марту та Оксану Бандер і від них вимагали засудження брата Степана Бандери. Жодна з сестер на це не погодилася.
Читайте також: Сумління поневоленого світу: спогади сучасників про Степана Бандеру
Незадовго до розстрілу у 1941-му отець Андрiй Бандера відповідав на запитання слідчих та суддiв про своїх дiтей:
«Я своїм дiтям дав належне виховання, прищеплюючи їм любов до України. Свiтогляд моїх синiв i доньок однаковий».
У 1956 році Володимира повернулася в Україну і жила у доньки Мирослави на Івано-Франківщині. Сестра Марта померла у Сибіру. Інша сестра Оксана Бандера доглядала її могилу сім років. У 1989 році Оксана повернулася на батьківщину і поселилася разом з Володимирою у Стрию.
У 1989 році останки Марти Бандери перевезли та перепоховали на цвинтарі у Старому Угринові. На старому цвинтарі є ще спільна могила бабці та дідуся Бандер. Тут викарбовано також ім’я отця Андрія. Де покояться останки трьох закатованих братів – невідомо. Оксана Бандера померла 2008-го.
Володимира Бандера-Давидюк померла 11 липня 2001-го.
Читайте також: Вісім замахів на життя: як прощалися з Провідником ОУН Степаном Бандерою
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
