Сумління поневоленого світу: спогади сучасників про Степана Бандеру

Аналізуючи символічне значення Степана Бандери в історії України, слід уважно вслухатися у слова його найближчих побратимів по боротьбі, бо саме вони розповідали про нього на основі реальних фактів із життя та власних особистих спостережень. 

Провідника Організації українських націоналістів називали: «Сумління поневоленого світу», «Найбільший мазепинець наших часів». 

Степан Бандера став символом ще за життя та у молодому віці. Про це свідчить спогад його адвоката Володимира Горбового на Варшавському процесі: 

«Було видно, що підсудні в усьому його слухають. Тому Бандеру вивели з залу суду, щоб мінімалізувати його вплив. Від нього била невичерпна енергія та фантастична сила». 

Читайте також: Знищення пам'яток у Львові: росіяни бояться Шухевича та Бандеру навіть після смерті

Тоді, у 25 років, на вирок про смертну кару лідер ОУН відповів «Слава Україні!».

У 1944 році гетьман Павло Скоропадський сказав про нього так:

«Він щирий борець-державник, а не звичайний амбітник».

Павло Скоропадський

Про Степана Бандеру під час одного інтерв’ю дослідниці Лесі Бонндарук розповів головнокомандувач УПА Василь Кук: 

«Я знав Бандеру ще у 30-х роках студентом. Ми разом з ним працювали й обдумували різні стани як боротися і як здобути Українську державу.

Бандера був особливою людиною. Коли визначали хто буде краєвим провідником національно-визвольної боротьби ОУН, то Є.Коновалець вибрав Степана. Він був у 1933 році лише рік провідником, але за той час встиг зробити багато і підняв рівень організації на новий рівень. Бандера – людина Чину. Його діяльність підняла настільки авторитет ОУН, що кожен мріяв  і вважав за честь стати членом цієї організації. Він вважав, щоб здобути Українську державу, треба, щоб всі українці робили щось для цього. І він створив похідні групи. Я був керівником штабу тих похідних груп. Понад п’ять тисяч людей із цих груп були розподілені в усі області Україну. Так діяльність ОУН була поширена на всіх українських землях. Бандера справді був провідником. Він хотів ним бути, був провідником і не боявся відповідальності за те, що він керує, і він дійсно умів організувати. За часів Бандери ОУН була наймогутнішою».

Василь Кук

Заступник командира воєнної округи УПА ВО-2 «Буг» Степан Мудрик на псевдо «Мечник» згадував, що Бандера пройшов усі щаблі підпільної ієрархії та став Провідником ОУН (б), а згодом ідейним взірцем для упівців через особисті якості: 

«Бандера був талановитим теоретиком і практиком революційної боротьби. Відзначався організаційними здібностями, умів плянувати працю і захоплювати нею інших. Бандера мав дар пізнавати людей і їхню вартість. Мав розвинену інтуїцію, був передбачливим. Був віруючим християнином, добрим батьком. Його життя – це була праця і боротьба за краще майбутнє нашого народу у своїй Соборній і Самостійній Державі». Тому кожен, хто його знав, рівнявся на нього».

Степан Мудрик

Постать Степана Бандери була символом боротьби за волю і джерелом сили духу для членів ОУН і УПА, які за політичні переконання каралися у радянських концтаборах.

Філософ, шістдесятник, літератор і політв’язень Євген Сверстюк влучно зауважував: 

«Коли нація загрожена, то кожна морально здорова людина – націоналіст. Бандера своїм радикалізмом поряд із тими людьми, які несли традиції, усвідомили, що ми мусимо стати іншими. І тоді з’явилося поняття чину. Бо патріотів-базік, патріотів розчулених, сентиментальних і фольклорних завжди було дуже багато. А на сцену почала виходити та сила, яка готова діяти, і яка готова реалізувати християнські гасла безстрашності і послідовності. 

Я хочу згадати про тип українця-бандерівця, якого я побачив у свої дитячі роки, якого я бачив у совєтських концтаборах, і який стоїть перед моїми очима як тип найпоряднішої людини нашої нації у ХХ столітті. Це були люди офірні, діяльні, надійні, безстрашні. І коли чужинці називали цих людей „наші святі старики”, то тим старикам не було й 50 років, це були хлопці, полонені у 20 років, а досиджували вони свої 25-літні терміни. Але вони мали такий ореол порядності, надійності, вони були настільки союзниками всього чесного, що можна відстоювати в умовах ілюзії – честь, гідність, національне ім’я не лише українця. Вони сприймалися як люди-легенди».

Читайте також: Як волиняни друкували самвидав про Бандеру у Вільнюсі

Євген Сверстюк

Німецький журналіст, колишній політв’язень Воркути Артур Фурман у 1964 році в Лондоні видав книжку «Під прапором Бандери», де зібрав оповідання і легенди про Степана Бандеру, поширені у концтаборах і поселеннях. Артур Фурман наголошував:

«Бандера мав для мільйонів українців, обабіч загорож з колючого дроту, вартість цілої армії, слава його революційних чинів, блиск його імені й творча динаміка його незвичайної особистості, які впливали на нас з велетенською незламною силою, незважаючи на безмежну географічну віддаль, зрівноважували силу танків і літаків, що їх він не посідав, не міг ще мати. Бандера – це Україна! Коли хто говорив про Бандеру, той водночас думав про Україну. Обидві назви злилися в одно й те саме. Бо Бандера уособлював в собі всі найкращі й найбільші чесноти українського народу, являвся для сотень тисяч, ба мільйонів вимріяним символом волі й незалежності. 

Але Бандера мав своїх послідовників і прихильників не тільки серед українців. Ні, інші немосковські національні групи теж вважали його своїм. Там у найдальших закутинах колишнього Совєтського Союзу литовських, грузинських, узбецьких і патріотів багатьох інших народів, що боролися за волю своїх народів і каралися у ГУЛАГу, також називали литовськими, грузинськими, узбецькими й іншими бандерівцями.

Революційна сила, що її випромінювала його особистість, не знала жодних національних меж. Його можна було або безмежно любити, або безмежно ненавидіти. І це останнє робили москалі. Навіть мертвий Бандера надалі залишається найбільшим і найгрізнішим ворогом Москви. Його дух живе – я глибоко переконаний – всюди там, де залишилися його борці. Він і далі наснажує їх до святої боротьби й перемоги».

Убивство провідника ОУН теж стало символом, бо біль по втраті багатьох заставила задуматися над тим, ким насправді для України був Степан Бандера.

Конгресмен США Чарльз Джозеф Керстен писав: 

«Совєтсько-російський уряд, очолюваний Хрущовим, постановив знищити Степана Бандеру тому, що він був провідником широко розгорнутого руху спротиву проти російсько-комуністичної окупації України. Бандера був символом боротьби за вільну і незалежну Україну 45-мільйонної неросійської нації з власними традиціями, культурою, мовою, цивілізацією».

З вірша «На смерть Бандери» німецького студента Дітера Радуга:

«Ти не можеш уже вмерти,
Смерть уже не має сили над Тобою
Ти живеш серед нас поза смертю»

У прощальному слові соратник Степана Бандери і його перший заступник в ОУН Ярослав Стецько яскраво описав символізм провідника ОУН: 

«Він був сильний собою, своїм духом, стояв як скеля серед розбурханого моря, об яку відбиваються хвилі, був прихистком для тих, хто сумнівався і вагався, даючи завжди їм щось зі своєї віри в Українську Правду. Він виріс поза рамки революційної ОУН, став загальноукраїнською власністю, речником волі всього воюючого народу. Силу він черпав із глибокої релігійності, що його ціхувала. Християнство було нерозривною частиною його духовости, віра в Бога і християнська мораль – критерієм його поступування. Його глибинний патріотизм був інтегрально поєднаний із християнством. Він був не лише небуденний революційний організатор, але й не менше передбачливий теоретик української національної революції. В усіх переломових рішеннях – його слово завжди було за революційним, безкомпромісовим супроти ворога шляхом дії. Він мав мужність рішати і брати відповідальність за рішення. Але й умів С.Бандера кожний добрий почин  інакше думаючих українців доцінити, бути толерантним для думки інших, усіх, хто зі шляхетних мотивів трудиться для добра української справи. Він глибоко вірив, як християнин і український націоналіст, у шляхетні первні української людини, і повторяв не раз, що у вирішальні моменти історії справжні патріоти відкладуть свої групові розходження і інтерес нації поставлять понад партикулярне». 

Читайте також: Вісім замахів на життя: як прощалися з Провідником ОУН Степаном Бандерою

Ярослав Стецько

За матеріалами Лесі Бондарук