112 років тому народився один із лідерів Організації українських націоналістів Лев Ребет

03 Березня 2024, 11:41
Лев Ребет 732
Лев Ребет

Лев Ребет став одним із лідерів Організації українських націоналістів, брав участь у проголошенні відновлення української державності у Львові 30 червня 1941 року.

Він народився 3 березня 1912 року в Стрию у родині поштового урядовця Михайла Ребета та Катерини Недокіс. Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Під час навчання у Стрийській українській гімназії він захопився пластовим рухом, у 15 років став членом Української військової організації (УВО), у 17 – вступив до ОУН, а за рік – очолив її провід у Стрийському повіті.

Після вбивства 15 червня 1934 року членами ОУН міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Лева Ребета разом зі Степаном Бандерою, Миколою Лебедем, Ярославом Карпинцем та іншими діячами ОУН арештувала польська поліція. 

Випускники Стрийської гімназії, 1932 рік.  Стоять: ліворуч – Володимир Тимчій, праворуч – Степан Бандера. Другий зліва сидить Лев Ребет
Випускники Стрийської гімназії, 1932 рік. Стоять: ліворуч – Володимир Тимчій, праворуч – Степан Бандера. Другий зліва сидить Лев Ребет

Однак за браком доказів Ребета відпустили. Невдовзі він очолив Крайову Екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях, і, фактично, відновив її діяльність, керував розвідкою ОУН. Лева Ребета неодноразово затримувала польська поліція за політичну діяльність. 

У 1938 році закінчив правничий факультет Львівського університету, здобувши ступінь магістра права.

Читайте такожСумління поневоленого світу: спогади сучасників про Степана Бандеру

Після розколу ОУН у 1940 році на мельниківську і бандерівську, Лев Ребет підтримав Бандеру. Попри це, між ними існували протиріччя, які у  1954-му призвели до того, що Ребет та ще один член Проводу ОУН Зиновій Матла створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. 

Вони удвох так і продовжували очолювати організацію, через що членів цього крила охрестили «двійкарями». Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акта відновлення Української Держави Лев Ребет став заступником голови уряду Ярослава Стецька

Читайте також: «Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти», — Ярослав Стецько

Коли ж у липні 1941 німці арештували Бандеру та Стецька, Ребет перебрав його обов’язки, ставши одночасно представником ОУН (б) в Українській Національній Раді у Львові, яку очолили доктор Кость Левицький та Митрополит Андрей Шептицький.

Але ця діяльність була нетривалою. Німці, не добившись від Бандери та Стецька відкликання Акту відновлення Української Держави, розпочали арешти інших українських діячів. Лева Ребета затримали 14 вересня 1941 року, і він три роки пробув у нацистському концтаборі Аушвіц (Освенцім). 

Лев Ребет під час перебування в концтаборі Аушвіц. Фото: istpravda.com.ua
Лев Ребет під час перебування в концтаборі Аушвіц. Фото: istpravda.com.ua

Після звільнення переїхав до Мюнхена, де на той час перебували більшість провідних діячів бандерівського руху. В еміграції Лев Ребет працював в Українському вільному університеті у Мюнхені, у газеті «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», очолював редакцію газети «Український самостійник». 

У 1949 році захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація», видав друком книги «Формування української нації» (1951), «Світло і тіні ОУН» (1954), «Теорія нації» (1956).

Читайте також: Після вбивства Євгена Коновальця у Москві планували ліквідацію Андрія Мельника

Лев Ребет з родиною в Мюнхені. Один із останніх знімків. Фото: uahistory.com
Лев Ребет з родиною в Мюнхені. Один із останніх знімків. Фото: uahistory.com

Радянські спецслужби полювали на Льва Ребета, вимагаючи його видачі за «співпрацю з нацистами». Було кілька невдалих спроб викрадення. 

Зрештою, 12 жовтня 1957 року у Мюнхені, на сходах будинку, де була редакція «Українського самостійника», агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціально сконструйованого пристрою вистрілив Ребету в обличчя струменем синильної кислоти. 

Специфіка її дії полягала в тому, що видимих слідів хімічного впливу на тілі не залишалося. Натомість при вдиханні пари кислоти потрапляли в кров і спричиняли швидку смерть. Відтак, лікарі причиною смерті Лева Ребета визначили серцеву недостатність. 

Утім це все було настільки підозріло, що прихильники Ребета навіть підозрювали у вбивстві «бандерівців». Ще більші підозри виникли, коли за два роки той же Богдан Сташинський подібним чином скоїв убивство Степана Бандери. Тоді він випустив подвійну порцію отрути, сліди якої були явно видні. 

Але обидві смерті так і лишалися загадкою, доки сам Сташинський, який у 1961-му втік із СРСР у Західний Берлін, не здався поліції й розповів усі подробиці цієї спецоперації. На запитання судді: «Чому ви вбили першим Ребета, а не Бандеру?», Сташинський відповів: «Тому що Лев Ребет був небезпечніший для СРСР, ніж Бандера».

Лева Ребета поховали в Мюнхені. У 2010 році його разом з дружиною, Дарією Цісик-Ребет, урочисто перепоховали на Личаківському кладовищі у Львові.

Читайте також: Вбивство Бандери комуністичні спецслужби «шили» німцю з Волині

Коментар
17/04/2024 Середа
17.04.2024
16.04.2024