Прощай Стефку: Володимирському музею передали лист-вірш про заслання

31 Січня 2024, 16:36

1299

Місцевий житель Сергій Федонович передав до Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького листа, якого випадково знайшов у старій книзі.

Про це повідомила наукова співробітниця Олена Черенюк.

Лист був написаний на аркуші паперу, пожовклому від часу. На звороті міститься напис олівцем від руки «Прощай Стефку», також є дата: 6 жовтня 1956 року.

Текст вірша «Доля» подаємо без змін:

«Доле моя нещасная,

Яка ти лукава, водизмя по Сибірі,

На Урал загнала.

А як вийду та подивлюсь

З гори у долину, то згадую свою тиху любу Україну.

Куди гляну – кругом тайга,

Всюди ліс дрімає,

О, Господи, за що тяжко

Ти мене караєш? ..

Кругом – гори кам'янисті, нависли обриви,

А по горах, куди глянеш, самітні могили.

По них давно скот пасеться, ніхто не боронить.

Діти батька дожидають, рясні сльози ронять,

Що верне батько з неволі, їм доля всміхнеться,

А на батьковій могилі скотина пасеться.

Ніхто вістки не подасть їм, хотя би скупої,

Щоб не ждали свого батька з сторони чужої.

Ніхто хреста не поставить на його могилі,

Добрим словом не пом'януть діти його милі
Бо не знають, що їх батька вже в світі немає.

В чужій землі спочиває, в далекому краю.

За що його замучено, за яку провину?

За те, що любив безмежно рідну Україну»

Багатьох українців спіткала тяжка доля. Їх репресували до таборів ГУЛАГу. Сибір, Воркута, Магадан – це лише неповний перелік місць, де відбували покарання «вороги народу».

«Цікаво, як склалася доля автора цього вірша? Чи була ця людина репресованою, чи написала поетичні рядки під впливом розповідей інших людей… Це для нас загадка. Можливо, хтось із жителів міста впізнає почерк, а також підпис. Будемо вдячні за інформацію», – пише Олена Черенюк.

Наразі наукові співробітники музею здійснюють наукове опрацювання листа.

Читайте також: Воркута-1953: повстанці вимагали звільнити всіх політичних в'язнів