Як святкували Різдво в родині Косачів

25 Грудня 2023, 12:47

770

Лариса Косач, Одеса, 1888 рік

У родині Косачів Різдво завжди вважалося особливим святом, його дуже шанували.

Спогади, які лишила Ізидора Косач опублікував Колодяжненський літературно-меморіальний музей.

Ізидора Косач була наймолодшою сестрою поетеси Лесі Українки. Вона згадувала, що її сім'я завжди дотримувалася українських традицій святкування:

«Леся і всі ми любили наші звичаї, тільки Лесі рідко траплялося саме на Різдво бути вдома, де на свята щороку збиралася наша родина, бо на зиму вона змушена була через хворобу виїжджати у теплі країни».

Ізидора Косач

Проте, коли Леся Українка на свято бувала в Колодяжному, то проводила його досить цікаво для всіх присутніх. Про одне з таких святкувань знову ж пише Ізидора:

«До Колодяжного з’їхалась родина, ждали й гостей, знайомих. Крім традиційної ялинки, Леся й Ольга улаштували «Живі картини». Участь брала вся наявна молодь і діти. Дві картини були ілюстрацією до Дікенсових «Різдвяних оповідань», одна до «Гайдамаків» Шевченка, одна до «Фауста» Ґетте, а одна – алегоричні фігури нового (1893) року і старого (1892), що відходить. Леся була душею цієї імпрези. Вона не тільки «головний режисер», а під її керівництвом шились усі костюми, робились перуки, а багато дечого робила вона власноручно. Наприклад, мені, що виконувала ролю нового року в виді Амура, – туніку, чудові прозорі крильця, сагайдак і стріли, сандалі, обклеєні золотим папером, – все сама зробила. З тими сандалями була пригода: їх зробила Леся заздалегідь і сховала з іншим «реквізитом». Напередодні вистави виявилось, що їх погризли миші. Я була в розпачі, але Леся за яку годину зробила нові, такі самі гарні. Освітлення бенгальські вогні, декорації – то була робота Михайла, музика – справа тьоті Саші. Ольга, Оксана й Микола з захопленням допомагали старшим у роботі і виявляли чимало винахідливості. Вистава вийшла напрочуд гарні. Всі глядачі, навіть наш тато, такий вибагливий, визнали це».

Читайте також: Листи, фотографії і зошит з піснями: які Лесині раритети зберігає Волинський краєзнавчий музей

Леся Українка

Традиційно сім’я Косачів ставила завжди дві ялинки: одну – для себе, другу – для сільської дітвори. Зі спогадів Ізидори Косач можна також дізнатися й про родинний звичай:

«Кутю хрещеники носили до хресних батьків, наприклад, до нас син Миколи Лисенка Остап приносив кутю нашій мамі, яка була йому хресна мама, а наш Микола (брат мій) носив до Лисенка, бо був хрещеником Миколи Лисенка. Прийде дитина, подасть маленький полив'яний горщичок куті, а його хресний батько чи мати обдаровують чимось».

Читайте також: Онлайн-екскурсії місцями Лесі Українки

Зліва направо (І-ий ряд): Лідія Шишманова (з дому Драгоманова), Олександра Драгоманова, Оксана Драгоманова, Олена Пчілка; (ІІ-ий ряд): Дмитро (Дімітр) Шишманов, Ізидора і Оксана Косачі, Аріадна Драгоманова. Гадяч, 1897 р. Джерело фото: Тамара Скрипка

Наукові співробітники музею розповідають, що сім'я радо зустрічала колядників та пригощала їх різними ласощами: горіхами, медівниками, яблуками та цукерками.

«Приходили до нас на Різдво з «Козою», і то нам усім (а зокрема дітям) було так весело дивитися, як «Коза» (хлопчик у вивернутому хутром наверх кожусі) різні штуки показує, а поводир кози співав», – писала Ізидора Косач.

Читайте також: На Ковельщині відбулося свято «Різдво в Косачів»

Ольга і Петро Косачі з дітьми Оксаною, Ісидорою, Миколою. 1890 рік. Джерело: Центр дослідження і відродження Волині

«Любили у родині слухати та виконувати колядки й щедрівки, вивчали їх та записували для майбутніх поколінь. Під враженням чару свят були написані образки Лесі Українки «Святий вечір!», оповідання Олени Пчілки «Сосонка», «Збентежена вечеря», «Забавний вечір» та інші», – йдеться у дописі.