У Луцьку презентували книжку про в’язниці на Волині та в Галичині

Пенітенціарна система на Волині та в Галичині в 1918–1939 роках.

28 листопада в головному корпусі Волинського національного університету імені Лесі Українки презентували книжку про в’язниці на Волині та в Галичині. На презентації побувала і журналістка Район.Історія.  

Автор книги – Олег Разиграєв, доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії ВНУ, науковий співробітник Інституту історії Польської академії наук (на громадських засадах). Праця «Світ за ґратами. Пенітенціарна система на Волині та в Галичині в 1918-1939 роках» вийшла у світ завдяки фінансової підтримки Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. 

«У книзі є записи і про пенітенціарні закони. Згадано і «Березу-Картузьку» – специфічну установу, адже до цього концентраційного табору потрапляли без рішення суду», –  сказав генеральний консул Славомір Місяк. 

На 680 сторінках книги розміщено історичні відомості про кримінально-виконавчу систему в міжвоєнній Польщі, Галичині та на Волі, про місця позбавлення волі та тих, які там працювали, ув'язнених і їх щоденне життя. 

Зародком його монографії стала дисертація про польську поліцію на Волині. Тоді Олег Розиграєв зацікавився: «А що ж було з людьми, яких арештувала поліція? Як вони жили, що їли, в яких умовах перебували?» 

У 2008 році волинський дослідник зустрівся зі своїм науковим керівником Олександром Гаврилюком. Той розповів, що знайшов інформацію про існування інститутів при тюрмах. Це вразило автора й вкотре підштовхнуло досліджувати питання умов життя арештантів. 

«На конференції інституту історії науки Польської Академії Наук (ПАН) у 2011-му році, я був вражений темами, які там досліджували. Люди вивчали не лише правителів, громадських діячів, а й маргіналів. Писали роботи про жебраків, повій… Це були нові дослідницькі фокуси. Бо наша історична наука звертала на інші проблеми та цінності. Я зрозумів, що історія – це не лише про селян та робітників, а і про все суспільство», –  розповів Олег Разиграєв.

Читайте також: У Рівному презентували «Календар патріота. 2024»

 Упродовж усього міжвоєнного періоду Польща шукала оптимальну модель пенітенціарної системи. Попередньою системою користувалися і росіяни, німці та австрійці. Але поляки вважали її репресивною. Їхньою метою було створити новий прогресивний режим роботи з криміналістами, де було місце для ресоціалізації.

На думку теоретиків, в’язні мали не лише отримати покарання, а й здобути освіту, фах і опісля цього вони зможуть краще влитися у суспільство. 

Доктор історичних наук проаналізував як змінювалася кількість арештантів. У 20-их роках в Польщі перебувало близько 29 000 ув’язнених, а у 30-их – понад 50 000. Професор виділив дві причини поширення кримінальності. Перша – світова економічна криза, яка спричинила зубожіння населення. Важкий матеріальний стан змушував їх ставати на неправедний шлях, що і зумовило ріст злочинності. Таких в’язнів називали посполитніми.

У другій половині 30-тих років відбулося утвердження авторитарного режиму Польщі. Тих представників населення, які ставали в опозицію до влади, переслідували, а потім саджали як політичних в’язнів (також їх називали ідейними в’язнями). 

«У порівнянні з Волинню, на Галичині було більше в’язниць. Не тому, що там було більше кримінальників. А пов’язано це було з історією організації цієї системи», – пояснив автор книги.

 Багато тюрем були розміщені в монастирях та замках. Найбільшими в’язницями досліджуваного регіону були Дрогобицька, Львівські «Бригідки» та Луцька тюрма. Першу побудували австрійці. Вона містила в собі і кухню, і спортзал, і театральний гурток. Мала парове опалення. За мірками того часу це була сучасна й «розкішна» тюрма. Але почалася Перша світова, і в'язницю зруйнували. Будівля перейшла до рук поляків, і на її ремонт новим власникам знадобилось вісім років. 

Під дахом Львівських «Бригідок» розмістили не лише камери, а й майстерні, де працювали в’язні, аптеку, каплицю та приміщення для навчального процесу. 

У великих в'язницях розміщували шпиталі, де проводили хірургічні операції. Арештанти, які мали психічні розлади, відбували свій строк у Дрогобицькій в'язниці. 

Корпус тюремних службовців у більшості складався з поляків римо-католицького віросповідання. Переважно це були люди, які мали військовий або правоохоронний досвід роботи. Також у місцях позбавлення волі служили капелани різних віросповідань. 

«Перевага цієї книги у тому, що Олег Разиграєв дослідив таку важливу тему, до якої інші не звертали уваги. До того ж матеріал побудований на не опублікованих джерелах. Тому ті науковці, яких зацікавить ця сфера, зможуть використовувати його працю у своїх дослідженнях. Автор написав книгу з максимальною неупередженістю, на яку тільки спроможний історик. Він дозволяє документам говорити самим за себе», – висловив своє схвалення рецензент праці та доктор історичних наук Олександр Зайцев.

 У своїй книзі Разиграєв згадує і про опіку над ув'язненими. Про тих, хто ослухався закону не забували й підтримували громадські організації. Вони надавали фінансову допомогу для купівлі необхідного одягу та аксесуарів (окулярів, чоботів), або ж давали гроші на проїзний квиток звільненому в'язню, який не мав коштів. Політичні структури захищали права революціонерів, комуністів. Серед таких організацій на Галичині був комітет допомоги політв'язням «Український доброчинний комітет». 

Для укладення праці, автор досліджував українські, польські, литовські та білоруські архіви. У 2015 році, ще на початку роботи над книгою, Олег був у Бресті. На зустрічі історик згадував, як нелегко було отримати дозвіл на опрацювання білоруських документів. Під час перетину кордону кожну копію перевіряли на присутність печаток та ліцензію про дозвіл на їх перевезення.  

«Варто зазначити, що для написання цієї книги автору довелося вивчити юридичну базу, розібратися в документах. А вони були складні, бо тоді формувалася нова юридична основа. Потрібно було розвинути поле повсякденної історії. Та й усі ілюстрації в книзі були знайдені дослідником в архівах. Вони візуалізують історію й допомагають нам аналізувати текст», – промовила кандидатка історичних наук, професорка Оксана Карліна.  

 Примірники «Світ за ґратами» створені не для комерційної мети й будуть передані в бібліотеки.

Читайте також: У Луцьку презентували книгу про Януша Радзивілла