«Мені дуже добре і спокійно у Володимирі»: польський поет-авангардист присвятив вірш місту

Один з найвидатніших польських поетів ХХ століття Юзеф Чехович декілька важливих для своєї творчості років провів на Волині, саме у Володимирі. Його становлення як поета відбулося на Волині та доказ тому – його волинські вірші. 

Їх є декілька, вони ніколи не були опубліковані, належать до перших віршів автора і мають високу мистецьку цінність. Активний учасник літературного життя Любліна (автор багатьох ліричних творів, присвячених місту), редактор кільканадцяти часописів (переважно літературних та дитячих), а також працівник Польського радіо, для якого писав радіопостановки. 

Юзеф Чехович народився 15 березня 1903 року в родині Малґожати (в дівоцтві Сулек) і Павла Чеховича, був четвертою дитиною. Дитинство пройшло у напівпідвалі на вулиці Капуцинській, 3 (позаду готелю «Victoria», знищеного під час Другої Світової війни). 

В 1912 році батько помер, а наступного року Чехович почав навчання в одинадцятирічній російськомовній школі. Завдяки зусиллям матері та інших дітей з родини вже тоді умів читати та писати польською мовою. 

Коли за два роки Люблін зайняли австро-угорські війська (1915), перевівся до новоствореної першої загальної польської школи, яку закінчив з відзнакою у 1917 році. Потім почав навчання у чотирирічній Учительській семінарії.

Читайте також: Микола Куліш, якого нам заборонила Москва

Юзеф Чехович. Джерело фото: Teatr NN

У 1920 році поет пішов добровольцем на польсько-радянську війну. За три місяці, під кінець жовтня, повернувся до школи, яку закінчив у 1921 році. Згодом здобував освіту на Вищих учительських курсах у Любліні та в Інституті спеціальної педагогіки у Варшаві.

Після цього почав працювати вчителем у селі Слобідка Віленського воєводства; вчителював до 1932 року, працюючи в школах Володимира та Любліна (тут він, серед іншого, очолював спеціальну школу).

У 1923 році став співтворцем літературного часопису «Рефлектор», в якому дебютував із твором «Opowieść o papierowej koronie». У 1927 році вийшла друком перша збірка віршів поета «Камінь». Критики високо оцінили цю книгу. У 1930 році Чехович отримав стипендію на виїзд до Франції.

Після повернення до Любліна став редактором літературного додатка до газети «Ziemia lubelska». У січні 1932 року почав видавати власну щоденну газету «Kurier Lubelski» (вийшло 129 номерів). Після завершення роботи над «Кур'єром» почав працювати над створенням наступної газети. 

Читайте також: Архетип Великої матері у творах Уласа Самчука

Юзеф Чехович. Джерело фото: Teatr NN

Завдяки його зусиллям почав виходити «Dziennik Lubelski». Світ побачив лише дев'ять номерів.

У травні 1932 року поет разом із Францішкою Арнштайновою заснував Люблінський союз літераторів, який мав об'єднувати усіх письменників тодішнього Люблінського воєводства незалежно від форми творчості.

Юзеф Чехович перекладав польською мовою твори українських письменників і поетів – Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Павла Тичини, Богдана Лепкого, Олега Ольжича, Миколи Бажана, Леоніда Мосендза.

На Волині Юзеф Чехович вчителював, у період між двома Світовими. У 1922 році він закінчив вищі вчительські курси у Любліні. Поет дуже тонко відчував потреби та очікування дітей. Сам був «великою дитиною» – довірливий, щирий, відкритий – таким його запам'ятали сучасники. 

У 1923 році митець вчителював у однокласній школі у Мар'янівці, поблизу села Верба на Володимирщині, у 1923-1925 роках  у семирічних школах № 1 і № 3 у Володимирі. 

Читайте також: Вчитель із Володимира вижив у концтаборі та звільняв Краків

Звідти йому було ближче діставатися до люблінських родини й друзів і брати участь у засіданні літературної групи «Рефлектор», друкуватися у журналах «Нове життя» і «Огляді Люблінсько-прикордонному». 

Чотири роки перебування на Волині – це час його творчого самоствердження, захоплення мальовничими волинськими пейзажами, вивчення прикордонної української та польської культури, мови, звичаїв, релігії. Цей творчий чоловік був здібним педагогом, журналістом і фотографом.

Чимало творів поета сповнені молодечого натхнення, любові до життя і віри у краще майбутнє. У листі до свого товариша Вацлава Гралівського (12 липня 1924 року) поет з приємністю згадує місто Володимир і висловлює бажання залишитися тут у відпустці:

«Залишуся тут на декілька тижнів. Мені дуже добре і спокійно у Володимирі. Їм коли хочу, встаю коли хочу. Те, що білизна не нова і вечеря інколи скромна – то дурниці! Але погода така блакитна, така вічна!» 

Місту Юзеф Чехович також присвятив вірш «Зітхання»:

Під перламутровим степом неба,
Коли ніч травнева
Велика церква пливе серед дерев,
Зірки зупинилися у ровах
Потяги десь за станцією
Позіхають довго
Подих вітру це приніс і запах акації
Чути над річкою,
Над Лугою.

У вересні 1939 року, Юзеф разом з іншими співробітниками Польського радіо переїхав з Варшави до Любліна. Письменник загинув 9 вересня 1939 року від падіння бомби під час нацистського авіанальоту. У Любліні, на місці загибелі поета, якому було всього лиш 36 років, поставили пам'ятник. 

Поети та митці завжди були послами доброї волі, утверджували контакти між народами та культурами, а творчість Юзефа Чеховича – приклад тому.

Читайте також: П'ять фактів про вченого Агатангела Кримського, які вас вразять