Як виглядали Шацькі озера 46 років тому

09 Квітня 2021, 14:11

1469

У 1975 році львівське видавництво «Каменяр» випустило у світ інформаційний буклет про Шацькі озера.

Видання більше сорокарічної давності потрапили до рук журналістів Район.Шацьк.

Брошура однойменної назви з кольоровими фото авторства Віктора Лазарука написаний двома мовами – українською та російською. Тираж видання 100 тисяч примірників.

Читайте також: Поштові листівки із зображенням Світязя початку ХХ століття

«Починаючи знайомство з природними водоймами Волині, не можна обминути старовинного поліського селища Шацьк, яке лежить на шосе Любомль-Брест», – починає свою розповідь автор.

У туристично-краєзнавчому нарисі, крім природних багатств краю, автор розповідає про роботу колгоспу, що славиться врожаями льону та розвиненим тваринництвом, лісгосзаг, працівники якого дбають про збереження лісу.

Окремо Віктор Антонович розповідає про рибзавод, що поширює консерви «Шацький часник» навіть за кордоном. Також завод постачав в'ялену, копчену та морожену рибу. Там навіть вирощували мальків для зариблення озер.

Окрім літнього активного життя, тут не затихало життя і взимку. Сюди їхали любителі підльодної рибної ловлі, лижники, ковзаняри.

Читайте також: З історії Шацького рибзаводу: бувальщина про сома

«У серпні 1974 року на Шацьких озерах побували космонавти Ю.П. Артюхін та П.Р. Попович. Заповзяті рибалки й мисливці, вони цілий день провели на Свитязі, а вранішню зорю привітали на Перемуті», – розповідає автор.

Цікаво, що тоді також говорили про обміління озер.

«Шацькі озера тепер міліють.Їх глибини, за винятком деяких, не сягають більше десяти метрів», – йдеться в розповіді автора.

Читайте також: Як виглядало озеро Люцимер близько 90 років тому

Як і тепер, особливо людно тут було на вихідних.

«Кожної п'ятниці протягом літнього сезону, тільки-но зависне на вечірньому прузі сонце, траса, яка проходить через Шацьк, запружується автомобілями, автобусами, мотоциклами. Цей потік не припиняється навіть уночі. Якою смішною видається тепер фраза мандрівників, що побували тут 65 років тому: «На вулиці, якою ідемо, тихо і порожньо», – розповідає автор.

Дуже цікаво Віктор Лазарук розповідає про рибальство та мисливництво. Про це ми розкажемо у наступних публікаціях.

Читайте також: Шлях санаторію «Лісова пісня» довжиною в 50 років: як це було