Помилки польських «конфедератів»

Польська партія «Конфедерація» останні три місяці не сходить з перших шпальт українських медіа. Так називається організація правих популістів, яка активно виступає проти «українізації Польщі». 

Партія прославилась блокуванням прикордонних пропускних пунктів на польсько-українському кордоні взимку 2023-2024 років.

Уряд Польщі пішов на угоду з протестувальниками та депутатами «Конфедерації», і вже з 17 січня 2024 року траси та пропускні пункти на кордоні таки розблокують. Польські протестувальники пообіцяли відновити рух і тисячі українських фур далі зможуть їхати в західному напрямку. 

Але антиукраїнська політична партія «Конфедерація», яка за останніми соціологічними опитуваннями має шанс здобути на виборах до парламенту більш як 15 відсотків голосів нікуди з польського політичного ландшафту не подінеться.

Читайте також: Ніхто в Польщі також не хоче вибачатися за етнічну чистку

Назву популісти вибрали досить промовисту. Словом «Конфедерація» за часів Речі Посполитої називалось об’єднання шляхтичів, які оголошували бунт проти короля. Цей бунт мав назву «рокош», і це був один з привілеїв знахабнілих панів в XVI–XVIII століттях.

Право шляхти на «рокош» і створення «конфедерації» вперше зафіксували в документах Речі Посполитої в 1501 році. Всі ці привілеї підписував кожен новообраний король, починаючи з Генріха Валуа, який став королем Речі Посполитої в 1574 році.

Найбільш відома сучасним українцям так звана «Барська конфедерація», яка в 1768 році оголосила «рокош» королю Августу Понятовському. Тоді польський король нарешті юридично зрівняв у правах католиків і православних, що викликало лють у шляхетства.

Зібравшись в містечку Бар на території сучасної Вінничини магнати Красінський, Пуласький і Мостовський разом з дрібними шляхтичами оголосили «рокош». «Конфедерати» вимагали збереження привілеїв шляхти та католиків. Бунтівники розпочали бойові дії проти королівського війська.

Читайте також: Ковельський староста і гімн Польщі

«Казимир Пуласький під Ченстоховою», картина Юзефа Хелмоньського (1875)

Правда першою жертвою конфедератів стали православні священники та євреї. Відома поема Тараса Шевченка «Гайдамаки» розпочинається з того, що «Барські конфедерати» грабують та катують шинкаря Лейбу, вбивають титаря у Вільшанах, та викрадають його доньку – Оксану.

Безчинства конфедератів проти православного населення Правобережжя стала однією з головних причин потужного козацько-селянського повстання – Коліївщини. 

Барський конфедерат

Обурені насильствами проти православних повсталі селяни та козаки того ж 1768 року взяли штурмом одне з «гнізд» конфедератів Умань, де учинили різанину польського та єврейського населення.

На допомогу польському королю Станіславу Понятовському російська імператриця Катерина ІІ відрядила експедиційний корпус військ, який розгромив і конфедератів і гайдамацькі загони Гонти та Залізняка. Командував російськими військами полководець Олександр Суворов.

Очевидна неспроможність польської держави дати раду знахабнілим магнатам стала очевидна королям та імператорам всієї Європи. Загони магнатів змогли протриматися тільки чотири роки. Їх вщент розбили війська Суворова вже до кінця 1772 року.

Після розгрому повсталих, російські війська лишились на території Речі Посполитої, начебто для забезпечення порядку.  Того ж 1772 року розпочався перший поділ Речі Посполитої. 

Натхненні слабкою владою Варшави король Прусії, російська імператриця та австрійські Габсбурги пошматували Річ Посполиту. Польська держава зникла з мапи світу.

Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина десята: козаки – шпигуни і королі Європи

Сучасні «Конфедерати» впевнено крокують шляхом своїх попередників. Оголошуючи себе захисниками поляків проти українців, польські популісти торують шлях російській експансії. Російський Генштаб давно мріє «пробити коридор» між Калінінградською областю та Білоруссю в районі польських Сувалок.

Історія схоже вертається на звичне коло. Українсько-польськими суперечками завжди користувалися в Москві, шкода, що дехто у Варшаві забув уроки історії.

Читайте також: «Волинь-43»: що і чому поза увагою