Дев’ять століть війни з росією. Частина десята: козаки – шпигуни і королі Європи

XVIII століття стало епохою, коли українські землі майже повністю захопила Російська імперія. В результаті трьох поділів Речі Посполитої останню розділили між собою три держави. Крім московитів у «дерибані» колись однієї з наймогутніших країн Європи взяли участь Пруссія та Австрія.
До останньої відійшли Галичина, Буковина і Закарпаття. А от більша частина України опинилась під скіпетром російських імператорів.
Процес розділу Речі Посполитої розтягнувся не на одне десятиліття і був він геть не мирним. Протистояння між різними державами Європи в ті часи набирало різних форм – від таємних спецоперацій до відкритого збройного конфлікту.
Активну участь в цих процесах брали українці – як аристократи, так і козаки. Тим більше, що для останніх не раз це було питання виживання.
Після смерті Івана Мазепи частина козацтва і старшини, яка з покійним гетьманом пішла за кордони Гетьманщини, вибрала нового лідера. Гетьманом обрали Пилипа Орлика, який у квітні 1710 року став автором першої української Конституції – «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького».
Він намагався повернутися в Україну разом зі своїми прихильниками, однак московські війська були чисельніші. Наступних три десятиліття гетьман займався мандрівками, дипломатією, переговорами, плануванням шпигунських операцій і складанням союзу держав проти Російської імперії.
Читайте також: День Конституції з османською історією
Не відстав від батька, а в дечому навіть перевершив Григор Орлик. Син автора Конституції знайшов себе на службі у французького короля.
Людовік XV був одружений з Марією Лещинською – донькою колишнього короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського. Останній, свого часу контактував з Іваном Мазепою і воював проти московського царя.
У Франції у спільній боротьбі проти Російської імперії зійшлись колишній король і син «голови козацької запорізької нації». Орлик домовлявся з Кримським ханством, зустрічався з магнатами Речі Посполитої, вів перемовини зі шведами, німцями та турками.
В 1733 році саме Григор Орлик спільно з французькими офіцерами зуміли привезти в польські землі та допомогли коронуватись Станіславу Лещинському.
Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина сьома: вулкан Huayanaputina, або Як князі з козаками москву воювали
За свою активну діяльність Григор Орлик отримав кілька європейських орденів, титул графа і звання генерал-лейтенанта королівської армії Франції. Помер він у 1759 році.
Ще одна частина козацької старшини залишилась в українських землях. Московський цар (а згодом – перший російський імператор) Петро І після виступу Івана Мазепи на стороні шведів наказав влаштувати справжній терор в українських землях.
Тут розквартирували російські війська, цар залишив за собою право назначати старшину (не лише її верхівку, а й навіть сотників), а діяльність гетьмана контролювалась московськими резидентами.
Новим гетьманом обрали Івана Скоропадського, але фактичну владу у своїх руках тримала його дружина Анастасія Маркович. Вплив цієї жінки на реальну ситуацію в Гетьманщині відобразився у приказці тих часів: «Іван носить плахту, а Настя – булаву».
Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина восьма: наша перша війна з династією Романових
Донька вихрещеного єврея – корчмаря, Анастасія зробила все для того, щоб зменшити московський вплив на життя в Україні. Козацька старшина перед поїздками до царя радились з нею, і навіть зять Маркович – російський граф Петро Толстой – відстоював козацькі інтереси.
Водночас російська влада приймала різні постанови, закони й накази, які переслідували та утискали українську культуру. Вже на початку XVIII століття ввели цензуру, а церковні книги мали друкуватись для України та для Росії без «особого наречия» (не українською, а російською мовою).
В той самий російські імператори стимулювали шлюби українців з «великоросійсскими подаными», а не з поляками чи білорусами.
У 1750 році гетьманом обрали Кирила Розумовського – молодшого брата Олексія Розума (Розумовського), який був фаворитом російської імператриці Єлизавети Петрівни.
В партії прихильників Розумовського був і Яків Маркович – племінник Анастасії Маркович і автор «Діяріушу», в якому він детально описав життя Гетьманщини впродовж півстоліття.
Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина дев’ята: Гетьманщина і Московське царство
Певний період часу українськими землями керували не гетьмани, посаду яких тимчасово знищили, а усілякі Малоросійські колегії, які складались з російських чиновників. Проти цього виступала козацька старшина, серед якої важливу роль відігравав Яків Маркович.
А тому відновлення правління гетьманів і, зокрема, сім’ї Розумовських, він сприйняв як перемогу. Розумовський став останнім гетьманом, який керував Гетьманщиною.
В 1764 році нова імператриця Катерина ІІ скасувала цю посаду, а замість Війська Запорозького створили Малоросійську губернію. В 1773 році під тиском військ Австрії, Пруссії і Росії Річ Посполита погодилась віддати цим державам близько третини своєї території.
Через два роки за наказом тієї ж Катерини ІІ російські війська зруйнували Запорізьку Січ. Частина козаків втекла у володіння турецького султана, де створила Задунайську Січ.
В 1793 році відбувся другий поділ Речі Посполитої. За ним Російська імперія отримала українські землі від Києва і Дніпра до міста Рівне. Поляки підняли повстання проти окупантів, проте сили були не рівними.
В 1795 році Річ Посполита припинала своє існування. Росія забрала території від Рівного до Бреста в Білорусі, а замість колишніх воєводств створили губернії.
Читайте також: Біла та Чорна королеви: як волинянки «правили» Київщиною
За три десятиліття другої половини XVIII століття Україна пройшла шлях від існування автономної Гетьманщини і Запорізької Січі до повного знищення останніх.
Землі волинських і київських аристократів, які в минулі віки штурмували Москву, ввійшли у склад Російської імперії, а нащадки відомих князівських династій стали російськими графами і князями. Проте нове ХІХ століття принесло нові виклики українцям і нові форми боротьби з Росією.
Увага! Вживаючи термін «Росія», я матиму на увазі всі державні утворення, які існували протягом століть на московських землях.