Україна після війни. Частина восьма
-
-
>
-
>
-
>
3330
Світ вже ніколи не буде таким, як раніше.
Нам, обивателям, хочеться, щоб все було спокійно і добре, усталено і зрозуміло. І чим старішими ми стаємо, тим сильніше тримаємось за розмірене повсякденне життя. Бо нам є що втрачати.
Проте варто озирнутися в минуле і стає зрозумілим, що немає Вічного миру. Скільки б договорів під такою назвою не було підписано.І цивілізації з вартою заздрості періодичністю випробовуються війнами, революціями і іншими катаклізмами.
Читайте також: Україна після війни. Частина сьома
До 2014 року ми жили в пострадянському просторі. А поруч з нами жила недобита недоімперія, яка мріяла про реванш. І ось тепер у нас війна. Один з тих конфліктів, які випробовують людство. Конфлікт, після якого світ буде інакшим.
І від нас залежить, КИМ МИ будемо в цьому новому світі.
Я б хотів, щоб ми були хижаками. Щоб нас не ігнорували, прислухались і шанували. Але найбільше – щоб боялися.
Що ми вели активну зовнішню політику. Щоб в різних країнах були сильні проукраїнські рухи (партії, організації і осередки). Щоб в нових світових політично-економічних конфігураціях ми були в топах. Щоб ЗСУ стали синонімом «Всім pyzda!»
І щоб ми ГРАЛИ. А не нас грали.
Читайте також: Росія в останні десятиліття: від імперських амбіцій до розпаду
Завтра вже ніколи не буде так, як було вчора. Наші діти не будуть розуміти московитських дітей. Ми не відновимо Донбас, тому що на його місце вернувся Дикий Степ.
Ми маємо сильних союзників. А тому і вороги у нас будуть теж не слабкі. І сьогоднішні політики – це ще наша влада, але водночас – продукт минулого. На місце якого мають прийти нове покоління.
А ще всім нам потрібно згадати інстинкти виживання. Тому що ніхто не скасовував природний відбір і боротьбу за існування. Виживає сильніший!
Ось такими ми і маємо бути.
Читайте також: Дев’ять століть війни з росією. Частина дев’ята: Гетьманщина і Московське царство
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
