Агент ОУН та УПА в «серці» рожищенської компартії: історія Івана Зварича

14 Лютого 2024, 13:00
Виявлена криївка: Іван Зварич 3023
Виявлена криївка: Іван Зварич

За спогадами вояків Української повстанської армії, виявлена криївка – це могила. Водночас кожне правило має свої винятки. 

14 лютого 1948 року відбулось засідання Рожищенського бюро райкому партії, на якому Зварича Івана Дмитровича було виключено з партії. 

Ця постать оповита різними легендами.

Є документальні свідчення про проведення бою вояками УПА з групою Внутрішніх військ Міністерства державної безпеки, що оточили криївку біля села Кроватка Луцького району 11 лютого 1948 року.

Тоді у збройній сутичці з групою військових загинули Рожищенський райпровідник ОУН Степан Архипчук («Буровий»), комендант боївки Служби безпеки Рожищенського райпроводу ОУН Петро Левчук («Запорожець»), Рожищенський райреферент СБ Микола Архипчук («Стрибок»).

Військові наказали власниці землянки Гапці Трофимчук, біля якої була облаштована криївка, спуститися туди і запропонувати воякам УПА здатись. Починало сутеніти, і з криївки показався силует людини, в хустці і куфайці Трофимчук.

Це була не вона, а переодягнений в її одяг Микола Архипчук, який вправними рухами кинув декілька гранат в різні боки і відкрив вогонь з автомата. Під його прикриттям вибрався з криївки і Степан Архипчук («Буровий»). Бій продовжувався 20 хвилин. 

Вояки УПА загинули, а залишений в криївці Петро Левчук («Запорожець»), спаливши архів, підірвав себе гранатою.

На уривках документів, які виявили в криївці, встановили, що серед них, щотижневі звіти першого секретаря Рожищенського райкому комсомолу Івана Зварича про ситуацію в районі, плани акцій МДБ і військових на майбутнє. В криївці також виявили і встановили  за номером, пістолет Зварича «ТТ», який він передав підпільникам, і за який, як за втрату, отримав сувору догану по партійній лінії.

«Хто ти, секретар райкому Зварич?» – Таке питання не один раз задавали собі друзі, вороги і всі, хто знав, чув про цю людину, коротке життя і смерть якої стала легендою.

Вирізка з газети  «Волинь»
Вирізка з газети «Волинь»

Друга світова війна

Іван Зварич народився 1923 року в селі Тур (нині Ковельського району). Із 1939 по 1941 роки він навчався у Львівському фінансовому технікумі. Напевне, саме там, він укріпив свої погляди національно-свідомої людини. З початком Другої Світової війни, разом із працівниками та студентами технікуму відступав до Воронежа.

У Острогорському радгоспі-технікумі недовго працював бухгалтером, згодом одружився. Але фронт, який прокотився вогняною віхолою, до зими вже був під Москвою. Іван Зварич залишився на окупованій нацистами території. Далі починається найбільш загадковий, і досі не розкритий період життя Івана Зварича – він зникає до 1943 року.

Повернувся Іван в Острогорськ (РФ), уже важкопораненим: мав відірвану кисть лівої руки. За яких обставин це сталось, чи в загонах УПА «Бульби-Боровця» на Житомирщині або Рівненщини, чи в загонах УПА бандерівців чи мельниківців на Волині, до сьогодні невідомо. 

Восени 1944 року, коли з України вигнали нацистських окупантів, Іван Зварич написав лист-звернення в Центральний комітет комсомолу України. У листі він зазначив, що воював під Сталінградом і на Курській дузі, де втратив руку, зокрема підкреслив, що став інвалідом війни, має освіту і знайомий з комсомольською роботою.

Зважаючи на те, що він є уродженцем Волині, то просить ЦК ЛКСМУ (Ленінська Комуністична Спілка Молоді України) направити працювати саме туди. 

Відповідь на лист не забарилася: у квітні 1944 року Івана Зварича призначили першим секретарем Рожищенського райкому комсомолу.

Анкета Івана Зварича при вступі в партію…
Анкета Івана Зварича при вступі в партію…

Проте вже у 1948 році відбулося засідання Рожищенського бюро райкому партії, на якому Івана Зварича виключили з партії.

Іван Дмитрович Зварич з дружиною Ніною та сином  Віталієм
Іван Дмитрович Зварич з дружиною Ніною та сином Віталієм

Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії  від 14.02.  1948р.
Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії від 14.02. 1948р.

Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії  від 14.02.  1948р.
Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії від 14.02. 1948р.

Архівні документи

Агент ОУН та УПА в серці нової влади! У райкомі комсомолу, що містився у тому ж будинку, що й райком партії, на вулиці 17 вересня, лише на другому поверсі. Сам перший секретар, фронтовик, орденоносець!

Приміщення музичної школи, де в 1948році розміщувався Рожищенський  райком ВКП(б) та ЛКСМ.
Приміщення музичної школи, де в 1948році розміщувався Рожищенський райком ВКП(б) та ЛКСМ.

Відділення МДБ у Рожищенському районі, партійні органи боялись оприлюднити свій «прокол», що у них під носом декілька років діяв агент, розвідник ОУН та УПА. Щоб заховати кінці у воду, Івана Зварича застрелили, спровокувавши до втечі з будинку райкому партії.

Тепер, коли є доступ до компартійних архівів, вдалося розшукати протокол № 2 засідання бюро Рожищенського райкому КП(б)У від 14 лютого 1948 року, де четвертим пунктом «повістки дня» значиться:  «Про члена ВКП(б) Зварича Івана Дмитровича. Доп. тов. Драгайцев».

Ось, наприклад, з одного виступу: 

«Зварич – це людина, яка випадково потрапила в ряди нашої партії, вступаючи в партію обманув партію і зараз старається обманути членів бюро. В кожному його слові сама брехня, ні одного слова правди. Він зараз приховує своє справжнє обличчя».

Або ще: 

«Зварич в Червоній Армії не був, а коли був, то з певною ціллю. В ті роки западників не брали в Армію, а коли брали, то тільки в трудову. Коли Зварич був в Армії, то хіба тільки в власівській…».

Із виступу іншого компартійного діяча:

«Зварич ніколи в Червоній Армії не був, під Сталінградом участі на стороні Червоної Армії не брав і поранений там не був, фронту не переходив, рев. трибуналом не судився, все це вигадане для того, щоб обдурити партію. Весь час був на службі у німців, писав в ЦК ЛКМУ, що він працював на керівних комсомольських роботах з певною ціллю і справжню головну суть приховує».

Подано мовою оригіналу, без правки: 

«Немає достатньої вимогливості до себе з боку деяких ком. раб. РК КП(б)У, як тов. Зварич, який, будучи упов. РК по селу Кияж проводив підписку на займ і збір готівки, обманув на 5 тисяч. Чого не було в налічії, де секр. ком. орг. тов. Гнатюк Дуня ніяких видів поставки с/г продуктів не виконувала і тов. Зварич в цьому не принімав ніяких мир».

Якими документами володіли ці люди, роблячи свої висновки? У їхніх виступах на ці документи жодного посилання. Мабуть, вони знали набагато більше, ніж говорили. Вже коли я вів свої пошуки, при кожній зустрічі колишні працівники райкому партії, знаючи, що я шукаю «правду», з іронією запитували: «Ну як там ВАШ Зварич?».

Я зустрічався з людьми, які знали Івана Зварича та його онуками, які передали копії документів з різних відомств СРСР, які одностайно відповідали мамі Зварича: «Ваш син зв’язків з ОУН-УПА не мав».

Отримали й копію представлення до нагороди, направленого військкомом Рожищенського району в 1945 році та нагородного листа, відповідно до якого Зварича нагороджують орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.

Фотокопія нагородного листа Івана Зварича
Фотокопія нагородного листа Івана Зварича

У нагородному листі, який подає Рожищенський райвійськкомат 31 січня 1945 року на «командира взводу 4 сп 64 ОД Сталінградського фронту, нині Секретар РК ЛКСМУ м. Рожище Волинської області» Івана Зварича у графі «участь у громадянській війні, наступних бойових діях по захисту СРСР і Вітчизняній війні» йдеться: 

«Югозап. фр., 7 ст 23 СД ІХ-42-І-43, Зап. фр. І 34 СД ІІ-43-ІХ43, Сталінград ІХ-ХІІ 43 года, тяжело ранен 24.ХІІ.43 г.».

Щодо райвійськкомату, який його мобілізував, вказаний Острогорський РВК Воронезької області.

Його бойові заслуги описали так: 

«Під час бою під Сталіградом командував кулеметним взводом, оборону тримав по тракторному заводу, який німці по декілька разів на день атакували, але взвод, незважаючи на понесені втрати, пішов у контратаку, в результаті чого було захоплено в полон 13 німецьких солдатів і один унтерофіцер, 9 автоматів, 5 гвинтівок і 4 пістолети.

Під час наступу німців на Курській дузі командував кулеметним відділенням. Під час бою розрахунки багатьох кулеметів вибули зі строю. Він взяв в руки кулемет і знищував гітлерівську піхоту, яка наступала слідом за танками, в результаті чого наші підрозділи задачу виконали, німці відступили, залишивши на полі бою багато трупів солдатів і офіцерів.

У наступному бою був важко поранений і внаслідок важкого поранення залишився без лівої руки – інвалід другої групи. Райвоєнком капітан Давидов».

Та усе це – лише красива легенда, яку записали у райвійськкоматі зі слів самого Зварича, аби видати себе за свого в середовищі компартійного керівництва району. Адже у відповіді з Центрального архіву МО РФ у місті Подольську записано: «Особова справа Зварича І.Д., 1924 р.н., на збереження не надходила». 

Із відповідним запитом звертався онук Зварича Анатолій, на моє прохання і у військкомат Острогорського району Воронезької області, але відповідь звідти не отримали. Отже, в Червоній армії Зварич не служив?

Після вбивста Зварича, його тіло відвезли в райвідділ міліції і наступного дня, після довгих вмовлянь, передали родині для поховання. Ордена та медалей вже не було.

Залишається таємницею, де був Іван Зварич в період з 1941 по 1943 роки та, де отримав каліцтво.

Архівний документ
Архівний документ

Спогади зв'язкової

Після публікації в рожищенській газеті «Наш край» окремих витягів спогадів вояка УПА з Рудки-Козинської – Олексія Пархомчука («Чумака»), в редакцію газети зателефонувала зв’язкова районного проводу ОУН-УПА в 1946-1948 рока Ганна Зуй

Жінка попросила про зустріч з автором публікації. Разом з журналісткою Раїсою Мацюк, ми поїхали до пані Ганни. Саме вона підтвердила зв’язок Зварича з УПА.

Зуй Ганна Григорівна зв’язкова Рожищенського райпроводу ОУН та УПА в 1945-1948роках
Зуй Ганна Григорівна зв’язкова Рожищенського райпроводу ОУН та УПА в 1945-1948роках

Під час зустрічі жінка розповіла, що повстанці не раз попереджали Івана Зварича про недоцільність підписувати інформацію власним прізвищем. На зауваження Степана Архипчука підписувати щотижневі інформації псевдом, Іван відповів: «Хай залишиться для історії». Коло замкнулося.

Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії
Витяг з протоколу засідання Рожищенського РК партії

Спробу приховати факти виявлення документів за підписом Зварича в криївці, де перебували керівники ОУН та УПА в районі, і як наслідок виключення з партії і вбивство Зварича, видно з копії протоколу засідання бюро райкому партії. 

Копію направили у Волинський обком партії, де вказана дата 7 лютого 1948 року, а не фактична – 14 лютого 1948 року. Про факт убивства в для вищого керівництва повідомлень не було. Через місяць опер Шицький Н.Б. був прийнятий в партію. 

Здавалось, правда ніколи не буде відома людям. До 1948 року Зварич постійно був уповноваженим по Киязькій сільській раді, в якій моя мама працювала прибиральницею. За її словами, він до вечора бував в селі, в сільраді, а на вечір їхав верхи в Рожище, з автоматом ППШ. У ті буремні роки це було таки дивно. 

Після смерті Івана Зварича, всі в один голос говорили, що він був агентом УПА. Проте мені таки вдалось встановити правду про Зварича на основі документів.

В 1946 році в Івана Зварича при пологах померла дружина. Бувши уповноваженим по сільраді в селі Кияж, він мав «роман» з сільською головою Євдокією Гнатюк, чоловік якої загинув на фронті.

Євдокія Гнатюк(Кучинська)
Євдокія Гнатюк(Кучинська)

Переглянувши десятки томів архівних справ мені вдалось знайти довідку, підготовлену заворгом Рожищенського райкому партії Філаретовим. В архівній справі по прийому в партію Євдокії Гнатюк у лютому 1950 року, він стверджував: 

«Гнатюк имела тесные связи с неким Зваричем, имевшим связь с подпольем ОУН».

Довідка  заворга РК партії  Філаретова про зв’язок Зварича  з ОУН
Довідка заворга РК партії Філаретова про зв’язок Зварича з ОУН

Довідка  заворга РК партії  Філаретова про зв’язок Зварича  з ОУН
Довідка заворга РК партії Філаретова про зв’язок Зварича з ОУН

Не всі ці таємниці вдалося розкрити й донині. Але ця коротка фраза «имел связь с подпольем ОУН» доносить до нащадків правду про героя.

Відповідь матері Зварича з редакції газети «Правда».
Відповідь матері Зварича з редакції газети «Правда».

Відповідь матері Зварича з  Генеральної прокуратури СРСР.
Відповідь матері Зварича з Генеральної прокуратури СРСР.

Здавалось МДБ все зробило, щоб правда не дійшла до нащадків. Навіть після вбивства Івана Зварича, його близькі та далекі родичі були під «ковпаком» МДБ-КГБ. 

Пильний нагляд спецслужб

На початку 50-х років, двоюрідна сестра дружини Зварича Ніни – Галина вступила на навчання у Львівський державний університет імені Івана Франка на біологічний факультет. Була радість від того що таки вдалося стати студенткою престижного вузу. 

Однак в душі Галини поселилась тривога, коли вона почула, що почали відраховувати з навчання студентів, в родині котрих, хоч хтось, був пов'язаний з національно-визвольним рухом, були членами ОУН чи УПА. Вона заспокоювала себе, в родині здавалось ніхто націоналістом не був. 

Проте, за декілька днів під час чергової пари її запросили на співбесіду в комітет комсомолу університету. Парторг інституту в присутності невідомого чоловіка в цивільному костюмі запитала в «лоб»:

«Чому ви при вступі не повідомили, що чоловік вашої сестри Ніни був повв’язаний з ОУН?»

Галина Миколаївна Черняк  в час навчання у у Львівському державному університеті  ім. Івана Франка
Галина Миколаївна Черняк в час навчання у у Львівському державному університеті ім. Івана Франка

Галина Черняк все життя пропрацювала в Ківерцях вчителькою хімії в школі №1. Опанувавши себе, вона розповіла  все, що знала про долю Івана Зварича. 

Вони, обоє слухали мовчки, не перебиваючи, та невідомий раз за разом робив помітки в блокноті. 

Пані Галина згадує:

«Я пішла. Потяглись дні за днями сповнені тривог. Все «валилось з рук». Одного з днів, комсорг факультету повідомив, на сьогоднішніх зборах буде розглядатися моя персональна справа, тому явка обов’язкова. Після занять з острахом зайшла в актовий зал. Питання порядку денного комсомольських зборів біологічного факультету було практично одне, про відрахування з університету студентки Черняк Галини Миколаївни, як такої, члени сімї якої пов’язані з ОУН. Тільки тут я з острахом зрозуміла наскільки це все серйозно, і що мене чекає. Тому коли мені надали слово, я зібралась внутрішньо і спробувала знайти аргументи для свого захисту. Що я говорила, дослівно я вже не пам’ятаю, все було як в страшному сні. Але з цього стану стану мене вивели студенти-старшокурсники які один за одним піднімались і виступали в мій захист».

На здивування парторга всі студенти одноголосно проголосували за рішення взяти на поруки і залишити Галину Черняк студенткою біологічного факультету. Закінчувався 1950 рік. У 1955 році жінка таки отримала диплом про вищу освіту.

Диплом
Диплом

Сім'я Івана Зварича

Що пережили інші члени родини Зварича за ці роки, ми напевно вже не дізнаємось. Мати Івана Зварича – Федора  писала звернення в різні інстанції, але відповідь була одна: 

«Ваш син був убитий по незаконному наказу начальника МДБ Брюханя Л.К. оперативним працівником Шицьким Н.Б. , яких потрібно було б притягнути до кримінальної відповідальності, але це зробити неможливо, у зв’язку з спливом строку давності». 

Відійщли у засвіти теща Зварича, Єва Іванівна, яка виховувала внука одна. Немає серед нас сина Івана Зварича – Віталія, який все життя працював на заводі «Рожищеферммаш». На Рожищенщині проживають внуки Івана Зварича – Анатолій та Ніна, які бережуть ці пожовклі листи історії свого роду.

Саме з таких сімейних історій і складається історія України, яку ми маємо пам’ятати і нести через віки. 

Могила Івана та Ніни Зварич в Рожищі
Могила Івана та Ніни Зварич в Рожищі

Сьогодні Україну від червоної московської чуми захищають , онук Івана Зварича – Анатолій та правнук Віталій Зваричі.

Зварич Анатолій
Зварич Анатолій

Зварич Анатолій
Зварич Анатолій

За матеріалами: Архів УСБ України у Волинській обл., ф. п., спр. 4200.

Читайте також: Одягнули вишиванки й застрелилися

Коментар
21/04/2024 Неділя
21.04.2024
20.04.2024
19.04.2024