«Тисячами доріг іти в минуле»: дитинство дослідника Олександра Цинкаловського на Волині

13 Січня 2024, 17:25

1716

Олександр Цинкаловський

Наталя Грабарчук-Цинкаловська відродила ім’я свого дядька історика та уродженця Володимира – Олександра Цинкаловського з радянського забуття. Вона стала провідницею родинним деревом Цинкаловських.

Павло Нітецький часто водив своїх онуків на прогулянку княжим містом, берегами тихоплинної Луги, Чумацьким Шляхом i розповідав про минувшину, про велич Волинсько-Галицького князівства, про чвари князів Волинських і Галицьких.

Родина Нітецьких

Легенди, пісні, розповіді володимирчан неабияк впливали на дітей. Вони були їм, замість казки перед сном, а рідний Володимир поставав далеким і незвіданим. Довгими зимовими вечорами діти тулилися до дідуся і, затамувавши подих, слухали розповіді.

Микола, Володимир та Олександр Цинкаловські

Малий Олександр вбирав в себе ці історії про дух козацької вольності, про велич українських гетьманів. Та й тут, зростаючи у Володимирі, його завжди вабило древнє городище та розповіді про минулу князівську славу, куполи Успенського собору та загадкова таємничість підземель Зимненського монастиря.

Христина Цинкаловська з сином Миколою

Якось на землях, що належали Нітецьким, знайшли прадавнє жіноче поховання. Дідусь Павло пішов туди разом з онуком Олександром. Як не дивно, найбільше враження справили не нетлінні останки, а блакитна стрічка, яка за довгі століття під землею не втратила свого кольору.

Як згодом писав вже дорослий вчений, історик, професор своїй сестрі:

«Дідові розповіді та легенди відкладались в моїй душі бажанням тисячами доріг іти в минуле нашого краю».