У Сарнах фонди музею поповнила ікона ХІХ століття

02 Січня 2024, 16:01
Сарненський історико-етнографічний музей 937
Сарненський історико-етнографічний музей

Наприкінці ХІХ століття в Російській імперії стали масово друкувати ікони на жерсті.

Фонди Сарненського історико-етнографічного музею поповнила ікона ХІХ століття «Вседержитель» – повідомляють на фейсбук-сторінці цього закладу.

Ікона надрукована на жерсті. Традиційна потреба у великій кількості ікон, ідеться в дописі, знайшла відображення до кінця XIX ст. у друкованій промисловості. З 1870 на іконному ринку Російської імперії стали з'являтися яскраві хромолітографові паперові ікони, наклеєні на дошки. Ця продукція випускалася на великих друкарських фабриках Є. Фесенка та І. Тіля в Одесі. 

Успіх друкованої продукції та подальша комерціалізація виробництва призвели до появи в 1890– 1894 роках спеціальних фабрик, у яких почали випускати ікони на жерсті. Монополія подібних ікон належала фабриці Жако та Бонакера в Москві. Подібна продукція за зовнішніми якостями, до зорового обману, нагадувала писані ікони в дорогих емалевих ризах, що виблискують блиском «самоварного золота» та імітацією дорогоцінного каміння. 

Для створення нових іконописних зразків, на фабрику запрошують майстрів-іконописців із Палеха та Мстери. Наслідуючи смаки часу, налагоджується виробництво «підстарених» ікон. До 1901 р. бляшаними дешевими іконами було наповнено іконний ринок країни.

Закони ринку поступово поставили виробників друкованих ікон у жорсткі умови виживання. Ринок фактично змушував виробників друкованої продукції дедалі менше уваги приділяти якості друкованих ікон та збільшувати їх тиражі. На початку XX ст. з'являються друковані ікони «підкладниці», де окрім ликів та рук святих залишалися чисті аркуші паперу.

На початку XX ст. виробництво друкованих ікон набуло некерований характер. Указом Священного Синоду від 2 лютого 1902 р. заборонялося друкувати ікони при церквах та монастирях. Указом Синоду від 1 січня 1903 р. заборонялося виробництво ікон на жерсті. 

Була посилена церковна цензура за якістю друкованих ікон, що випускалися, що не мало значних позитивних результатів. Проте у травні 1909 р. змушені були констатувати, що ікони Жако і Бонакера продовжують успішно наповнювати ринок.

 

«Вседержитель», друк на жерсті, кінець 19ст.
«Вседержитель», друк на жерсті, кінець 19ст.

 

Читайте також: Волинська ікона: «Святе сімейство» з палацу Радзивіллів

Коментар
27/04/2024 Субота
27.04.2024
26.04.2024