Українські історики пояснили, що не так з рішенням польського прокурора, який закрив розслідування і назвав гуманною акцію «Вісла».

Про це повідомляє Центр досліджень Визвольного руху.

Нагадаємо, що прокурор Інституту національної памʼяті Польщі (ІПН) закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності – примусової та несподіваної депортації навесні 1947 року 150 000 українців, відомої як акція «Вісла».

Прокурор ІПН ствердив, що «військова операція відбувалася гуманним чином» та мала «попереджувальний та охоронний характер». «Не було виявлено дій, які б наносили громадську або приватну шкоду», — йдеться в офіційному повідомлені ІПН.

Слідство також «не виявило» зловживань чи перевищення повноважень при прийнятті рішення про масове виселення.

Центр досліджень визвольного руху, українська неурядова дослідницька організація, член Європейської платформи памʼяті та сумління, проаналізував рішення прокурора ІПН та оприлюднив історико-правову позицію щодо нього. Документ опублікували на сайті організації. 

У ньому стверджується, що «рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН».

«Докази однозначно вказують, що акція «Вісла» мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом.

Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення.

До поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовувались тортури та катування, а заборона повертатись під загрозою повторної депортації або концентраційного табору, була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв’язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи. Усе це згідно з нормами міжнародного права — ознаки злочину проти людяності», — пояснив юрист та історик, представник від України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience Сергій Рябенко.

Читайте також: Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

В оприлюдненому документі проаналізували аргументацію прокурора ІПН та стверджується, що «прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів. А отже ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб військового часу (як це було у 1947 році) згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину».

Спроба прокурора ІПН «виправдати» дії влади комуністичної Польщі стосовно громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів «виправдати» репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед, масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків.

«Висновки прокурора мають небагато спільного із проведенням всебічного, об’єктивного та незалежного розслідування, а викликані радше причинами, що мають політичний характер», — йдеться в оприлюдненому аналізі.

Водночас понад сотня польських істориків, інтелектуалів та громадських і культурних діячів оприлюднили відритий лист до керівництва обох палат Парламенту Польщі де висловили протест та засудження рішення Інституту національної пам’яті про припинення розслідування щодо визнання акції «Вісла» злочином. 

Вони назвали рішення скандальним і вимагають реакції найвищої влади та однозначної оцінки акції «Вісла» як злочинної. 

Довідково: 

«Вісла» (28 квітня – 29 липня 1947 року) – військово-політична операція польської комуністичної влади, що стала інструментом етнічної чистки та полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель.

Читайте також: Роковини операції «Вісла»: що варто пам'ятати про примусові депортації українців