На Галичині 131 рік тому народився дослідник історії українського церковного мистецтва Дем’ян Горняткевич

13 Листопада 2023, 15:36

278

Інтер'єр церкви в с. Кривенькому, 1927 рік

Виконавець поліхромії в низці церков краю, він, перебуваючи на еміграції, залишався активним у науковому й громадському житті української діаспори.

13 листопада 1892 року народився український іконописець, вітражист, мистецтвознавець, дослідник історії українського церковного мистецтва Дем’ян (Дамян-Михайло) Горняткевич. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

На початку творчого шляху, після закінчення мистецьких студій у Кракові, Дрездені та у Мюнхені, зазначається в дописі, художник працював як портретист і пейзажист. Згодом визначився у своїх зацікавленнях сакральним малярством.

Виконав поліхромії у низці церков на Львівщині та Тернопільщині. У 1930-х роках досліджував давні фрескові розписи українських іконописців, зокрема на Вавелі у Кракові. Копії останніх подарував до збірки Національного музею у Львові, з яким підтримував тісні контакти, виставляв власні твори у музеї.

Від 1944 перебував на еміграції в Німеччині. 1950 року разом із родиною переїхав у США, де залишався активним у науковому й громадському житті. З 1950 р. був членом Об’єднання митців-українців Америки (ОМУА), продовжував досліджувати українське мистецтво.

Також виконав переклад і здійснив літературне редагування книги спогадів Софії Шептицької «Молодість і покликання о. Романа Шептицького» (Вінніпег, 1965).

У молоді роки потрапив до табору для інтернованих військових у Домб’ю. Це був складний період світоглядного зламу митця й усвідомлення власного патріотичного обов’язку. Почуття відданості Батьківщині та розуміння важливості праці задля розвитку української науки і культури проніс через усе життя:

«Коли ми покинули нашу дорогу Батьківщину, втікаючи у світ за очі перед найлютішим ворогом усіх часів, то це зобов’язує нас до таких же пожертв, які приносять щоденно ті, що залишилися на своїх позиціях в Україні… Ми є зобов’язані плекати ту вільну українську науку, яку наші вчені й найбільші ідеалісти не спроможні вести під цю пору на рідних землях. Ми маємо провадити муравлину працю, збирати все, що на еміграції можемо придбати. Це є наказ хвилі, наказ суворої відповідальности не тільки перед сучасністю, але також перед майбутністю…» – писав Горняткевич у книжці «Українські мистці в автобіографіях» (Лондон, 1958 рік).