125 років тому народилася акторка Наталія Ужвій

08 Вересня 2023, 13:58

2429

Наталія Ужвій

Наталія Ужвій зіграла 20 ролей у кіно та понад 200 у театрі. Вона народилася в 8 вересня 1898 року в Любомлі в сім’ї залізничника. У зв’язку із переїздом батька на нове місце роботи, дитинство майбутньої акторки пройшло в передмісті Варшави – с. Брудно (Польща).

В 1906-1912 роках вона навчалась у залізничному, а згодом у міському училищах. Після чергового переїзду родини, деякий час проживала в м. Клевань Рівненського повіту. У 1914 році закінчила тут духовне училище.

Працювала вчителькою в церковно-парафіяльній школі с. Милятин Острозького повіту.

Читайте також: Колекція світлин з життя луцьких театралів у 1930-х роках

В період Першої світової війни сім’ю Ужвіїв евакуювали в місто Золотоноша Полтавської губернії. Натомість, Наталія продовжувала працювати вчителькою і приїжджала до рідних тільки влітку. В 1916 році її перевели на педагогічну роботу в школу село Вілія Острозького повіту.

З 1918 року Наталія Ужвій проживала у Золотоноші, де розпочала грати в місцевому театральному гуртку під керівництвом В.С. Войни. Паралельно, в 1918-1921 роках продовжувала педагогічну діяльність, вчителюючи в місцевих освітніх закладах.

На початку 1920 року Золотоноський драмгурток реорганізували на пересувний театр у складі агітбригади при Народному комісаріаті освіти УРСР, яка виступала перед солдатами Червоної армії.

Вбачаючи великий талант Наталії Ужвій до гри на сцені, колеги та друзі рекомендують їй вступити до професійного театру. В грудні 1921 року, керівник Золотоніського відділу народної освіти Іван Мойся (пізніше, відомий письменник Іван Ле) направив молоду вчительку до Києва на інструкторсько-режисерські курси.

В 1922 році Наталію Ужвій зарахували до театральної студії першого театру УРСР імені Т. Шевченка в Києві (наставник Іван Мар’яненко).

Тут вона працювала під керівництвом відомих режисерів Михайла Тінського, Олексія Смірнова, Олександра Загарова, Івана Замичковського, Івана Мар’яненка.

В 1925 році акторка перейшла працювати в Одеський державний український драмтеатр. В цей період Наталія Ужвій розпочинає зніматись у кіно. У 1926 році вона прийняла запрошення від театру «Березіль» Леся Курбаса у Харкові. П

Працювала разом з відомими акторами – Амвросієм Бучмою, Мар'яном Крушельницьким, Олександром Сердюком, Іваном Мар’яненком.

Після звільнення Леся Курбаса, продовжувала грати в театрі «Березіль», який в 1935 році перейменували у Харківський державний драматичний український театр ім. Т.Шевченка. Всього ж у «харківському» періоді творчості (1926-1936 рр.) Наталія Ужвій зіграла більше двадцять ролей.

У 1936 році акторка перейшла в Київський драмтеатр імені Івана Франка, де працює поруч з Гнатом Юрою, Юрієм Шумським, Амвросієм Бучмою. За період роботи в цьому театрі Наталія Ужвій зіграла десятки ролей у п’єсах Вільяма Шекспіра, Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Корнійчука, Миколи Куліша та ін.

Читайте також: Микола Куліш, якого нам заборонила Москва

Гнат Юра, Амвросій Бучма та Наталія Ужвій. Джерело: Театр імені Івана Франка

В період «Великого терору» (1937-1938 рр.) розстріляли братів Наталії Ужвій – Назара та Євгенія, а також її другий чоловіка, поета Михайля Семенка.

Читайте також:Карма для катів, розстріляні волиняни та ув'язнення істориків: що треба знати про Сандармох

У роки Другої світової війни театр імені І. Франка евакуювали в Тамбов, згодом в Семипалатинськ, Ташкент. В цей час акторка знімається у багатьох кінострічках. Найвідомішим з її участю є фільм «Райдуга», який в 1944 році отримав премію американської кіноакадемії, перший «Оскар» радянському кінематографу.

Наталія Ужвій у фільмі «Райдуга» 1943 р.

В 1944 році Наталія Ужвій отримала звання Народної артистки СРСР. Пізніше, в 1946, 1949, 1951 роках акторка була Лауреатом Державної премії СРСР. З 1954 по 1971 роки вона очолювала Українське театральне товариство, працюючи і надалі в театрі імені Івана Франка.

Читайте також: Як володимирчанка підкорила США та стала віце-міс Всесвіту

Волинь

В 1965 році Наталія Ужвій відвідала з гастролями Волинський обласний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка в ролях Марусі в п’єсі «Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці» Михайла Старицького, Варки у «Безталанній» Івана Тобілевича.

В червні 1971 року Наталія Ужвій із групою артистів відвідала рідний Любомль. В цей же вечір в літньому кінотеатрі артисти дали для жителів міста святковий концерт. Пізніше акторка писала:

«При згадці про Волинь в моїй душі озиваються якісь ніжні струни – то радісні, то цнотливі, то сумні. І не тільки тому, що це земля моїх батьків, що я там народилася. Часто пам’ять відтворює друзів моєї молодості, чудових людей – працьовитих, добрих, співучих, які знали і вміли шанувати красу рідного краю, його пісню, його народне мистецтво».

В 1973 році актриса приїздила до Луцька у складі гастрольної трупи театру імені Івана Франка в ролі Люсі Купер за п’єсою Володимира Дельмана «Поступися місцем», а в 1976-му в ролі партизанки Марфи у драмі Олександра Левади «Здрастуй, Прип’ять».

У 1973 році Наталії Ужвій присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці, а в 1984 році вона стала лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка. Померла видатна акторка театру і кіно 22 липня 1986 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

Читайте також: Іван Миколайчук: рідкісні фото

Вшанування пам'яті

Ім’ям Наталії Ужвій названі вулиці в Києві, Харкові, Черкасах,Луцьку, Володимирі та Любомлі. Меморіальні дошки акторці також розміщені в Києві та Любомлі. Іменем Наталії Ужвій назвали Будинок ветеранів сцени в Пущі-Водиці, пасажирський теплохід в Київському річковому порту.

Крім цього, обличчя славетної актриси увічнив скульптор Матвій Манізгер у скульптурному портреті Катерини в пам’ятнику Тарасу Шевченку у Харкові. В 2008 році на честь 110-річчя від дня народження актриси Національний банк України випустив монету із зображенням Наталії Ужвій, яка стала частиною серії «Видатні особистості України».