Рашизм, або Чому росіяни – нові нацисти

25 Березня 2022, 11:40
росіяни – нові нацисти.Фото Стопкор 1378
росіяни – нові нацисти.Фото Стопкор

Розповідь про те, як багато сучасний режим путіна взяв від тоталітарних режимів попередників.

Російська пропаганда вже багато років називає українців нацистами, неонацистами, бандеронацистами, звинувачує у націоналізмі. Ці терміни набули широкого вжитку, однак усе вказує на те, що їхнє значення наразі на Росії мало хто пам’ятає. Адже, якщо повернутися до значень та до історії, існує не те що ризик, а гарантія того, що росіяни «вийдуть на самих себе» – пишуть на сайті Вокс Україна Юлія Гуз і Владлен Мараєв.

Тоталітарна пропаганда в нацистській Німеччині, фашистській Італії або комуністичному СРСР, ідеться в статті, була наскрізь етатистською. Тобто вона підносила культ держави – могутньої, потужної, всеосяжної. Муссоліні у своїй «Доктрині фашизму» висунув концепцію: «Все у межах держави! Нічого поза державою! Нічого проти держави!».

Нацистська Німеччина активно використовувала гасло: «Один народ, одна держава, один вождь» (“Ein Volk, ein Reich, ein Führer”). Фактично Путін побудував Росію за таким самим принципом. Вона лише формально є федерацією. Насправді це — жорстко централізована, унітарна імперія на чолі з безальтернативним диктатором, який перебуває при владі вже 22 роки й де відбувається стрімке й тотальне зросійщення неросійських (насамперед – слов’янських) народів. Для прикладу, офіційні російські дані про чисельність українців у РФ: у 1989 році – 4,4 млн., у 2002 році – 2,9 млн., у 2010 році – 1,9 млн. Зросійщення є неминучим в умовах практично цілковитої відсутності шкіл і ЗМІ мовами національних меншин, громадсько-політичних організацій, національних культурних осередків.

Нацистський режим у Німеччині виріс із травми поразки у Першій світовій війні. Крах Німецької імперії, втрата частини заселених німцями і німецькомовним населенням територій, тяжкі економічні кризи 1918–1923 та 1929–1933 років – ось що привело Гітлера до влади. Гітлер обіцяв «відновити справедливість», відродити втрачену імперську велич Німеччини, повернути відібрані сусідами землі. Він «призначив» винними за поразку в Першій світовій війні євреїв і комуністів (каналізував агресію німецького суспільства проти них) та підтримував у суспільній свідомості уявлення про «державу у ворожому оточенні» (Німеччину, оточену хижими капіталістичними колоніальними імперіями – Великою Британією та Францією, – а також «єврейсько-більшовицьким» Радянським Союзом, території якого мають стати «життєвим простором» для німців).

Аналогічно й путінський режим виріс із травматичного досвіду краху СРСР. У російському суспільстві, що має імперський менталітет, це було сприйнято як тяжка поразка і всесвітнє приниження (звідси – особлива ненависть до США, блоку НАТО і «колективного Заходу», «західних цінностей» та «ліберальної демократії»). Ще у 2005 році Путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття», внаслідок якої «десятки мільйонів наших громадян і співвітчизників опинилися за межами Російської Федерації».

Мета політики путіна збігається з метою Гітлера – відновити «втрачену велич» своєї держави, повернути собі території, заселені росіянами, російськомовними або лояльними до Росії людьми (тут виявився колосальний прорахунок путіна: він вважав всю Україну лояльною до Росії, а насправді навіть переважна більшість російськомовних українців – ворожі до Росії).  Так само як і Гітлер, і Муссоліні, і Сталін, путін сповідує концепцію «спиратися на власні сили» (автаркія, самодостатність) та «держави у ворожому оточенні» (економічні санкції та голосування в Генеральній Асамблеї ООН лише підіграють їй). Це – типовий нацистський реваншизм. Прагнення компенсувати поразку в Холодній війні.

Як і нацистський режим у Німеччині, фашистський режим в Італії та комуністичний режим у СРСР, путінська Росія активно просуває культ особи свого лідера. 

Гітлер, Муссоліні й Сталін перебували на верхівці влади дуже довго (Гітлер із 1933 до 1945, Муссоліні з 1922 до 1945, Сталін із 1922 до 1953). Внаслідок цього в них зникло відчуття міри, з’явилося непохитне переконання у власній богообраності, безпомилковості, виконанні якоїсь великої історичної місії. Вибори, які відбувалися в цей період, були безальтернативними. Жоден із диктаторів не мав серйозних конкурентів. Усунути їх від влади законним шляхом було неможливо, допоки існує політичний режим. Відповідно, всі троє зійшли з владного Олімпу через власну смерть (Гітлер застрелився, Муссоліні розстріляли, Сталін помер).

На честь диктаторів називали вулиці, площі та інші об’єкти. Їхні зображення були присутні всюди. ЗМІ постійно приділяли їм основну увагу. Пропаганда використовувала такі образи, як диктатор і військові, диктатор і діти. 

Характерною особливістю культу особи диктаторів є їхня підкреслена маскулінність та мачизм. Пропаганда зображала Гітлера, Муссоліні, Сталіна, а також продовжує зображувати Путіна як войовничих, рішучих, фанатичних, готових на радикальні кроки політиків, які не шкодуватимуть ні ворога, ні зусиль своїх громадян для досягнення мети. Пригадаємо, популярні фото путіна з оголеним торсом.

Докторка історичних наук, член-кореспондентка НАН України Лариса Якубова писала про культ особи Сталіна (але це актуально і для культів особи Гітлера, Муссоліні, Путіна): «Найстрашнішим… є його руйнівний вплив на базові ціннісні основи відтворення суспільства, масова дисплазія свідомості, що виявлялася в мімікрії пересічних обивателів, а також у перетворенні на хижаків цілих професійних верств, які працювали на… терор – фізично та ідеологічно, в катівнях, у пресі та школі».

Маємо сказати, що про початок формування культу особистості путіна заговорили вже у перші роки його президентства. Зокрема, ще у 2001 році агентство BBC звернуло увагу на широкий вибір портретів путіна у підземному переході метро. У 2014 році німецька газета Die Welt писала про те, що культ особистості путіна почав наростати з початком війни на Сході України та ще більше — після окупації Криму. Іноземне видання також підмітило, що чим більш ізольованою стає Росія, тим більше там схиляються перед Путіним.

Того ж 2014 року журналісти Еспресо.TV зібрали «ТОП-5 божевіль від фанатів російського диктатора». У матеріалі наводяться такі приклади: лекція і круглий стіл на тему взаємозв’язку Бога і президента Росії Володимира Путіна (відбулася у вересні 2014 року у Москві); церква свідків путіна, що діє у Кстовському районі Ніжегородської області; серія смартфонів iPhone 5s, на зворотних панелях яких викарбувано портрет путіна та цитата з гімну рф, від італійського ювелірного бренду Caviar; акція «Порву за путіна», коли дівчата дефілювали у майках із портретами Путіна та відповідними написами; поширення одягу із зображенням кумира росіян. Про путіна пишуть пісні, знімають відеокліпи, на його честь та підтримку проводять масштабні заходи. І це все — лише частина з того, що відбувається у російській реальності.

Вікіпедія містить сторінку «Культ особистості Путіна», де детально описана історія явища. Там наводяться добре вкорінені російською пропагандою міфологеми: путін — «національний лідер», путін — «збирач російських земель», «Правильний пацан», «Путін проти олігархії та олігархів», «Росія виграла війну в Чечні».

Літера Z була присутня на емблемі 4-ї поліцейської панцергренадерської дивізії СС (4. SS-Polizei-Panzergrenadier-Division), яка брала участь в боях Другої світової війни на території Франції, Радянського Союзу, Греції, Угорщини, Польщі, Німеччини. Есесівці дивізії були причетні до злочинів проти цивільного населення. Зокрема, 10 червня 1944 року вони спалили селище Дістомон у Греції та вбили 228 його мешканців (зокрема, 53 дитини і 117 жінок).

За походженням це — рунічний символ, який має назву «Вольфзангель» (Wolfsangel) – «вовчий гак». У різні часи вважався символом жорстокої та необмеженої тиранії, ненависті, нацизму та неонацизму.

Перевернуті варіанти «Вольфзангеля» були розміщені також на емблемах 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх» та 34-ї добровольчої гренадерської дивізії СС «Ландшторм Недерланд», у якій служили вихідці з Данії та Нідерландів. Обидві дивізії також були причетні до здійснення масових злочинів проти цивільного населення. Наприклад, есесівці «Дас Райх» разом із айнзацгрупою Б брали участь у Голокості (розстрілах євреїв) на території Білорусі в 1941 році, «Ландшторм Недерланд» – у Нідерландах у 1944–1945 роках.

Символ V у нацистській Німеччині використовувався як «шеврон старого бійця», що мав виділяти найдавніших членів СС. Право на його носіння мали ті члени СС, які вступили до лав нацистської партії (НСДАП) до 30 січня 1933 року, – дня приходу Гітлера до влади. Цей символ носив на уніформі, зокрема, Райхсфюрер СС Генріх Гіммлер – один із найголовніших злочинців нацистської Німеччини.

Росіяни використовують літери латинської абетки Z і V не тільки для тактичного маркування свої техніки, а й загалом як офіційні символи кривавої війни в Україні, яку вони називають «спецоперацією».

Найбільш поширеним є використання літери Z, перші згадки про що можна знайти у соціальній мережі Twitter ще до початку війни — 18, 20 лютого. Літера V, а ще трикутник, квадрат з’явилися трохи пізніше. Іноді виведені білою фарбою на техніці літери обводяться колом.

Ані на російських, ані на світових ресурсах наразі не можна знайти інформації про те, хто вигадав символи і що вони достеменно означають. Висувалися гіпотези, що Z позначає війська західного напрямку, V — східного (рос. «восток»), а трикутник — південного. Деякі «експертні пояснення» зводилися навіть до ініціалів президента України: Z — Зеленський, V — Володимир, O (коло) — Олександрович. Міністерство оборони України знайшло свої пояснення рашистських літер на ворожій техніці та закликало українців повідомляти, якщо вони її помітять.

На офіційному Instagram-акаунті міністерства оборони рф перший допис із символікою Z з’явився 2 березня. У подальшому літери обігрувалися у гаслах, як-от: «Z — За победу», «V — Сила в правде», «demilitariZation», «Zа мир», «V — Задача будет выполнена», «Zа пацанов» та багатьох інших.

При тому, що офіційних пояснень російської влади того, що, власне, початково вкладалося у символи, немає, ними послуговуються як офіційні відомства рф, так і будь-хто, хто підтримує російську агресію і «велич».

Кілька прикладів.

  • 5 березня дитячий хоспіс у Казані організував флешмоб, у якому вистроїв своїх пацієнтів літерою Z. Після цього подібні флешмоби з використанням дітей поширилися всією країною.
  • 6 березня під час Кубку світу в Досі 20-річний російський гімнаст Іван Куляк, який посів третє місце у змаганнях, вийшов на церемонію нагородження, наклеївши на грудях літеру Z. Через це Міжнародна федерація гімнастики (FIG) планує дискваліфікувати його на один рік.
  • Telegram-канал радикального православного руху «Сорок сороков» тепер має назву Zорок Zороков.
  • Широкої популярності на росії здобули автомобільні флешмоби та автопробіги на підтримку їхньої армії. Під час них автівки розташовують літерами Z та V.
  • Державні органи, чиновники, провладні знаменитості і звичайні люди використовують латинські літери на аватарках своїх соцмереж.

Авторка журналу New Yorker Маша Гессе у своїй колонці написала: «Графічно Z є ближчим до свастики, аніж до будь-якого відомого радянського символу, як-от: п’ятикутна зірка, серп і молот або червоний прапор».

Справді дивує, чому Російська Федерація, яка постійно наголошує на концепції «русского міра», «слов’янськості», використовує латинську символіку замість кирилічної. Це суперечить самій ідеології російського імперіалізму, яка є виразно «антизахідною», «почвенницькою», «слов’янофільською».

Характерною ознакою тоталітарних режимів є визначення «внутрішнього ворога» із подальшим масовим терором і геноцидом. 

Тих, кого неможливо зламати та зробити слухняним рабом системи, фізично знищують. Це робиться для того, аби ліквідувати будь-яку опозицію, згуртувати суспільство, каналізувати агресію більшої частини соціуму проти меншості, домогтися максимальної підтримки дій влади та відсутності критики таких дій.

В нацистській Німеччині існував культ переваги «арійської раси» над усіма іншими. «Арійці», тобто чистокровні німці, вважалися «уберменшами» («вищими людьми»). Водночас, існували «унтерменші» («нижчі люди») – євреї, роми, слов’яни, «напівкровки». Тотальному знищенню за рішенням Ваннзейської конференції 20 січня 1942 року підлягали євреї (загалом внаслідок Голокосту загинули до 6 мільйонів людей). Також масово знищували ромів, гомосексуалів, душевно хворих. 

Характерний епізод: з точки зору нацистської пропаганди та нацистської моделі світу, навіть стратегічні союзники-японці належали до «нижчої раси» (не арійської). Тому коли японська армія в лютому 1942 року здобула вражаючу перемогу і захопила Сингапур (головна база Великої Британії у Південно-Східній Азії), роздратований Гітлер (який в той самий час теж воював із Британією!) заборонив міністру закордонних справ Йоахіму фон Ріббентропу випускати вітальне комюніке.

Аналогічно в путінській Росії існує культ вищості («величі») російської культури, мови, історії, армії, економіки, державницької традиції над усіма іншими. Пропагується уявлення про нижчість, другорядність, провінційність, слабкість, непопулярність, недорозвиненість інших культур, мов, традицій тощо (зокрема, української). Власне, таке уявлення панує серед росіян на масовому й побутовому рівні ще з часів Російської імперії та СРСР.

Українці, кримські татари, як і будь-які народи держав-колишніх республік СРСР, для росіян завжди були «меншими братами». Тут доречно згадати злочини росії у Чечні, де у результаті російсько-чеченських воєн (1994-1996 та 1999-2009), за різними підрахунками, загинуло від 40 000 до 200 000 цивільних. Не забуваймо також про геноцид у Сирії, до якого долучилася армія росії. За даними Центру документування злочинів Сирії, починаючи з середини березня 2011 року до листопада 2020 року тут загинули 135 500 мирних людей.

В ексклюзивному інтерв’ю європейським суспільним мовникам 21 березня президент України Володимир Зеленський, коментуючи тему переговорів із РФ, сказав важливу річ: «Україна не зможе виконати ультиматум. Ми не зможемо це зробити фізично. Ми втратили людей. Тобто треба нас всіх знищити, і тоді ультиматум буде автоматично виконаний». Іншими словами, ультиматум росії полягає у передачі їй земель України. Агресору не потрібні українські люди, йому потрібні українські землі, без людей, які неочікувано для кремля, від старого до малого становлять суттєву перешкоду його планам.

За даними Управління Верховного комісара Організації об’єднаних Націй (ООН) із прав людини (УВКПЛ), від початку вторгнення рф в Україну, з 4 години ранку 24 лютого і до опівночі 20 березня, жертвами війни став 2421 мирний українець. Серед них 925 людей загинули, а 1496 травмовані. Проте насправді цифри можуть бути набагато більшими. Адже 21 березня командир полку «Азов» майор Денис Прокопенко у коментарі CNN повідомив, що лише у Маріуполі кількість жертв серед мирного населення сягає 3 000. 

Там же, у знищеному Маріуполі, росіяни вивезли щонайменше кілька тисяч людей на свої території. «Відомо, що захоплених маріупольців вивозили до фільтраційних таборів, де окупанти перевіряли телефони та документи людей. Після перевірки частину маріупольців перенаправляли до віддалених міст росії, доля інших залишається невідомою», — повідомляли у Маріупольській міській раді. «Те, що сьогодні роблять окупанти – знайоме старшому поколінню, яке застало жахливі події Другої світової війни, коли нацисти насильно захоплювали людей», — прокоментував міський голова міста Вадим Бойченко.

Але не тільки нацисти вивозили людей. Одним із найбільших злочинів радянської влади, читайте — Росії, тих часів є депортація кримських татар. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримськотатарського народу у 1944 році геноцидом. Безумовно, не можна забути жахливу кампанію проти українців — Голодомор 1932-1933 років, жертвами якого стали 4 мільйони людей.

Ігнорування міжнародного права

Нацистська Німеччина брутально порушувала норми міжнародного права, двосторонні та багатосторонні міжнародні угоди. Підписання таємного додаткового протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року відкрило двері для початку Другої світової війни. В цьому документі йшлося про розподіл «сфер інтересів» у Східній Європі. Тобто фактично про те, які країни та регіони могла окупувати Німеччина, а які – СРСР. Звісно, протокол підписували без згоди цих країн.

Підписавши з Радянським Союзом пакт про ненапад на 10 років (до 1949), нацистська Німеччина порушила його вже на світанку 22 червня 1941 року, коли напала на СРСР.

Аналогічно й путінська РФ, напавши на Україну в 2014 та 2022 роках, грубо порушила сотні міжнародних угод. 

Однопартійна система

В нацистській Німеччині була дозволена тільки одна партія – НСДАП. У сталінському СРСР – тільки ВКП(б) / КПРС. У фашистській Італії з 1928 року – тільки Національна фашистська партія. 

В путінській РФ фактично однопартійна система: “Єдина Росія” з 2003 року має парламентську більшість, яка на пізніших виборах переросла в конституційну більшість (понад 72% з 2021 року). Впливових опозиційних партій не існує. Всі інші партії – або союзники “Єдиної Росії”, або дрібні й малопомітні політичні сили, що існують, аби створювати “видимість демократії” (КПРФ, ЛДПР, “Справедливая Россия”, “Яблоко” тощо).

Тісний союз держави і церкви

Особливо характерним це явище було для фашизму. В Італії за режиму Муссоліні пропагувався пієтет до католицької церкви. В 1929 році було підписано Латеранські угоди та створено державу-місто Ватикан. Папа Римський Пій XI підтримував агресивну загарбницьку політику Муссоліні.

В путінській РФ православна церква Московського патріархату є фактичним прислужником держави, підтримує агресивну зовнішню політику. Російський патріарх Кіріл не те, що не засудив війну в Україні, а підтримав версію Путіна. Кіріл просуває тези російської пропаганди про те, що на Сході України триває війна з незгодними, зокрема, з незгодними з такими свободами, як вибір гендерної ідентифікації.

Закріплення традиційних гендерних ролей

У фашистській Італії, нацистській Німеччині та сталінському СРСР був культ сім’ї. Чоловік мав виступати як головне «джерело забезпечення» родини, патріот, який працює на благо держави, а у військовий час захищає країну. Жінка мала реалізовувати себе насамперед у домашньому господарстві, вихованні дітей та на різних допоміжних ролях.

Всіляко пропагувалося народжувати якомога більше дітей – тоталітарній державі необхідні нові воїни, чим більше – тим краще. Кар’єрні можливості для жінок були серйозно обмежені або ускладнені. Гомосексуальні стосунки були криміналізовані.

В нацистській Німеччині гомосексуалів (як чоловіків, так і жінок) вважали «неповноцінними», «психічно хворими», які підлягали ізоляції в концтаборах із подальшою можливістю фізичного знищення (існують дані, що за роки існування гітлерівського режиму було заарештовано щонайменше 100 тисяч чоловіків-гомосексуалів). Режим сприймав цих людей як «непотрібних», оскільки вони не могли дати життя новим громадянам – новим потенційним воїнам і матерям.

В путінській РФ влітку 2020 року внесено поправки до Конституції Росії. Стаття 114 визначає «єдину соціально орієнтовану державну політику в царині збереження традиційних сімейних цінностей». Шлюб визначено саме як союз чоловіка і жінки. Крім того, в РФ жорстко переслідуються гомосексуали аж до фізичних розправ. 

Тотальний контроль над ЗМІ

В усіх тоталітарних режимах держава має необмежений контроль над засобами масової інформації. Приватних ЗМІ фактично не існує. Держава прагне максимально ізолювати громадян від альтернативних джерел інформації, аби повністю формувати для них «порядок денний». Те саме бачимо в путінській РФ – незалежні ЗМІ знищено, а зараз закриваються соціальні мережі.

Необмежений вплив апарату примусу (поліція, спецслужби)

В нацистській Німеччині охоронні загони (СС) панівної партії та підлегла їм структура – таємна державна поліція (гестапо) – мали повний контроль над життям суспільства. Будь-яка опозиція жорстоко і безжально придушувалася. Широко практикувалися доноси. Слідство та судові процеси відбувалися з численними порушеннями прав людини – приниження людської гідності, психологічний тиск, фізичні тортури. Масове застосування мала смертна кара, зокрема й публічна.

Аналогічно було в СРСР, де ще більший контроль над суспільством мали органи ВНК / ОДПУ / НКВС / НКДБ / МДБ.

В путінській РФ органи МВС і ФСБ також мають колосальний контроль над суспільством. Будь-які спроби народних протестів жорстко придушуються, учасників заарештовують та ув’язнюють. Існують прецеденти засудження за пости, репости і навіть лайки у соцмережах. А нещодавно заступник голови Радбезу РФ і голова партії «Єдина Росія» Дмитро Медведєв зробив заяву про можливість відновлення в країні смертної кари.

Крахи бліцкригів (як висновки)

Як бачимо, режим Путіна не вигадав нічого нового. Його нове — це не забуте історичною наукою старе. Нацизм, фашизм, сталінізм та рашизм — це фактично одне і те саме. Тому перелік їхніх спільних рис можна продовжувати без кінця. Додамо лише мілітаризацію суспільства, культ загарбницької війни, прагнення до «бліцкригів» — блискавичних переможних війн. І трохи зупинимося на останньому.

Ще однією спільною рисою усіх диктаторських режимів є неспроможність адекватно оцінювати власні сили. Насправді таким режимам бракує воєначальників, які мають сміливість доносити диктатору інформацію про істинний стан справ у війську; бракує незалежних ЗМІ, які слідкують за проблемами у військовій сфері та висвітлюють, а не приховують, їх; вони мало цінують життя своїх військовослужбовців і готові на колосальні невиправдані втрати людей і техніки заради досягнення мети. Однак нацисти/фашисти/рашисти не беруть це до уваги. Через переконаність у власній винятковості та могутності вони переоцінюють себе та недооцінюють інших. 

Сталінський СРСР 30 листопада 1939 року напав на Фінляндію — війна з бліцкригу перетворилася на затяжну, Червона Армія зазнала колосальних втрат, змогла окупувати лише 10% території Фінляндії й мусила погодитися на укладення миру. Фашистська Італія влітку 1940 року почала наступ на британські колонії в Африці, а восени того ж року — на Грецію (в обох випадках зазнала невдачі). Нацистська Німеччина 10 травня 1940 року почала бліцкриг на Заході – розгромила Францію і Бенілюкс, але не змогла дотиснути Велику Британію і, зрештою, програла їй війну. 22 червня 1941 року та ж Німеччина почала бліцкриг на сході проти СРСР — він теж провалився.

Путінська РФ 24 лютого 2022 року почала широкомасштабне вторгнення в Україну, сподіваючись перемогти за лічені дні — бліцкриг зазнав повного провалу. Крім раніше згаданих передумов, бліцкриг провалився не в останню чергу через  тотальну корумпованість та непотизм (кумівство), розкрадання державних коштів у Росії на всіх рівнях, зокрема і в царині військової промисловості та забезпечення. І це — чи не єдине, що відрізняє путінський рашизм від гітлерівського нацизму чи сталінізму — на відміну від сучасників, попередні режими були набагато більш безжальними до кумівства та корупції.

Поразка у війні, підсумовують автори статті,  стане крахом путінського нацистського режиму. На жаль, сьогодні українці продовжують платити за це своїми життями. Однак, важливо вже зараз говорити, що буде після неї. Денацифікація Німеччини проводилася союзними державами протягом років у багатьох сферах – юридичній, культурній, медійній, економічній та інших. Денацифікація СРСР ніколи не була проведена – навпаки, Радянському союзу дозволили закріпити за собою Центральну та Східну Європу як сферу впливу. На цю сферу впливу сьогодні претендує путінська росія. І претендуватиме надалі, якщо не провести її повну денацифікацію та роззброєння.

 

Читайте також:  «Недостатньо скинути путіна, щоб змінити росію – треба змусити росіян усвідомити всі злочини», – письменниця Софі Оксанен

Коментар
01/07/2022 П'ятниця
01.07.2022
30.06.2022