Як мешканці Володимира захищали своє місто від загарбників

20 Березня 2022, 13:03

1225

Старшини Української Сірожупанної дивізії, 1918 рік

Упродовж минулих століть володимирчани неодноразово ставали на захист рідного міста від ворогів.

24 лютого Російська Федерація напала з війною на мирну Україну. Мешканці Володимира і Володимирщини, ідеться на фейсбук-сторінці Володимирського історичного музею Богдан Янович, беруть активну участь у боротьбі за звільнення України від окупантів.

А як боролися мешканці Володимира з ворогами впродовж минулих століть? Що про це говорять історичні джерела?

1241 рік, вже далеке від нас 13 століття. В той час монголо-татарський хан Батий, захопивши Київ, прийшов на Волинь. Літописці згадували, що Успенський собор – центральний храм міста став фортецею, де знаходили порятунок жінки і діти, а чоловіки мужньо, до останньої краплі крові захищали місто Володимир над річкою Лугою. Велика кількість людей зачинилася під куполом Успенського собору. На жаль, безжальні татари, знайшли їх і там. Тому літописець зазначив, що «після нашестя татар храм був заповнений тілами трупів». Та місто Володимир постало, мов незнищенний птах Фенікс з попелу. Не маючи сил іти на Польщу, татари повернулися, зупинилися на Волзі і заснували там державу Золоту Орду. Таким чином, князь Данило Галицький (дитинство якого минуло частково у Володимирі) і його побратими( без допомоги Європи!) затримали татарську орду і врятували Західну Європу від страшного лиха.

Правда, у 1259 році до Володимира з великим військом прийшов хан Бурундай. Він застав усіх зненацька, адже князь Василько справляв весілля своїй дочці Ользі. Василько, на вимогу Бурундая, був змушений розібрати міські укріплення, місто постраждало, але з часом знову відбудувалося. « Краще на своїй землі кістьми лягти, ніж на чужій славним бути! «, -таке патріотичне гасло було поширене серед володимирчан у 13ст.

Після занепаду Волинсько-Галицького князівства боротьба за володіння Володимиром триває між поляками і литовцями. У 1366 році польський король Казимир Великий заволодіває містом і розпочинає будувати за валами кам'яний замок, він вклав у цю будівлю 3000 срібних гривень. Проте король помер і у 1370 році до Володимира приходить литовський князь Любарт, руйнує замок. Литовці прихильно ставилися до місцевого населення. Зокрема, Любарт прийняв православну віру, староукраїнську мову, наші закони і оженився на доньці луцького князя – Буші.

Наприкінці 1576 року на Волинь прийшов кримський хан Магомет-Гірей. До Володимира, як писав історик Олександр Цинкаловський, наближався загін з 4 тисяч татар на чолі із Мамай-мурзою. Староста міста, шляхтич Василь Загоровський, відправив до замку за валами багатьох володимирчан, з поміж них і свою дружину з дітьми. Загоровський очолив оборону міста. Воїни мужньо боролися, але Василь потрапив у полон до татар. Він сприяв російському князю Андрію Курбському, який втік з Москви від царя Івана Грозного. Курбський володів Ковелем і 28 маєтками на Волині. Коли ж Загоровський попросив у нього про допомогу – не отримав її… Василь Загоровський склав заповіт, у якому наказав своїй дружині опікуватися школами і церквами у Володимирі, піклуватися про освіту для дітей, щоб вони вчилися рідною українською мовою.

У 1648 році через Володимир проходило військо Богдана Хмельницького.

Після занепаду Польщі, наприкінці 18ст. Володимир переходить до Росії.

На початку Першої світової війни, а саме у 1915 році, під тиском російської армії місцеве населення було евакуйоване до Росії, а місто Володимир, як і вся Волинь, були дуже спалені відступаючими військами – царизм використовував тактику спаленої землі, щоб противнику(австрійцям нічого не дісталося. Історик Олександр Цинкаловський писав, що в той час Володимир мав дуже сумний вигляд – руїни і згарища…

Та тільки війна закінчилася, до Володимира, у березні 1918 року прибули колишні полонені з австрійських таборів – старшини-українці. Вони стали основою для створення Української Сірожупанної дивізії. Формування її відбувалося у приміщенні нинішнього військкомату керував цим процесом сотник Українських Січових стрільців Іван Косак. Від сірожупанників місцеві діти і молодь навчилися співати гімн «Ще не вмерла Україна». Згодом ця дивізія відбула до Києва і стала армією для Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Згодом сірожупанники перейшли до складу Директорії і боролися проти більшовиків поблизу Житомира.

Мужньо боролися володимирчани і проти нацистських окупантів у період Другої світової війни. Зокрема, у 1941 році діяла група підпільників з учнів і вчителів міської школи № 1. У 1941-1944 роках у Володимирі функціонував концтабір «Норд-офлаг-365». Через який пройшло 56 тисяч військовополонених. Зі спогадів старожилів відомо, що багато місцевих, навіть діти, носили їсти цим стражденним в'язням, ризикуючи своїм життям. Це теж вияв боротьби.

Читайте також: Володимир попрощався з Героєм Віталієм Мовчаном