Найдавнішій рукописній пам'ятці Полісся – 501 рік

15 Червня 2021, 10:26
Нобельське Євангеліє 659
Нобельське Євангеліє

Перепис Нобельського Євангелія було завершено 14 червня 1520 року. Відтак поліському раритету виповнився уже 501 рік. Район.Історія вирішила нагадати, що це за пам'ятка, чому про неї стало відомо не так давно, та як загалом її вдалося відшукати.

Нобельське Четвероєвангеліє — рукописне старослов’янське Євангеліє, визначна рукописна пам'ятка XVI століття. Найдавніша писемна пам’ятка Українського Полісся. Написане 1520 року в селі Нобель Вараського району Рівненської області.

Відкрила святиню для України у 2014 році учителька, краєзнавиця Валентина Тумаш.

Дослідження

Опис Нобельського рукописного Євангелія є в творі російського православного літератора Петра Гільтебрандта «Рукописное отделение виленской публичной библиотеки. Вып. I. Церковнославянские рукописи. Вып. II. Русские пергаменты».

Петро Гільтебрандт (1840-1905) був запрошений для розбору рукописів Віленської публічної бібліотеки в 1865 році.

Письменник детально розповідає, як на початку своєї роботи знайшов невеличку шафу з трьома-чотирма десятками рукописів часів латинства та дві великі вітрини, заповнені рукописами латинською та польською мовами. У ящиках, шафах, сірих та сирих нішах знаходив він все нові й нові пергаментні грамоти. Серед них був і давній поліський рукопис.

Опис цієї рукописної книги в Гільтебрандта — за №15: «Нобельское Четвероевангеліе 1520 года, в четвертку (длины 4¾ верш., шир. 3¼), 347 листовъ или 694 стр., по 16 строкъ на странице, в малиновомъ бархатномъ (выцветшемъ) переплете, украшенномъ позолоченнымъ Распятиемъ посредине, а по угламъ четырьмя евангелистами».

Автор монографії дає невелику характеристику давньому пергаменту: «Передмова до Євангелія від Матвія неповна. Написання суцільне, де немає розділових знаків». Післямову до нобельського рукопису Гільтенбрандт подає без перекладу.

Читайте також: У Пересопницю передали факсимільне видання найдавнішої рукописної книги Полісся

«Книга ця, названа тетро, створена при королі Сигизмунді, єпископі Іоні, владиці Турівськім та Пінськім, при князеві Федорі Ярославовичі, повелінням христолюбця, раба Божого Симеона Батиєвича, старця (старости) Хоїнського, і дана в храм Святого Миколи в Ноблі. А хто цю книгу візьме від церкви Святого отця Миколи в Ноблі Пінського повіту, той буде проклятий у цей вік і в майбутній. А писав дяк, многогрішний раб Божий Севастьян Аврамович у Ноблі. Закінчена книга ця місяця червня, у перший день місяця, у день Святого Іустина філософа й мученика Іустина».

Більш детальний опис Нобельського Четвероєвангелія знаходимо в російського історика, археографа Флавіана Добрянського.

Флавіан Добрянський у своїй праці «Описание рукописей Виленской публичной бібліотеки, церковно-славянскихъ и русскихъ», 1882 року видання, докладно передає зміст Нобельського рукописного Четвероєвангелія:

«Л. 1. Передмова до Євангелія від Матвія. Початку немає.

Л. 2. Євангеліє від Матвія.

Л. 98. Передмова до Євангелія від Марка.

Л. 100. Зміст.

Л.102. Євангеліє від Марка.

Л. 159. Зміст Євангелія від Луки.

Л. 161. Передмова.

Л. 164. Текст.

Л. 257. Заголовок Євангелія від Іоанна й передмова.

Л. 260. Євангеліє від Іоанна.

Л. 325. Соборник. Російських святих у соборнику немає. Далі вказані тижні Великого Посту, різні потреби. У кінці подані вказівки на євангелівські читання».

Автор робить відмітку: «…полуустав довольно небрежный». Таке письмо властиве людині без належної освіти. Мабуть, таким був дячок-переписувач Севастьян Аврамович, бо чорновою рукописною роботою під наглядом священників та ігумень монастирів займалися нижчі церковні чини: диякони, псаломщики, послушники.

Утім, потребує уточнення навіть ім’я переписувача книги, адже на звороті 347 сторінки Добрянський відмічає запис, зроблений тим же почерком, що й зміст Євангелія: «Буде й буде Микольському добра два й три, і до п’яти попів, а писав Левко, дячок Глоумі…»

Доля книги

Як Нобельське Четвероєвангеліє 1520 року потрапило до Вільнюса, можна лише здогадуватися. У 1856 році граф Тишкевич заснував там Музей давнини, а при ньому утворив Археологічну комісію. У числі пожертвувань приймалися туди й рукописи.

У 1865 році було зібрано 538 рукописів та 2077 давніх грамот, актів, автографів. Колишній попечитель Віленського навчального округу Корнілов ревно зайнявся пошуками давнини. Він бачив, що вони масово зникають, і хотів зберегти те, що вціліло. 

У 1865-1867 роках відрядив у Західний край досвідчених осіб, яким доручив привезти до Вільно рукописні книги, які мали цінність. Тоді було написане звернення до духовенства, учителів із проханням допомогти віднайти давні рукописи. Тепер Євангеліє зберігається у фондах бібліотеки Академії наук Литви.

Читайте також: Церква визнала Нобельське Євангеліє

Коментар
27/07/2021 Понеділок
26.07.2021
25.07.2021
24.07.2021