Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
В останню путь Лесю Українку у Києві проводжали сотні людей
В останню путь Лесю Українку у Києві проводжали сотні людей

В останню путь Лесю Українку у Києві проводжали сотні людей

14:44 01.08.2020
249

1 серпня 2020 року минає 107 років з дня смерті видатної української поетки Лесі Українки.

Літературознавиця та дослідниця біографії Лесі Українки Тамара Скрипка на своїй сторінці у Facebook розповіла про те, як відбувався похорон.

Вона зазначає, що за тиждень до смерті Лесі Українки родичі винайняли мешкання на дачі залізничника Папави у селі Сурамі. Клімат селища полегшував фізичні страждання помираючої.

Тераса мешкання виходила на гори і Сурамську фортецю. Хвора була під наглядом лікаря Д. Пашикова, її доглядали мати Ольга Косач, сестра Ізидора і місцева жителька Софіко Цуцкірідзе. Тяжкохвору поетесу врятувати вже ніхто не міг. 1 серпня між першою і другою годиною ночі вона померла.

Місцеві жінки виконали відповідний ритуал перед покладанням у домовину. Грузинські газети «Теми», «Сахалхо газета» і «Закавказская речь» оповіщали про смерть Лариси Петрівки Квітки.

Парастас відправив сурамський православний священник-грузин на другий день після смерті. А 3 серпня чоловік Софіко однокінкою відвіз гріб на станцію, де його поклали у спеціальну скриню і залютували. Залізницею у супроводі Климентія Квітки домовину доставили до Києва.

У часописі «Рада» за 20 липня (2 серпня) 1913 р. було надруковано телеграму Олени Пчілки про смерть Лесі Українки: «Сурам (на Кавказі). Тяжко прибиті великим горем мати і інша родина посилають звістку на Україну, що 19-го липня вдосвіта, померла на Кавказі, в Сурамі, Леся Українка (Лариса Квітка, уроджена Косачівна). Поховають у Києві. Олена Пчілка».

7 серпня об 11 годині вагон з домовиною прибув на залізничну станцію Києва, звідки його переправили на запасну колію. Наступного дня учасники жалобної процесії зібрались біля вагона і о 3 годині траурна процесія вирушила до Байкового цвинтаря.

День видався спекотним – більшість киян перебували поза містом, студенство на вакаціях, та все ж жалібна процесія була доволі велелюдною – за одними джерелами в останню путь письменницю проводжало сімсот, за іншими – п’ятсот людей, а дехто вказував число триста. М. Гаврилко писав, що «людей так багато йшло за труною, що на протязі цілої Безаківської улиці довелося зупинити рух трамвайних вагонів».

Очевидно, розбіжність у цифрах пояснювалась тим, що не всі, хто прийшов прощатись на вокзал, супроводжували гріб до цвинтаря. Маршрут проходження процесії оголосила газета «Рада». Однак його, за спогадами учасників, змінили поліційські, що супроводжували похорон.

Читайте також: «Леся Українка – наша козирна дама», – Оксана Забужко на «Фронтері». ЦИТАТНИК

Дехто з мемуаристів пояснював це острахом перед можливою масовою маніфестацією, на яку міг би перетворитись похорон.

Однак, варто нагадати, що з 29 травня до 15 жовтня того року на площі біля підніжжя Черепанової гори (в межах сучасних вулиць Великої Васильківської, Жилянської, Госпітальної і Фізкультури) працювала Всеросійська промислова й сільськогосподарська виставка.

Ймовірною причиною зміни маршруту похоронної процесії Лесі Українки могла бути саме вказана виставка, імпозантний вхід на яку був з нинішньої Троїцької площі, поруч з Троїцьким народним домом (нині Театр оперети), де виступала трупа М. Садовського. Адже тут, окрім павільйонів, було розташовано декоративні фонтани і скульптури, розбито розкішні квітники, працювали ресторан, театральні зали, атракціони, звіринець, лунала музика.

Отож, зміна маршруту могла статися ще й з етичних міркувань, а не через суто політичні мотиви, як вважали деякі мемуаристи.

У виписці з метричної книги Свято-Вознесенської цвинтарної церкви написано, що обряд поховання провадив отець К. Корольков. Про це пише й І. Косач-Борисова:

«Перед кладовищем священник очолив жалібний похід і супроводив до могили, де відбув похоронну відправу. А від двірця перед катафалком несли хрест. Перед кладовищем труну зняли з катафалка і понесли на руках, несли самі жінки вшістьох: першими Наталія Дорошенко (українська артистка, дружина історика Д. Дорошенка) з акторкою Пахаревською».

На могилу покладено 30 вінків від родини, приятелів та українських громадських організацій.




Читайте також: Історичні світлини Лесі Українки та її оточення у барвах

Підписуйтеся на сторінку Район.Ковель у Facebook та слідкуйте за Instagram «rayon.kovel», де оперативно оновлюється інформація.

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
10 серпня
Сьогодні
Вчора
08.08.2020
07.08.2020
06.08.2020
05.08.2020
04.08.2020