Село, де росло багато кропиви, а першими поселенцями були Кропивники

09 Травня 2017, 11:30
3478

Сьогодні, 9 травня, в селі Кропивники святкують день села.

До цієї події пропонуємо допис нашої читачки.

Дев'ятого травня у селі  Кропивники відзначатимуть день села.
Оскільки у вашому виданні є вже чимало статей про село Кропивники та його жителів, то хотілося б запропонувати ще й історію цього населеного пункту, відтворену зі слів відомого дослідника Гриппи Віктора Дмитровича» - пише Іванка Волинянка.

Село Кропивники – свідок подій сивої давнини. Вагомим доказом цього є назва однієї з вулиць – Діброва. Колись було село між Кропивниками і сусіднім селом Прип’ять. Болота на Волині осушували повсюдно на початку 70-х рр. ХІХ ст., але саме тоді, коли осушували болото між двома селами, щоб сполучити їх дорогою, а на осушеній території розташувати поля та земельні угіддя, виявили, що в болотяному торфі були дуби, звалені, очевидно, торф’яною пожежею. Відомо, що для утворення шару торфу завтовшки 1 метр потрібно 1 000 років.

Вулиця ж Діброва називається так тому, що на ній росли дуби. Виходить, це одна з найстаріших вулиць у нашому селі, яка зберегла свою первісну назву. Решта вулиць зазнала перейменувань під час панування радянської влади. Так, вулицю, яку і зараз називають не інакше, як Шепелі (оскільки більшість людей, які проживали на цій вулиці, мали прізвище Шепеля), «охрестили» як Вокзальну, бо в повоєнні роки у цьому місці пролягала залізнична колія.

Інша вулиця по-народному зветься «На Кучині» –  від давньої поліської говірки, яка увібрала в себе елементи польської та литовської мов, що означає «на краю», «скраю», «околиця». Офіційно – це вулиця Ярини Смоляр, на честь дівчини-партизанки, що жила в нашому селі. Пам’ятник їй теж знаходиться на цій вулиці.

Ферма, або ж, як її називають жителі Кропивників, Херма – це місцевість, де жив за часів існування кріпосного права польський пан, який займався скотарством. Старші люди кажуть, що неподалік села знаходилось панське поле, де був колись маєток іншого пана. Панів ще називали осадниками або землевласниками. Один із них (той, що проживав на Фермі) мав 300 га землі (і досі існує думка, що на Фермі дуже хороший ґрунт –  підтвердженням може стати наявність хорошого врожаю садовини, городини та зернових культур майже щороку). Інший пан мав 100 га землі. Угіддя панів обробляли наймані люди. Після скасування кріпосного права Олександром ІІ 1861 р. пан, який жив на Фермі, виїхав зі своєю родиною до Польщі. Доля того, що жив поблизу села, досі невідома.

Від вулиці Діброва і до перехрестя доріг на Ферму й Кучині розташована вулиця, яку ще за часів пана називали і до сьогодні називають  просто – Село. Село  і Ферма об’єднані однією вулицею – ім. Федорова.

Жителі Кропивників самі себе називають «кропивняками». Існує думка, що назва села утворилася від того, що у цій місцевості росте багато кропиви. Старші люди вважають таке витлумачення назви села невмотивованим і пов’язують його з прізвищем першого поселенця – Кропивник. Було це тоді, коли села ще не існувало, а на його місці був тільки невеличкий хутір. До війни 1941–1945 рр. сімей із прізвищем Кропивник у селі було п’ять. Тепер залишилось лише одна. У сусідньому селі Прип’ять (від назви річки; у давнину – Бутмир, бо хтось, ідучи, залишив навмисно чи забув на цьому місці боти) – жило дві сім’ї з прізвищем Кропивник, зараз також лишилась одна.

Дослідник історії Кропивників, Грипа Віктор Дмитрович, вважав, що обидві версії походження назви села мають право на існування. І до його думки варто дослухатися, адже він самотужки збирав різноманітний історичний матеріал для вивчення історії села, починаючи з льодовикового періоду і закінчуючи сьогоденням.

Тож життя мальовничого села триває. Пливуть роки, змінюються епохи, а невелике село Кропивники існує і досі, осучаснюється, змінюється, але ніколи не згасне в ньому вогник давніх подій, свідком яких воно є.

Іванка Волинянка

Коментар
14/06/2024 Четвер
13.06.2024
12.06.2024