У своїй хаті стане своя правда
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
5287
Верховна Рада України підтримала в першому читанні проєкт закону 8032 «Про внесення змін до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною (щодо борців за незалежність України у XX столітті)».
Нарешті крім гучних промов у своїй хаті стане своя правда. Для мене це особисте питання. Велика частина моєї родини була замордована або репресована. І навіть знання їх імен і їх долі, носіння їх прізвищ було б (стало) для мене вироком, а про моїх батьків я взагалі мовчатиму. Бо я родився в 1980 році.
Відлік часу цієї справи можна датувати з 2015 року, коли було ухвалено Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», який визначив їх місце в історії. Але дій чи інструментів для їх належного соціального захисту не надано.
Як розповідає Володимир Вятрович:
«В часи СРСР, навіть вийшовши з місць позбавлення волі, ці люди були позбавлені гідної роботи й зарплати, а отже, отримали мізерні пенсії. У той час як пенсії їхніх катів – колишніх суддів, прокурорів, працівників КГБ, МВД є значно вищими».
Зі слів Вятровича: «Законопроєктом пропонується внести зміни до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», поширивши його дію на громадян України, які відповідають одночасно трьом критеріям:
По-перше, відповідно до Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» мають статус борців за незалежність України у XX столітті.
По-друге, відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» зазнали репресій за політичними або релігійними мотивами у формі позбавлення волі (ув’язнення) або примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу. Тобто йдеться саме про політв’язнів.
І, по-третє, ці особи мають бути реабілітованими у встановленому законом порядку.
Нагадаю, в рамках декомунізації Україна оновила процедуру реабілітації, скасувавши старі совєтські обмеження».
Колись, по війні, мого прадіда Миколу, який був авторитетом в селі, один рускій майор блатував стати великим начальником. На що дід відповів віршем і ще не раз майор водив до діда своїх товаріщей послухати, що тут вони нам построят. А ми ще і досі чуємо і віримо в ці обіцянки чи то попів упц, чи рускіх визволителей, чи інших юродивих українців.
«І наступіт воскресєньє
І пірожков напєкут
І помажут
І покажут
Но покушать нє дадут»
Читайте також: «І поїхали ми на двох підводах»: чи отримають депортовані українці відновлення справедливості від держави
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
