Братська могила у Володимирі

31 Жовтня 2022, 15:18

3251

15 травня 1957 року воєнком Пихаленко сидів у своєму кабінеті. На столі у нього лежали чотири медальйони. Їх незадовго перед тим відкопали десь між Володимиром та Устилугом.

Секретарка відбивала на друкарській машинці лист у Москву, у відділ персонального складу обліку втрат сержантів та солдатів Радянської армії – «взяти на облік як загиблих у червні 1941». Два медальйони вдалось прочитати. Вони належали «червоним» Арсентію Візирі та Григорію Дємєнт’єву.

Арсентій Візир (чи Візира) народився у селі Войтове на Полтавщині у 1914. Дружина – Ольга. За документами, пішов «на війну» за день до «початку війни» (в російській армії таке бувало, і є зараз). Схоже, відтоді вдома його й не бачили.

Григорій Демент’єв – з Сибіру, з міста Красноярськ. Народжений у 1915 році. Одружений на Клавдії. Жив там же, на вулиці Бланки, 9, кв. 1. У 25-річному віці його призвали до російської армії. Сталін та Гітлер на той момент уже «асвабаділі» Польщу, а Фінляндія погодилась віддати агресору частину територій.

За два дні після призову Григорія почалась радянська «спецоперація» в Румунії. Служив зв’язківцем у свіжозагарбаному росіянами Володимирі. 19 червня 1941 року він написав листа додому, як виявилось – востаннє. У 1957 році Арсентія, Григорія та ще двох невідомих поховали на кладовищі у Микуличах Перших.

Читайте також: Що для Володимира та війна?

Що з ними сталося між 1941 та 1957 роками залишається невідомим. А через десять років комуністична влада вирішила використати їх імена для пропаганди власної вищості та зробила відповідні написи на пам'ятнику на честь радянських воїнів, партизанів і підпільників у Володимирі.

Історичних джерел, що говорили б про чергове перепоховання тіл (з Микулич Перших на центральну площу у Володимирі), наразі не віднайдено. На початку 1990-х, уже за Незалежності, міноборони рф взялось заводити на братські могили облікові картки.

Читайте також: Енкаведист насміхається над загиблими за Україну

У Володимирі також таку створили. А у імперському центрі, як завжди, щось наплутали, папірці переклали з місця на місце. І тепер Григорій Демент'єв та Арсентій Візира вважаються похованими у братській могилі у селищі Шахтарське. Могилу у самісінькому центрі Володимира треба прибрати.

Якщо там справді похований Арсентій Візира, то варто його прах перемістити на малу батьківщину. Туди, де поховані його батьки, дружина. Туди, де на його могилу прийде родина та покладуть квіти.

А рештки Григорія Демент'єва варто через міжнародний Червоний Хрест передати в Красноярськ. Може, вдасться обміняти на когось із наших у російській неволі.

Читайте також: Невшановані