Тарас (Бульба) Боровець та його ідейні пошуки

Тарас Боровець (псевдо – Бульба), військовий діяч українського повстанського руху в часи Другої світової війни, народився 9 березня 1908 року в селі Бистрині на Рівненщині.

Зростав у багатодітній сім’ї. Не маючи змоги навчатись у школі через скрутне матеріальне становище сім’ї, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. 

У 1930 році служив у польській армії. Разом із друзями заснував підпільне товариство «Українське національне відродження», головним завданням якого було навчання молоді української культури та освіти. 

За активну громадську позицію Тараса Боровця польська влада запроторила у концтабір «Береза Картузька». 

Відбувши в ньому 9 місяців, він надалі був змушений проживати у Польщі.

Із початком Другої світової війни Тарас Боровець повертається в Україну. 

Він створює військове формування Український Повстанчий відділ «Поліська Січ». У кінці серпня 1941 року її чисельність були близько 700 вояків (два курені), а у вересні була скорочена до 300-400 вояків. 

Шикування підрозділу Поліської Січі в Олевську

Часто помилково формування Боровця називають першою УПА. Однак, ще до виникнення військового загону Боровця на Волині діяла низка самооборонних повстанських відділів, які самостійно організовували спротив нацистським окупантам. 

Дослідник біографії Тараса Боровця, історик Ігор Марчук у своїй книжці зазначив: 

«Щодо назви УПА, то вона використовувалась ще у період Перших визвольних змагань і була пов'язана з Листопадовим рейдом частин армії УНР саме під назвою «Українська Повстанча Армія». Очевидно, хтось із колишніх старшин армії УНР запропонував Т. Боровцеві об'єднати обидві назви, які б продемонстрували тяглість військових традицій українців». Він дослідив, що Тарас Боровець не одразу розпочав використання повної версії назви УПА «Поліська Січ». Зокрема, у першому наказі від 28 червня 1941 року «Голова України Тарас Бульба» звертається до бойових груп з метою організації невеликих повстанських загонів. Тобто сама назва у наказі повністю відсутня. Єдиний оригінальний документ, де вперше бачимо назву «Поліська Січ» — це рапорт до голови окружної управи в м. Сарни від 25 липня 1941 р. Він вже підписаний «Тарас Бульба — Отаман «Поліської Січі», а саме військове формування згадане як «повстанча група «Поліська Січ».

У серпні 1941 року Тарас Боровець був у Львові. Там він зустрівся з письменником Уласом Самчуком. 

Згодом у книзі «На білому коні» Улас Самчук описав: 

«Випадок... В такі часи випадки змінюють плани... На нашій Академічній несподівано з'явилась нова оригінальна, красочна поява: молодий, високий і стрункий, з провокативною рудуватою борідкою монастирського послушника добродій у старому, вилинялому однострої радянського піхотинця, з лапідарно висловленою жовто-синьою опаскою на лівому рукаві. При знайомстві, на превелике моє здивування, виявилось, що це був у власній особі, пізніше широко відомий, автентичний отаман з Полісся на ім'я Тарас Боровець, який очолював певну Поліську Січ...». 

Майбутній редактор газети «Волинь» шукав транспорт для поїздки у Рівне. 

«Наше знайомство було коротке, зате бурхливе і корисне, бо я довідався, що пан отаман прибув просто з Волині, що від нього ще пахне рідними очеретами, що він має власну тритонову тягарівку радянської марки ЗІС, що вже післязавтра вертаєть-ся назад до Січі і охоче візьме мене з собою. Отже на Волинь!», – написав Улас Самчук, якого 6 серпня 1941 р. Тарас Боровець привіз у Рівне.

Тарас Боровець організовував та брав участь у військових операціях проти радянських військ у 1941-ому році та проти німців у 1942-43 роках.

Після конфлікту із бандерівцями головна команда «Поліської Січі» змінила назву на Українську народну революційну армію.

У 1943 році німці заарештували Тараса Бульбу-Боровця і відправили до концтабору Заксенхаузен у Німеччині. Після звільнення він переїхав жити у Мюнхен, а у 1948 році – у Канаду. 

Помер Тарас Боровець 15 травня 1981 року в лікарні Нью-Йорка (США).