120 років тому народилася письменниця Докія Гуменна

23 Березня 2024, 12:18

331

Докія Гуменна. Фото: slovoprosvity.org

Першу популярність Докії Гуменній принесли серії нарисів у «Листи із Степової України» та «Ех, Кубань, ти Кубань хлібородная». Письменниця реалістично описала занепад «колективізованого» села.

Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Докія Гуменна народилася 23 березня 1904 року у місті Жашків на Київщині (нині Черкаська область) в селянській родині. Батько Докії, Кузьма Гуменний, отримав у спадок 120 десятин землі, але більше тягнувся до мистецтва: любив пісні, музику, добре грав на сопілці, скрипці, сам виготовляв їх.

Освіти як такої не мав, тому зробив усе, щоб вивчити дітей. Після закінчення початкової школи Докія потрапила до Звенигородської гімназії. Потім була педагогічна школа в Ставищах, де дівчина знайомиться із поетом Дмитром Загулом, який, відчувши літературний талант учениці, заохотив її до писання.

У 1922 році Докія вступила на літературно-лінгвістичний факультет Київського інституту народної освіти, почала друкуватися в журналах, входить до спілки селянських письменників «Плуг».

Першу популярність їй принесли серії нарисів у «Листи із Степової України» та «Ех, Кубань, ти Кубань хлібородная», які в 1928-1929 роках друкувалися в журналах «Плуг» та «Червоний шлях». Докія Гуменна тоді побувала в селах Дніпропетровської, Запорізької областей і на Кубані, де щиро і реалістично описала занепад «колективізованого» села та всю неприглядність життя в новостворених комунах.

Все це дуже контрастувало з офіційною пропагандою, тому реакція не забарилася. Докію Гуменну охрестили «куркульською письменницею», «куркульською агенткою в літературі», «класовим ворогом», «наклепницею на радянський лад».

Такі звинувачення лунали на її адресу з уст Першого секретаря ЦК КПУ Станіслава Косіора, про неї писали центральні московські газети «Известия», «Правда».

В Спілку пролетарських письменників України її не прийняли. Рятуючись від репресій, Докія Гуменна навіть деякий час жила в Туркменії. В той самий час письменниця зацікавилася археологією, у 1938 році брала участь в розкопках трипільського поселення в селі Халеп’я на Київщині.

Німецько-радянська війна застала Докію Гуменну в Києві. Вона зблизилася з Оленою Телігою, друкувалася в журналах «Літаври», «Нові дні», «Засів». В 1943 році, тікаючи від радянських репресій, змушена була емігрувати на Захід.

Деякий час проживала в Словаччині, Австрії та інших країнах Європи, а в 1950 році переїхала до США. З собою в дорогу Докія Гуменна взяла усі свої рукописи.

Під час переїздів Докія Гуменна продовжує роботу над розпочатим ще в Києві головним твором свого життя – романом-тетралогією «Діти Чумацького Шляху», який вийшов чотирма книгами з 1948 по 1951 роки (Мюнхен-Нью-Йорк).

Роман, який показує соціальну еволюцію українського села від кінця ХIХ століття до 30-х років XX століття, став помітним явищем в діаспорі. Свого часу українська служба «Голосу Америки» зачитувала в ефірі сторінки цього роману та інші твори письменниці.

Поряд із літературною діяльністю письменниця вела активне громадське життя. Без її участі не відбувалася жодна культурно-освітня подія в Нью-Йорку. Докію Гуменну можна було зустріти в різних українських організаціях, вона брала активну участь у діяльності Української Православної Церкви.

Вона стала однією із засновників Об’єднання українських письменників в екзилі «Слово», разом з Уласом Самчуком, Юрієм Лавріненком, Богданом Кравцівим та іншими письменниками входила в Управу «Слова».

Померла Докія Гуменна 4 квітня 1996 у Нью-Йорку, залишивши в спадок понад 30 томів своїх творів. Похована на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруці, Нью-Джерсі.

Читайте також: Минає 119 років від дня народження письменника Уласа Самчука