Минає 194 роки від дня народження публіциста, краєзнавця Григорія Ге

28 Лютого 2024, 13:59
Григорій Ге (1830 - 1911). Фото: bazar.nikolaev.ua 942
Григорій Ге (1830 - 1911). Фото: bazar.nikolaev.ua

Григорій Ге, громадський діяч, краєзнавець, публіцист народився 28 лютого 1830 року в селищі Вороніж на Сумщині.

Походив із французького дворянського роду – прадід емігрував у Росію під час Великої французької революції, – читаємо на сайті «Українського інституту національної пам'яті».

Мати Григорія рано померла. Батько, бажаючи дати дітям гарну освіту, переїхав у Київ. А згодом купив маєток у селі Попелюхи Могилівського повіту.

Григорій Ге навчався в Другій київській гімназії, закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів у Петербурзі. Зарахований корнетом елітного лейб-гвардії Гродненського гусарського полку. Однак по смерті батька залишив військову службу (1855) і повернувся в Україну. 

Працював мировим посередником на Поділлі. Як людина прогресивних поглядів, ще до відміни кріпосного права відпустив на волю належних йому селян, брав активну участь у губернському комітеті по селянській реформі.

Згодом продав маєток, оселився в Херсоні, працював в акцизному управлінні. Зарекомендував себе безкомпромісним і принциповим службовцем. 

За 15 років служби просунувся в табелі про ранги лише на два щабелі – до надвірного радника. Брав участь у громадському житті міста, один із ініціаторів створення Херсонської громадської бібліотеки. 

Був одружений з Марією Карєєвою, у шлюбі народилося п’ятеро дітей. За деякими свідченнями, подружжя розлучилося і Марія з дітьми два роки мешкала в Парижі. А вже по її смерті діти повернулися до батька.

У 1879-му переїхав до Миколаєва, де раніше неодноразово бував по службі.

«Я прагнув повернутися до самостійного суспільного життя. Тільки в такій самопосвяті інтересам суспільства я визнавав задоволення своєї духовної потреби. Тим часом накопичилося в мене життя на очах миколаївського товариства 6 років. Я міг вже розраховувати тут на успіх своєї кандидатури в гласні», – пояснював Григорій Миколайович кількома роками пізніше.

Досить швидко став помітною постаттю в місті. Двічі обирався гласним міської думи, відстоював інтереси жителів міста, через що став незручним для можновладців і набув недоброзичливців. 

Коли його кандидатура не пройшла на посаду секретаря міської думи, звернувся з відкритим листом до жителів міста і на знак протесту (що гласні більше переймаються власними інтересами, аніж проблемами Миколаєва) продав свій будинок і виїхав у Петербург. 

Ситуація набула розголосу і на фоні наближення чергових виборів міська верхівка пішла на компроміс. Через рік, 7 вересня 1888-го, Григорія Ге таки обрали секретарем міської думи. Він повернувся до Миколаєва і обійняв посаду секретаря на 17 років. 

Саме в Петербурзі Григорій Миколайович познайомився з набагато молодшою Ганною Іовною Алфьоровою, яка стала його другою дружиною і з якою прожили разом понад 20 років.

Досліджував історію міста (у 1890-му побачили світ «Історичні нариси столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу»), багато друкувався в місцевій пресі (театральні рецензії, фейлетони, публіцистика), доклав чимало зусиль до заснування Миколаївської громадської бібліотеки-читальні, популяризував театральне та музичне мистецтво. 

Автор роману «Софія Мілич», п’єс «Ганнуся», «Кухня відьми», «Свобода мистецтва». Певний успіх мала п’єса «Шквал», яку демонстрували на сценах Миколаєва,  Харкова, Петербурга. Малював акварелі, організовував виставки.

Брат відомого художника-передвижника Миколи Ге і письменника Івана Ге, батько актора і драматурга Григорія Григоровича Ге.

Помер 14 листопада 1911-го у Миколаєві. Похований на старому міському кладовищі. 

Коментар
18/04/2024 Четвер
18.04.2024
17.04.2024