Заснуванню першого вищого навчального закладу на Закарпатті виповнюється 245 років

Історія духовної семінарії, яку заснували  у 18 столітті в стінах Ужгородського замку.

2023-го виповнюється 245 років з часу заснування першого вищого навчального закладу на Закарпатті – Ужгородської духовної семінарії. Про це пише завідувач відділу експозиційної та науково-методичної роботи Закарпатського обласного краєзнавчого музею Михайло Джахман.

Після прийняття рішення про перенесення канонізованої Мукачівської греко-католицької єпархії з Мукачева до Ужгорода, ідеться в дописі,  опустілий замок був взятий до уваги першим. У 1770-их роках архітектор Гренер розробив масштабний план перебудови замку під єпископську резиденцію та кафедральний собор. Однак необхідної суми для реалізації проєкту не знайшлося й у замку вирішили розмістити духовну семінарію. 

2 травня 1776 р. імператриця Австрійської монархії Марія Терезія (1717 – 1780) передала Ужгородський замок у володіння новоствореної Мукачівської греко-католицької єпархії.

У 1776 – 1778 роках під керівництвом єпископа Андрія Бачинського проведено значні роботи з перебудови замку. До південного крила було добудовано двоповерхове приміщення та терасу, а у внутрішньому дворику – відкриту галерею. Замкові приміщення пристосовували під аудиторії, спальні семінаристів, кабінети, бібліотеку.

Після цього до Ужгорода перенесли Мукачівську богословську школу, відкриту єпископом Михайлом Ольшавським (1700 – 1767), яку реорганізували в Ужгородську семінарію – «Seminarium Regio-episcopale Diocaesarum». 

3 грудня 1778 року промовою професора Григорія Боровського про відмінність між богословською та світськими науками розпочався перший навчальний рік. Семінарія стала осередком духовного та освітнього виховання в краї. Керівництво здійснювалося ректором, префектом та спірітуалом (духівником). 

Найбільш відомими були Юлій Фірцак (1836 – 1912), Іоанн Мондок (1824 – 1886), Іоанн Туряй, Іоанн Якович, Юлій Дрогобецький (1853 – 1934), Петро Гебей (1864 – 1931), Теодор Ромжа (1911 – 1947).

Навчання було чотирирічним і регулювалося статутом. У різний час предмети викладали латинською, угорською, українською та навіть румунською мовами. 

Вихованцями закладу були відомі постаті науки та культури Закарпаття: Петро Лодій (1764 – 1829), Юрій Гуца-Венелін (1802 – 1829), Олександр Духнович (1803 – 1865), Василь Довгович (1783 – 1849), Іван Раковський (1815 – 1858), Августин Волошин (1874 – 1945) та багато інших. 

Згідно з уставом семінарії вели хроніку («Historia domus»), в яку записували всі важливі події, дані про кількість семінаристів та викладачів у різні роки.

Перебудови Ужгородського замку тривали і у ХІХ – першій половині ХХ століття. У 1840-их роках до північно-східної вежі добудували сходи на другий поверх, облаштували спальню на третьому поверсі, звели споруду на південно-східному бастіоні та перебудували двокласне приміщення учительської семінарії біля південної стіни. 

Останні значні перебудови замкового палацу в період функціонування тут семінарії відбулися у 1911 році за єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Юлія Фірцака. Тоді дерев'яну покрівлю (шинглі, драниці) замінили на різноколірну етернітову, яка в той час стає популярною. На двох вежах з кольорового етерніту було викладено дати: 1911. 

Значні ремонтні роботи з перебудовами приміщень відбулися і в середині палацу та на території замку. Сквер був поділений на окремі частини, які були відведені окремим земляцтвам серед семінаристів. Згадуються чотири такі земляцтва відповідно адміністративних одиниць – жуп. На одному з бастіонів замку до тепер зберігся камінь з написом «Маrаmaros».

У 1857 році єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Василь Попович (1796-1864) на честь того, що був амністований цісарем Францом Йосипом за підтримку революції у 1848-1849 роках, видав наказ облаштувати каплицю у колишньому лицарському залі Ужгородського замку, пізніше – спальні семінаристів. 

Згідно з даними багатьох істориків, протягом 1857 року офіційний художник Мукачівської єпархії Фердинанд Відра (1815-1879) зробив розписи каплиці у візантійському стилі. Стелю прикрашають зображення чотирьох євангелістів: Іоанна, Луки, Матвія та Марка, а в центрі – Свята Трійця, стіни оздоблені штучним мармуром. На північно-східній стіні знаходиться законсервована фреска «12 апостолів».

Каплицю висвятили 11 лютого 1858 року на честь покровителів семінарії Трьох Святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуста. Святі Іоан Златоуст, Василій Великий та Григорій Богослов – найбільш шановані з поміж Святих Отців, адже вони багато зробили для розвитку християнства. 

З цього часу семінаристи мали можливість відвідувати щоденні ранішні та вечірні богослужіння у каплиці, і тільки неділями та на свята ходили на службу до Кафедрального собору. Каплиця, як і семінарія, проіснувала в Ужгородському замку до середини 1945 року.

Після розміщення у давній фортеці музею, через ідеологію радянської влади, чудові розписи були зафарбовані і тут розмістили експозицію. На початку 1990-их роках. у процесі реставраційно-відновлювальних робіт розписи було відтворено.

Більша частина музейної експозиції «З історії духовної культури Закарпаття ХVІІ – початку ХХ століття» присвячена історії Ужгородської духовної семінарії, яка розміщувалася у стінах замку протягом майже 170 років. Її історії присвячені дві зали: перша – «Каплиця Трьох Святителів», друга – «Ужгородська духовна семінарія – перший вищий навчальний заклад Закарпаття». 

Тут відвідувачі можуть побачити унікальні експонати та відчути атмосферу того часу. Унікальні розписи каплиці доповнюють не менш цінні експонати, які тепер розміщені у каплиці: ікона Трьох Святителів, прижиттєвий портрет єпископа Андрія Бачинського (1732 – 1809), карта частини Ужгорода на час передачі Ужгородського замку Мукачівській греко-католицькій єпархії, репродукція портрета єпископа Василя Поповича та дві фотокопії з виглядом каплиці у 1930-х роках. 

У першій вітрині у другій залі виставлені вивіска з карети та елементи дорогої кінської збруї, подаровані імператрицею Марією Терезією Андрію Бачинському. Над вітриною розміщена ще одна карта Ужгорода кінця ХVІІІ ст., на якій, згідно з легендою, зображено єпископа Андрія Бачинського.

У вітринах поруч можна побачити бронзову печатку Ужгородської богословської семінарії із зображенням Трьох Святителів, грамоту семінариста ІV курсу Рейти Шандора за 1887 р., списки семінаристів за 1823 – 1825 роки (у списках семінаристів є Олександр Духнович та Іван Раковський), конспект лекцій з історії релігії та права семінариста Ужгородської семінарії, бланк семінарії 1930-их рр., книги та підручники із яких вчилися семінаристи і багато інших цікавих експонатів.

Читайте також: В Ужгородському греко-католицькому Катедральному Соборі завершили реставраційні роботи